Юпіки

Юпіки, також Юпікські народи — група корінних народів російського Далекого Сходу, заходу та південного заходу Аляски. Юпіки є ескімоськими народами, серед їх родичів є інуїти та інупіати.

Юпіки
Юпікська мати з дитиною
Кількість	25 700
Ареал	США: 24 000 Росія: 1700
Близькі до:	Інуїти, інупіати, алеути
Входить до	Ескімоси
Мова	Юпікські мови, англійська на Алясці, російська у Сибіру

До юпікських народів належать:

• Алутіік, або сугліак — мешканці півострова Аляска;
• ^[ru] — мешканці рівнини між річками Юкон та ^[ru], а також Бристольської затоки та північної Аляски;
• ^[ru], в тому числі наукани, чаплинці та ^[en], мешканці Далекого Сходу та острова святого Лаврентія.

Мова

Докладніше: Юпікські мови

Існує п'ять юпікських мов. Всі вони пов'язані з інуктитутом. Понад 75 % юпіків володіють своїми рідними мовами.

Аляскинські та сибірські юпіки використовують письмо, яке розробили у 1760-х роках гренландські місіонери-^[ru]. Крім того, аляскинські юпіки та інуїти — єдині народи Півночі, що розробили власну систему письма. Ця система була побудована на ієрогліфічному письмі. Проте вона вимерла після смерті своїх винахідників. Наприкінці XIX століття місіонери, що прибули в краї поширення юпіків, почали використовувати у богослужіннях їхні мови та навіть переклали на них Біблію.

Етимологія назви

Слово «юпік» (Yup'ik, у множині Yupiit) утворилося від юпікського слова «юк» (yuk, «людина») з додаванням суфікса «-пік» (-pik), що означає «істинний», «справжній». Отже, самоназва юпіків у перекладі означає «справжні люди». Апостроф у латинізованій назві означає подвоєння попереднього звуку, так як в оригінальному звучанні він подвоюється: юппік. Крім того, у етнографічній літературі юпіків та їхню мову іноді називають «юк» та «юіт». Народ та діалекти острова Нунівак називаються «чупік».

Походження

Спільний пращур ескімосів та алеутів, а також багатьох інших палеоазійських народів жив у Східному Сибіру та прибув до берега Берингового моря близько 10 тисяч років тому. Близько 3000 років тому предки юпіків оселилися на західних берегах Аляски.

• Молодий юпік із центральної Аляски. 1930
• Чоловік у масці Ворона-творця
• Жінка з народу сибірських юпіків, що тримає бивні моржа

Культура

Традиційно весну і літо сім'ї юпіків проводять у риболовецьких таборах, а на зиму збиралися в поселення разом з іншими юпіками. Багато юпіків займаються традиційними промислами, особливо часто — ловлею тихоокеанського лосося і тюленя.

Общинний будинок чоловіків — касик (qasgiq) — був церемоніальним приміщенням, де відбувалися фестивалі, що супроводжувалися співом, танцями і переказуванням історій, та інші традиційні заходи, в тому числі за участю шаманів. Касики в основному використовувалися взимку, коли юпіки збиралися разом. Тут же дорослі чоловіки вчили хлопчиків полювати і виживати в дикій природі.

Жіночий будинок — ена — був традиційно поруч з касиком, іноді їх з'єднував тунель. Жінки вчили дівчаток обробляти шкури, шити, готувати рибу і дичину, а також ткати. Хлопчики жили з матерями приблизно до п'яти років, потім вони переходили в касик. Щозими від трьох до шести тижнів дівчата вчилися в чоловічому домі, а хлопчики — в жіночому. Дівчаток вчили полювати і виготовляти інструменти, а хлопчиків — готувати і шити.

Групові танці юпіків зазвичай характеризуються рухами тільки верхньої половини тіла, з жестами.

Дітей юпіків називають іменем останнього померлого члена громади.

Традиційною й цінованою їжею юпіків є маусфуд, який вони також використовують як ліки. Маусфуд являє собою корені тундрових рослин, які юпіки добувають зі схованок «мишей».

• Ритуальна маска
• Кошик юпіків
• Танцівник народу Алутіік

Див. також

• Арктичні народи
• Ескімоси
• Юпікські мови

Примітки

1. Inuktitut: In the Way of the Inuit - the Inuktitut language - Project Naming - Library and Archives Canada. www.collectionscanada.gc.ca. Процитовано 8 березня 2021.
2. . web.archive.org. 15 серпня 2007. Архів оригіналу за 15 серпня 2007. Процитовано 8 березня 2021.
3. Fienup-Riordan, 1993, p. 10.
4. Jacobson, Steven A. Central Yup'ik and the Schools: A Handbook for Teachers. Juneau: Alaska Native Language Center, 1984. page 5
5. . web.archive.org. 23 січня 2009. Архів оригіналу за 23 січня 2009. Процитовано 8 березня 2021.
6. Naske and Slotnick, 1987, p. 18.
7. ; Rearden, Alice; Meade, Marie (2021). Yungcautnguuq Nunam Qainga Tamarmi/All the Land's Surface is Medicine - Edible and Medicinal Plants of Southwest Alaska. Fairbanks: University of Alaska Press. ISBN .