Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Пауль Гіндеміт Хіндеміт нім Paul Hindemith 16 листопада 1895 Ганау на Майні 28 грудня 1963 Франкфурт на Майні німецький

Пауль Хіндеміт

Пауль Хіндеміт

Пауль Гіндеміт (Хіндеміт, нім. Paul Hindemith; 16 листопада 1895, Ганау-на-Майні — 28 грудня 1963, Франкфурт-на-Майні) — німецький композитор, диригент, альтист і теоретик музики.

Пауль Гіндеміт
нім. Paul Hindemith
image
Основна інформація
Дата народження 16 листопада 1895(1895-11-16)[1][2][…]
Місце народження Ганау, Майн-Кінціг, Дармштадт, Гессен, Німеччина[4][5]
Дата смерті 28 грудня 1963(1963-12-28)[4][2][…] (68 років)
Місце смерті Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, ФРН[4][5]
Причина смерті гострий панкреатит
Поховання Q105015040?
Громадянство Німеччина, ФРН і США
Віросповідання лютеранство
Професії композитор класичної музики, диригент, професор композиції, музикознавець, музичний педагог, теоретик музики, гравець на віоль-д'амур, викладач університету, концертмейстер, скрипаль, альтист, лібретист, педагог, композитор
Освіта Консерваторія Гоха
Вчителі d, d і d
Відомі учні Лукас Фосс, d, d, d, d, d, d, d, d, Джордж Рой Гілл, d, d, d, d, d, d, Вернер фон Браун, d, d, d, d, d, d, Гаральд Ґенцмер, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Оскар Заля, d, d, Йосеф Таль, d і d
Інструменти орган[d], альт і скрипка
Жанри опера і симфонія
Псевдоніми Paul Merano[6]
Заклад Гарвардський університет, Берлінський університет мистецтв, d, Єльський університет, Державна консерваторія Анкари і Цюрихський університет
Нагороди
hindemith.info
image Файли у Вікісховищі

Біографія

image
Вежа у Франккфурті, де жив Пауль Гіндеміт

Народився у Ганау-на-Майні у сім'ї робітника. У дитинстві вчився грати на скрипці. У 1905 році з сім'єю переїхав до Франкфурта-на-Майні, де з 13 років працював в оркестрах й одночасно вчився в консерваторії студіюючи композицію та скрипку. В 1915—1923 роках працював концертмейстером оперного театру у Франкфурті.

У 1920-х роках П. Гіндеміт став помітним, як один з лідерів музичного модернізму. В його творах помітний вплив Й. Брамса та М. Регера. У 1921—1929 був керівником і альтистом квартету «Амар — Гіндеміт», з яким активно концертував у країнах Європи, в тому числі відвідав і СРСР.

У 1927—1935 роках П. Гіндеміт був професором Вищої музичної школи в Берліні. У 1934 р. із приходом до влади нацистів, Гіндеміт зазнав переслідувань — його музика вважалася «дегенеративною», а особистий представник Гітлера з питань культури Альфред Розенберг писав наступне:

image Коли талановитий музикант, подібний Гіндеміту, після починань у дусі германізму живе, працює й почуває себе як удома в єврейському суспільстві, коли він обертається майже цілком у колі євреїв, коли він згідно з духом листопадової республіки задовольняється порожнім наслідуванням німецькій музиці, — це його справа; але він дасть іншим право відійти від нього й від його кола; націонал-соціалістська революція порвала зв'язки особисті, художні й політичні з Гіндемітом. image

Гіндеміт змушений був емігрувати до Великої Британії, потім Туреччини, а у 1939 р. він оселився у США, там продовжував концертну діяльність, викладав у Єльському університеті (Коннектикут), читав курс лекцій з поетики в Гарвардському університеті (1949—1950). У 1947 році відвідав Європу, з 1951 року періодично приїжджав викладати в Цюрихському університеті. У 1953 році переселився до Швейцарії. Помер у Франкфурті-на-Майні від панкреатиту.

Творчість

Формування Гіндеміта як композитора відбувалося за часів напружених суспільно-політичних обставин у Німеччині й Австрії, коли помітний вплив починає здобувати експресіонізм, в той же час впливовим залишається і мистецтво пізнього романтизму. Пізноромантичні й експресіоністичні риси відбилися на ранній творчості П. Гіндеміта, проте вже у 1920-х роках Гіндеміт прийшов до запереченням цих традицій.

Звернувшись до традицій Й. С. Баха та поліфоністів добахівської епохи, композитор відновлює і розвиває стародавні поліфонічні форми, ставши біля витоків нового стилю в європейській музиці — неокласицизму. Найяскравіше цей стиль проявився у серії «Камерна музика» (Kammermusik) 1922—1927 років, кожна з яких була написана для невеликих, часто нестандартних інструментальних ансамблів. Пізніша камерна творчість Гіндеміта також вирізняється надзвичайно широким спектром інструментів, він став одним із небагатьох композиторів, творчий доробок яких має сонати майже для всіх інструментів симфонічного оркестру, включно з контрабасом.

У 1930-ті роки Гіндеміт звертається до симфонічних жанрів, у 1935 він, тимчасово проживаючи у місті Ленцкірх, завершує оперу «Художник Матіс», основою якого стала біографія відомого митця Маттіаса Грюневальда. Музика цієї опери лягла в основу однойменної симфонії Гіндеміта. Як і Курт Вайль або Ернст Кшенек, Пауль Гіндеміт звертався до жанру так званої ужиткової музики (нім. Gebrauchsmusik), навіяної концепцією Бертольта Брехта й розрахованої на аматорське музикування.

У ці ж роки Гіндеміт розробив унікальну гармонічну систему, яка характеризується, як і класичний мажоро-мінор наявністю тонального центру, проте може вільно використовувати всі 12 звуків хроматичної гами. Інтервали 12-ступеневого ладу розміщені П. Гіндемітом у порядку їх загострення дисонантності. Аналогічний принцип закладено в основу класифікації акордів, які він розбив на шість категорій в залежності від наявності тритону, а також відчутності тонального центру. Що стосується мелодики, то система Пауля Гіндеміта тяжіла до уникнення таких малюнків, що включали б мажорні чи мінорні тризвуки.

У кінці 1930-х П. Гіндеміт пише музикознавчу книгу «Майстерність музичної композиції», в якій він детально описує свою систему, яку використовуватиме протягом усього свого творчого шляху. Крім того, П. Гіндеміт намагався використати цю систему і для аналізу творчості інших композиторів, починаючи від Й. С. Баха і закінчуючи Шенбергом.

Напевно найпоказовішим прикладом застосування 12-тонової системи став фортепіанний цикл «Ludus Tonalis», що складається з 12 фуг, відповідно до 12 можливих тональних центрів та інтерлюдій між фугами (відкриває цикл прелюдія і завершує постлюдія). Порядок тональностей визначається порядком слідування інтервалів 12-ступеневого ладу від ноти до.

Серед інших широко відомих творів П. Гіндеміта слід перелічити симфонічні варіації на тему К. М. Вебера, симфонічну поему «Гармонія світу», симфонію in B та багато інших.

Опери

  • «Вбивця, надія жінок» (Morder, Hoffnung der Frauen) (1919)
  • Das Nusch-Nuschi (1920)
  • (1921)
  • «Сьогоднішні новини» (Neues vom Tage) (1928-29; редакція 1953-54)
  • «Художник Матіс» (Mathis der Maler) (1934—1935)
  • [de] (1926; редакції 1952 і 1961)
  • «Гармонія світу» (Die Harmonie der Welt) (1956—1957)
  • «Довгий різдвяний обід» (1960—1961)

Балети

Для оркестру

  • Концерт для оркестра, Op. 38 (1925)
  • Бостонська симфонія, Op. 50 (1930)
  • Філармонічний концерт (1932)
  • Симфонія «Художник Матісс» (1933—1934)
  • Симфонія in Es (1940)
  • Симфонічні метаморфози на тему К. М. Вебера (1943)
  • Symphony Serena (1946)
  • Симфоніетта мі мажор (1949)
  • Симфонія «Гармонія світу» (1951)
  • Симфонія in B (1951)
  • Піттсбурзька симфонія (1958)
  • 5 п'єс для струнного оркестру

Концерти

  • Концертна музика для фортепіано, мідних духових і двох арф op.49 (1930)
  • Концерт для фортепіано з оркестром (1945)
  • Концерт для скрипки з оркестром
  • Траурна музика для альта і струнних
  • , для альта з оркестром
  • Концерт для віолончелі з оркестром
  • Концерт для труби з оркестром
  • Концерт для кларнета з оркестром
  • Концерт для валторни з оркестром
  • Концерт для органу з оркестром
  • Концерт для труби і фагота з оркестром

Вокальні твори

  • (Requiem для those we love), для chorus and orchestra, based on the poem by (1946)
  • Das Marienleben, song cycle для soprano and piano, based on poems by , which exists in two versions. (There is also an orchestration by the composer of six of the songs from the cycle, для soprano and orchestra.)
  • Six Chansons, 6 pieces для a cappella choir, settings of French poetry by (1939)

Камерні твори

  • Струнний квартет № 1 in C, Op. 2
  • Струнний квартет № 2 фа мінор, Op. 10
  • Струнний квартет № 3 in C, Op. 16
  • Струнний квартет № 4, Op. 22
  • Струнний квартет № 5, Op. 32
  • Струнний квартет № 6 in Es
  • Струнний квартет № 7 in Es
  • Струнне тріо № 1, Op. 35 (1924)
  • Струнне тріо № 2 (1933)
  • Квартет дерев'яних духових № 1
  • Септет для флейти, гобоя, кларнета, бас-кларнета, фагота, валторни і труби (1948)
  • Октет для кларнета, фагота, валторни, скрипки, 2 альтів, віолончелі і контрабаса(1958)
  • 8 п'єс для 2 скрипок, альта, віолончелі і контрабаса (1927)

Інструментальні твори

для струнних:

  • Скрипкові
    • Соната для скрипки і фортепіано in Es op. 11 № 1 (1918)
    • Соната для скрипки і фортепіано in D op. 11 № 2 (1918)
    • Соната для скрипки і фортепіано in E (1935)
    • Соната для скрипки і фортепіано in C (1939)
    • Соната для скрипки соло op. 31 № 1 (1924)
    • Соната для скрипки соло op. 31 № 2 (1924)
  • Альтові
    • Соната для альта і фортепіано in F op. 11 № 4 (1919)
    • Соната для альта і фортепіано op. 25 № 4 (1922)
    • Соната для альта і фортепіано (1939)
    • Соната для альта соло op. 11 № 5 (1919)
    • Соната для альта соло op. 25 № 1 (1922)
    • Соната для альта соло op. 31 № 4 (1923)
    • Соната для альта соло(1937)
    • Kleine Sonate für Viola d'amore und Klavier op. 25 Nr. 2 (1922)
  • Віолончельні
    • Соната для віолончелі і фортепіано op. 11 № 3 (1919)
    • Соната для віолончелі і фортепіано (1948)
    • Соната для віолончелі соло op. 25 № 3 (1923)
    • Drei Leichte Stücke для віолончелі і фортепіано (1938)
  • Соната для контрабаса і фортепіано (1949)

для духових:

  • Канонічна сонатина для двох флейт op. 31 No.3 (1923)
  • Соната для флейти і фортепіано (1936)
  • 8 п'єс для флейти соло (1927)
  • Соната для гобоя і фортепіано (1938)
  • Соната для англійського ріжка і фортепіано (1941)
  • Соната для кларнета і фортепіано (1939)
  • Соната для фагота і фортепіано (1938)
  • Соната для труби і фортепіано (1939)
  • Соната для валторни і фортепіано (1939)
  • Соната для чотирьох валторн (1952)
  • Alto Horn (also для french horn or alto saxophone) Соната (1943)
  • Соната для тромбона і фортепіано (1941)
  • Соната для туби і фортепіано (1955)

Інше:

  • Соната для арфи (1939)

Для фортепіано

  • Соната для фортепіано № 1 (1936)
  • Соната для фортепіано № 2 (1936)
  • Соната для фортепіано № 3 (1936)
  • Соната для фортепіано в 4 руки (1938)
  • Соната для двох фортепіано (1942)
  • Ludus Tonalis

Для органу

  • Соната для органу № 1 (1937)
  • Соната для органу № 2 (1937)
  • Соната для органу № 3 (на старовинні народні теми)(1940)

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118551256 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
    d:Track:Q37312
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  4. Хиндемит Пауль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  5. Archivio Storico Ricordi — 1808.
    d:Track:Q3621644
  6. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  7. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література

  • Ansermet, Ernest. 1961. Les fondements de la musique dans la conscience humaine. 2 v. Neuchâtel: La Baconnière.
  • Briner, Andres. 1971. Paul Hindemith. Zürich: Atlantis-Verlag; Mainz: Schott.
  • Eaglefield-Hull, A. (Ed.). 1924. A Dictionary of Modern Music and Musicians. London: Dent.
  • Hindemith, Paul. 1937-70. Unterweisung im Tonsatz. 3 vols. Mainz, B. Schott's Söhne. First two volumes in English, as The Craft of Musical Composition, translated by Arthur Mendel and Otto Ortmann. New York: Associated Music Publishers; London: Schott & Co., 1941-42.
  • Hindemith, Paul. 1952. A Composer's World, Horizons and Limitations. Cambridge: Harvard University Press.
  • Holland, Bernard. 1995. «Music Review; City Opera Gamely Flirts with Danger». New York Times, 9 September.
  • Kater, Michael H. 1997. «The Twisted Muse: Musicians and Their Music in the Third Reich». New York and Oxford: Oxford University Press.
  • Kater, Michael H. 2000. «Composers of the Nazi Era: Eight Portraits». New York and Oxford: Oxford University Press.
  • Kemp, Ian. 1970. Hindemith. Oxford Studies of Composers 6. London, New York: Oxford University Press.
  • Noss, Luther. 1989. Paul Hindemith in the United States. Urbana: University of Illinois Press.
  • Preussner, Eberhard. 1984. Paul Hindemith: ein Lebensbild. Innsbruck: Edition Helbling.
  • Skelton, Geoffrey. 1975. Paul Hindemith: The Man Behind the Music: A Biography. London: Gollancz.
  • Taylor-Jay, Claire. 2004. «The Artist-Operas of Pfitzner, Krenek and Hindemith: Politics and the Ideology of the Artist». Aldershot: Ashgate.
  • Левая Т. Н. П. Хиндемит: Жизнь и творчество. М., 1974
  • П. Хиндемит: Статьи и материалы. М., 1979

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Paul Gindemit Hindemit nim Paul Hindemith 16 listopada 1895 Ganau na Majni 28 grudnya 1963 Frankfurt na Majni nimeckij kompozitor dirigent altist i teoretik muziki Paul Gindemitnim Paul HindemithOsnovna informaciyaData narodzhennya 16 listopada 1895 1895 11 16 1 2 Misce narodzhennya Ganau Majn Kincig Darmshtadt Gessen Nimechchina 4 5 Data smerti 28 grudnya 1963 1963 12 28 4 2 68 rokiv Misce smerti Frankfurt na Majni Darmshtadt Gessen FRN 4 5 Prichina smerti gostrij pankreatitPohovannya Q105015040 Gromadyanstvo Nimechchina FRN i SShAVirospovidannya lyuteranstvoProfesiyi kompozitor klasichnoyi muziki dirigent profesor kompoziciyi muzikoznavec muzichnij pedagog teoretik muziki gravec na viol d amur vikladach universitetu koncertmejster skripal altist libretist pedagog kompozitorOsvita Konservatoriya GohaVchiteli d d i dVidomi uchni Lukas Foss d d d d d d d d Dzhordzh Roj Gill d d d d d d Verner fon Braun d d d d d d Garald Gencmer d d d d d d d d d d d d d d Oskar Zalya d d Josef Tal d i dInstrumenti organ d alt i skripkaZhanri opera i simfoniyaPsevdonimi Paul Merano 6 Zaklad Garvardskij universitet Berlinskij universitet mistectv d Yelskij universitet Derzhavna konservatoriya Ankari i Cyurihskij universitetNagorodi d 1951 Premiya Balcana 1962 d 1955 d 1955 d 1963 d 1950 d 1948 d 1954 hindemith info Fajli u VikishovishiBiografiyaVezha u Frankkfurti de zhiv Paul Gindemit Narodivsya u Ganau na Majni u sim yi robitnika U ditinstvi vchivsya grati na skripci U 1905 roci z sim yeyu pereyihav do Frankfurta na Majni de z 13 rokiv pracyuvav v orkestrah j odnochasno vchivsya v konservatoriyi studiyuyuchi kompoziciyu ta skripku V 1915 1923 rokah pracyuvav koncertmejsterom opernogo teatru u Frankfurti U 1920 h rokah P Gindemit stav pomitnim yak odin z lideriv muzichnogo modernizmu V jogo tvorah pomitnij vpliv J Bramsa ta M Regera U 1921 1929 buv kerivnikom i altistom kvartetu Amar Gindemit z yakim aktivno koncertuvav u krayinah Yevropi v tomu chisli vidvidav i SRSR U 1927 1935 rokah P Gindemit buv profesorom Vishoyi muzichnoyi shkoli v Berlini U 1934 r iz prihodom do vladi nacistiv Gindemit zaznav peresliduvan jogo muzika vvazhalasya degenerativnoyu a osobistij predstavnik Gitlera z pitan kulturi Alfred Rozenberg pisav nastupne Koli talanovitij muzikant podibnij Gindemitu pislya pochinan u dusi germanizmu zhive pracyuye j pochuvaye sebe yak udoma v yevrejskomu suspilstvi koli vin obertayetsya majzhe cilkom u koli yevreyiv koli vin zgidno z duhom listopadovoyi respubliki zadovolnyayetsya porozhnim nasliduvannyam nimeckij muzici ce jogo sprava ale vin dast inshim pravo vidijti vid nogo j vid jogo kola nacional socialistska revolyuciya porvala zv yazki osobisti hudozhni j politichni z Gindemitom Gindemit zmushenij buv emigruvati do Velikoyi Britaniyi potim Turechchini a u 1939 r vin oselivsya u SShA tam prodovzhuvav koncertnu diyalnist vikladav u Yelskomu universiteti Konnektikut chitav kurs lekcij z poetiki v Garvardskomu universiteti 1949 1950 U 1947 roci vidvidav Yevropu z 1951 roku periodichno priyizhdzhav vikladati v Cyurihskomu universiteti U 1953 roci pereselivsya do Shvejcariyi Pomer u Frankfurti na Majni vid pankreatitu TvorchistFormuvannya Gindemita yak kompozitora vidbuvalosya za chasiv napruzhenih suspilno politichnih obstavin u Nimechchini j Avstriyi koli pomitnij vpliv pochinaye zdobuvati ekspresionizm v toj zhe chas vplivovim zalishayetsya i mistectvo piznogo romantizmu Piznoromantichni j ekspresionistichni risi vidbilisya na rannij tvorchosti P Gindemita prote vzhe u 1920 h rokah Gindemit prijshov do zaperechennyam cih tradicij Zvernuvshis do tradicij J S Baha ta polifonistiv dobahivskoyi epohi kompozitor vidnovlyuye i rozvivaye starodavni polifonichni formi stavshi bilya vitokiv novogo stilyu v yevropejskij muzici neoklasicizmu Najyaskravishe cej stil proyavivsya u seriyi Kamerna muzika Kammermusik 1922 1927 rokiv kozhna z yakih bula napisana dlya nevelikih chasto nestandartnih instrumentalnih ansambliv Piznisha kamerna tvorchist Gindemita takozh viriznyayetsya nadzvichajno shirokim spektrom instrumentiv vin stav odnim iz nebagatoh kompozitoriv tvorchij dorobok yakih maye sonati majzhe dlya vsih instrumentiv simfonichnogo orkestru vklyuchno z kontrabasom U 1930 ti roki Gindemit zvertayetsya do simfonichnih zhanriv u 1935 vin timchasovo prozhivayuchi u misti Lenckirh zavershuye operu Hudozhnik Matis osnovoyu yakogo stala biografiya vidomogo mitcya Mattiasa Gryunevalda Muzika ciyeyi operi lyagla v osnovu odnojmennoyi simfoniyi Gindemita Yak i Kurt Vajl abo Ernst Kshenek Paul Gindemit zvertavsya do zhanru tak zvanoyi uzhitkovoyi muziki nim Gebrauchsmusik naviyanoyi koncepciyeyu Bertolta Brehta j rozrahovanoyi na amatorske muzikuvannya U ci zh roki Gindemit rozrobiv unikalnu garmonichnu sistemu yaka harakterizuyetsya yak i klasichnij mazhoro minor nayavnistyu tonalnogo centru prote mozhe vilno vikoristovuvati vsi 12 zvukiv hromatichnoyi gami Intervali 12 stupenevogo ladu rozmisheni P Gindemitom u poryadku yih zagostrennya disonantnosti Analogichnij princip zakladeno v osnovu klasifikaciyi akordiv yaki vin rozbiv na shist kategorij v zalezhnosti vid nayavnosti tritonu a takozh vidchutnosti tonalnogo centru Sho stosuyetsya melodiki to sistema Paulya Gindemita tyazhila do uniknennya takih malyunkiv sho vklyuchali b mazhorni chi minorni trizvuki U kinci 1930 h P Gindemit pishe muzikoznavchu knigu Majsternist muzichnoyi kompoziciyi v yakij vin detalno opisuye svoyu sistemu yaku vikoristovuvatime protyagom usogo svogo tvorchogo shlyahu Krim togo P Gindemit namagavsya vikoristati cyu sistemu i dlya analizu tvorchosti inshih kompozitoriv pochinayuchi vid J S Baha i zakinchuyuchi Shenbergom Napevno najpokazovishim prikladom zastosuvannya 12 tonovoyi sistemi stav fortepiannij cikl Ludus Tonalis sho skladayetsya z 12 fug vidpovidno do 12 mozhlivih tonalnih centriv ta interlyudij mizh fugami vidkrivaye cikl prelyudiya i zavershuye postlyudiya Poryadok tonalnostej viznachayetsya poryadkom sliduvannya intervaliv 12 stupenevogo ladu vid noti do Sered inshih shiroko vidomih tvoriv P Gindemita slid perelichiti simfonichni variaciyi na temu K M Vebera simfonichnu poemu Garmoniya svitu simfoniyu in B ta bagato inshih Operi Vbivcya nadiya zhinok Morder Hoffnung der Frauen 1919 Das Nusch Nuschi 1920 1921 Sogodnishni novini Neues vom Tage 1928 29 redakciya 1953 54 Hudozhnik Matis Mathis der Maler 1934 1935 de 1926 redakciyi 1952 i 1961 Garmoniya svitu Die Harmonie der Welt 1956 1957 Dovgij rizdvyanij obid 1960 1961 Baleti with 1923 Nobilissima Visione with 1938 Chotiri temperamenti Dlya orkestru Koncert dlya orkestra Op 38 1925 Bostonska simfoniya Op 50 1930 Filarmonichnij koncert 1932 Simfoniya Hudozhnik Matiss 1933 1934 Simfoniya in Es 1940 Simfonichni metamorfozi na temu K M Vebera 1943 Symphony Serena 1946 Simfonietta mi mazhor 1949 Simfoniya Garmoniya svitu 1951 Simfoniya in B 1951 Pittsburzka simfoniya 1958 5 p yes dlya strunnogo orkestru Koncerti Koncertna muzika dlya fortepiano midnih duhovih i dvoh arf op 49 1930 Koncert dlya fortepiano z orkestrom 1945 Koncert dlya skripki z orkestrom Traurna muzika dlya alta i strunnih dlya alta z orkestrom Koncert dlya violoncheli z orkestrom Koncert dlya trubi z orkestrom Koncert dlya klarneta z orkestrom Koncert dlya valtorni z orkestrom Koncert dlya organu z orkestrom Koncert dlya trubi i fagota z orkestrom Vokalni tvori Requiem dlya those we love dlya chorus and orchestra based on the poem by 1946 Das Marienleben song cycle dlya soprano and piano based on poems by which exists in two versions There is also an orchestration by the composer of six of the songs from the cycle dlya soprano and orchestra Six Chansons 6 pieces dlya a cappella choir settings of French poetry by 1939 Kamerni tvori Strunnij kvartet 1 in C Op 2 Strunnij kvartet 2 fa minor Op 10 Strunnij kvartet 3 in C Op 16 Strunnij kvartet 4 Op 22 Strunnij kvartet 5 Op 32 Strunnij kvartet 6 in Es Strunnij kvartet 7 in Es Strunne trio 1 Op 35 1924 Strunne trio 2 1933 Kvartet derev yanih duhovih 1 Septet dlya flejti goboya klarneta bas klarneta fagota valtorni i trubi 1948 Oktet dlya klarneta fagota valtorni skripki 2 altiv violoncheli i kontrabasa 1958 8 p yes dlya 2 skripok alta violoncheli i kontrabasa 1927 Instrumentalni tvori dlya strunnih Skripkovi Sonata dlya skripki i fortepiano in Es op 11 1 1918 Sonata dlya skripki i fortepiano in D op 11 2 1918 Sonata dlya skripki i fortepiano in E 1935 Sonata dlya skripki i fortepiano in C 1939 Sonata dlya skripki solo op 31 1 1924 Sonata dlya skripki solo op 31 2 1924 Altovi Sonata dlya alta i fortepiano in F op 11 4 1919 Sonata dlya alta i fortepiano op 25 4 1922 Sonata dlya alta i fortepiano 1939 Sonata dlya alta solo op 11 5 1919 Sonata dlya alta solo op 25 1 1922 Sonata dlya alta solo op 31 4 1923 Sonata dlya alta solo 1937 Kleine Sonate fur Viola d amore und Klavier op 25 Nr 2 1922 Violonchelni Sonata dlya violoncheli i fortepiano op 11 3 1919 Sonata dlya violoncheli i fortepiano 1948 Sonata dlya violoncheli solo op 25 3 1923 Drei Leichte Stucke dlya violoncheli i fortepiano 1938 Sonata dlya kontrabasa i fortepiano 1949 dlya duhovih Kanonichna sonatina dlya dvoh flejt op 31 No 3 1923 Sonata dlya flejti i fortepiano 1936 8 p yes dlya flejti solo 1927 Sonata dlya goboya i fortepiano 1938 Sonata dlya anglijskogo rizhka i fortepiano 1941 Sonata dlya klarneta i fortepiano 1939 Sonata dlya fagota i fortepiano 1938 Sonata dlya trubi i fortepiano 1939 Sonata dlya valtorni i fortepiano 1939 Sonata dlya chotiroh valtorn 1952 Alto Horn also dlya french horn or alto saxophone Sonata 1943 Sonata dlya trombona i fortepiano 1941 Sonata dlya tubi i fortepiano 1955 Inshe Sonata dlya arfi 1939 Dlya fortepiano Sonata dlya fortepiano 1 1936 Sonata dlya fortepiano 2 1936 Sonata dlya fortepiano 3 1936 Sonata dlya fortepiano v 4 ruki 1938 Sonata dlya dvoh fortepiano 1942 Ludus Tonalis Dlya organu Sonata dlya organu 1 1937 Sonata dlya organu 2 1937 Sonata dlya organu 3 na starovinni narodni temi 1940 PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118551256 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Person Profile Internet Movie Database 1990 d Track Q37312 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Hindemit Paul Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Archivio Storico Ricordi 1808 d Track Q3621644 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 LiteraturaAnsermet Ernest 1961 Les fondements de la musique dans la conscience humaine 2 v Neuchatel La Baconniere Briner Andres 1971 Paul Hindemith Zurich Atlantis Verlag Mainz Schott Eaglefield Hull A Ed 1924 A Dictionary of Modern Music and Musicians London Dent Hindemith Paul 1937 70 Unterweisung im Tonsatz 3 vols Mainz B Schott s Sohne First two volumes in English as The Craft of Musical Composition translated by Arthur Mendel and Otto Ortmann New York Associated Music Publishers London Schott amp Co 1941 42 Hindemith Paul 1952 A Composer s World Horizons and Limitations Cambridge Harvard University Press Holland Bernard 1995 Music Review City Opera Gamely Flirts with Danger New York Times 9 September Kater Michael H 1997 The Twisted Muse Musicians and Their Music in the Third Reich New York and Oxford Oxford University Press Kater Michael H 2000 Composers of the Nazi Era Eight Portraits New York and Oxford Oxford University Press Kemp Ian 1970 Hindemith Oxford Studies of Composers 6 London New York Oxford University Press Noss Luther 1989 Paul Hindemith in the United States Urbana University of Illinois Press Preussner Eberhard 1984 Paul Hindemith ein Lebensbild Innsbruck Edition Helbling Skelton Geoffrey 1975 Paul Hindemith The Man Behind the Music A Biography London Gollancz Taylor Jay Claire 2004 The Artist Operas of Pfitzner Krenek and Hindemith Politics and the Ideology of the Artist Aldershot Ashgate Levaya T N P Hindemit Zhizn i tvorchestvo M 1974 P Hindemit Stati i materialy M 1979PosilannyaHindemith Foundation angl Vilni noti avtorstva Paul Hindemith na sajti International Music Score Library Project IMSLP angl Biografiya na sajti opera class com ros Biografiya na sajti peoples ru ros

Дата публікації:
Топ