Бельгійське Конго

Бельгійське Конго Congo belge Belgisch-Kongo ← 1908 – 1960 → Прапор Герб Девіз Travail et Progres (Праця та прогрес) Бельгійське Конго (темно-зелене), показане поряд з Руанда-Урунді (світло-зелене), 1935 рік Столиця Бома, з 1926 Леопольдвіль/Леопольдштадт Грошова одиниця конголезький франк Площа 2 345 410 км² Населення 15 000 000 (1914) 16 600 000 (1960) Час існування 15 листопада 1908 — 30 червня 1960 Офіційна мова Французька, нідерландська Метрополія Бельгія Глава держави Король Бельгії, віце-губернатор Найбільше місто Леопольдвіль/Леопольдштадт Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бельгійське Конго

Бельгі́йське Ко́нго — формальна назва сучасної Демократичної республіки Конго (ДРК) з часу встановлення бельгійським королем Леопольда II контролю над Конго 15 листопада 1908, до здобуття нею незалежності 30 червня 1960 року, що було початком Конголезької кризи.

Бельгійське Конго (1908—1952)

У жовтні 1908 року бельгійським парламентом був прийнятий «Закон про управління Бельгійським Конго» (так звана колоніальна хартія). Згідно з цим законом, законодавчу владу в Бельгійському Конго здійснювали король і парламент Бельгії, а також призначений генерал-губернатор, якому надавалися право виконувати всю владу в колонії. Контроль за діяльністю колоніальної адміністрації здійснювала спеціально призначена особа — міністром справ у Бельгійському Конго. До 1926 року столицею колонії було місто Бома, пізніше Леопольдвіль та інші великі міста — Стенлівіль та Елізабетвіль.

У 1914 році колонія була розділена на 4 віце-губернаторства, а в 1933 — на 6 провінцій, що в свою чергу розділялися на дистрікти, території та шеферії (з етнічним складом населення) або сектори (зі змішаним складом населення). За генерал-губернаторами та губернаторами провінцій були закріплені консультативні ради. Поступово формувалася «заморська еліта», представником котрої був успішний підприємець і перший мільйонер Конго Жозеф Чомбе, батько Монзи Чомбе.

Бельгійське Конго та Руанда-Урунді (1952—1960)

Докладніше Руанда-Урунді

У 1916 році, під час Першої світової війни, війська Бельгійського Конго увійшли на території Німецької Східної Африки і зайняли два королівства — Руанду та Бурунді, які стали колоніями Німецької імперії в 1898 та 1903 роках. Згідно з Версальським договором, ці землі були оголошені об'єднаним королівством Руанду-Урунді і згідно з рішенням Ліги Націй в 1922 році вони стали підмандатною територією Бельгії категорії Б. У 1946 році, після розпуску Ліги Націй, Руанда-Урунді отримала статус підопічної території Бельгійського королівства за умови підготовки країн до незалежності.  У 1952 році Руанду-Урунді були доєднані до Бельгійського Конго.

Незалежність бельгійських колоній

У 1960 році після ліквідації Бельгійського Конго й проголошення незалежності Республіки Конго та конголезької кризи, що вибухнула на той час, Бельгія втратила контроль над Руанду-Урунді. На на вимогу делегацій, які представляли Бельгійське Конго, бельгійський уряд був змушений заявити про свою згоду надати колонії незалежність. Після проголошення в 1960 році незалежності Республіки Конго охопила гостра політична криза. Активізувалися сепаратистські сили, були проголошені Республіка Катанга на чолі з М. Чомбе і держава Південне Касаї на чолі з . Криза тривала 5 років, до приходу до влади Жозефа Мобуту. За цей час в країні насильницькою смертю загинуло більше 100 тис. чоловік.

27 липня 1962 року на сесії ООН було ухвалено рішення про ліквідацію бельгійської опіки над Руандою-Урунді, на території якої тоді ж утворились дві незалежні держави — Руандійська Республіка та Королівство Бурунді.

Див. також

Катанга

Примітки

1. . Архів оригіналу за 5 лютого 2010. Процитовано 25 травня 2018.
2. . Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 13 листопада 2016.

Джерела

• article in Encyclopædia Britannica 1922 extension.