Орв єто італ Orvieto муніципалітет в Італії у регіоні Умбрія провінція Терні у давнину самостійне місто держава Орв єто

Орв'єто (італ. Orvieto) — муніципалітет в Італії, у регіоні Умбрія, провінція Терні, у давнину — самостійне місто-держава.

Орв'єто
Orvieto

Комуна

Країна

Код ISTAT

055023

Поштові індекси

05018

Телефонний код

0763

Координати

42°43′00″ пн. ш. 12°06′00″ сх. д. / 42.71667° пн. ш. 12.10000° сх. д.Координати: 42°43′00″ пн. ш. 12°06′00″ сх. д. / 42.71667° пн. ш. 12.10000° сх. д.

325 м.н.р.м.

281,16 км²

19 461 (01-01-2023)

69,22 ос./км²

Розміщення

Мапа

Влада

Мер

Roberta Tardani (9-6-2019)

Офіційна сторінка

Орв'єто розташований на відстані близько 100 км на північ від Рима, 50 км на південний захід від Перуджі, 50 км на захід від Терні.

Населення — 20 735 осіб (2014). Щорічний фестиваль відбувається 19 березня. Покровитель — Святий Йосип.

Історія

Поселення на високій туфовій скелі, що панує над усією навколишньою долиною, виникло не пізніше VII ст. до н. е.. Його мешканцями були етруски, що дали місту назву .

Велцна грала провідну роль у союзі дваднадцяти етруських міст-держав. Тут знаходився храм , у якому на свята і наради збиралися представники усіх етруських громад. Ще одне святилище — богині було відоме тим, що в його мур кожного року забивався цвях. Етруски вважали, що коли для нових цвяхів не залишиться місця — їхній народ зникне. Велцна мала потужні мури, які частково збереглися і досі. Етруський некрополь відомий зараз під назвою Туфове розп'яття (італ. Crocefisso di Tufo). Воду до міста постачали з глибокого колодязя (італ. Pozzo della Cava) глибиною 36 метрів.

У 392 р. до н. е. мешканці Велцни вперше зіткнулися з римлянами, зазнали від них поразки і змушені були сплачувати данину. Після придушення етруського повстання на початку III ст. до н. е. Велцна залишалася єдиним незалежним містом Етрурії. Її мури вважалися нездоланними. Але спалахнули заворушення в самому місті. Врешті решт владу у Велцні у 265 р. до н. е. захопили раби. Вцілілі громадяни змушені були звернутися до римлян по допомогу. Вояки консула здобули місто, але владу колишнім громадянам не повернули. Поселення було вщент зруйноване, а його мешканців поселили в іншому місці — на рівніні, біля озера. Оскільки римляни називали Велцну Вольсиніями, то й нове місто отримало ім'я Вольсинії Нові або ж просто Вольсинії.

Життя на місці колишньої Велцни відновилося наприкінці античності, коли жити на відкритій рівнині знову стало небезпечно. Пагорб из етруськими руїнами іменувалі «старим містом» (лат. Urbs Vetus), тож і поселення отримало врешті трохи переінакшену назву Орв'єто. Роль міста зросла після того, як до нього з менш захищеної Больсени була перенесена резиденція єпископа. У V ст. римлян змінили готи, потім Італію відвоювали візантійці, а їм на зміну прийшли лангобарди.

Лангобардські герцоги контролювали Орв'єто до X ст., коли місто здобуло самоврядування. Наприкінці сторіччя Орв'єто відвідав папа Бенедикт VII разом з небожем . Останній згодом оселися у місті і в 1016 р. став його консулом. З 1201 р. міцеве самоврядування очолив подеста. За наказом Адріана IV місто було оточене мурами. Водночас саме за в цей час в Орв'єто особливого поширення набуває вчення патаренів, симпатики яких навіть очолили місцеве самоврядування. Це викликало невдоволення Іннокентія III, який у 1199 р. спрямував до міста . Паренцо був вбитий, і після цього рух патаренів в Орв'єто був придушений з надзвичайною жорстокістю — тож надалі жодного опору владі пап міські мешканці чинити не наважувалися. Григорій IX навіть заснував у місті богословську школу.

Папа Урбан IV обрав Орв'єто для церемонії свого сходження на престол і почав будівництво у місті папського палацу. Щоправда будівництво завершилося вже після його смерті, тож першим мешканцем палацу став Григорій X. У 1290 р. за розпорядженням папи Мартина IV в Орв'єто почали зводити собор. Миколай IV перевіз до міста усю курію і був обраний мешанцями Орв'єто подеста та народним капітаном. Подеста став і народжений в Орв'єто Боніфацій VIII, який подарував рідному місту… власну статую для встановлення на міських воротах. Після його смерті, щоправда, розпочався «авіньйонський полон пап» і Орв'єто почало занепадати.

У 1527 р. в Орв'єто переховувався Климент VII. Щоб місто могло витримати облогу, за проектом був збудований грандіозний глибиною 53 метри із подвійними сходами і 72 віконцями.

Демографія

Населення за роками:

Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживало 1789 іноземців з 77 країн, серед них 616 громадян країн Євросоюзу та 188 громадян України.

Сусідні муніципалітети

Особи, пов'язані з містом

Мікеле Санмікелі (1484—1559), фортифікатор і архітектор доби відродження

Галерея зображень

Площа Республіки
Стародавній район Cava
Катедральний собор (Дуомо), фасад
Загальний вигляд собору
В соборі
Колодязь Святого Патрика
Храм Бельведер
Музей Клаудіо Фаїна
Краєвид біля Орв'єто
Орв'єто

Див. також

Список муніципалітетів провінції Терні

Примітки

Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
Наведено за італійською вікіпедією (30.05.2024).
Resident population by sex, municipality and citizenship [Постійне населення за статтю, муніципалітетом і громадянством] (англ.) . ISTAT. Процитовано 12 червня 2024.

Це незавершена стаття з географії Італії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів

[dem1-2] . ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)

[3] Наведено за італійською вікіпедією (30.05.2024).

[4] Resident population by sex, municipality and citizenship [Постійне населення за статтю, муніципалітетом і громадянством] (англ.) . ISTAT. Процитовано 12 червня 2024.