Носій заряду

Носії заряду — загальний термін для позначення часток чи квазічасток, які дають внесок у електричний струм.

Носіями заряду можуть бути електрони, дірки, катіони, аніони тощо, залежно від середовища, в якому проходить струм.

• напівпровідники — електрони й дірки;
• метали й вакуумні прилади — електрони;
• електроліти й суперіоніки — йони;
• плазма — електрони та йони.

Важливими характеристиками носіїв заряду є рухливість і коефіцієнт дифузії.

В напівпровідниках розрізняють основні носії заряду й неосновні носії заряду. В напівпровідниках n-типу основними носіями заряду є електрони провідності, а дірки є неосновним носіями заряду. В напівпровідниках p-типу основними носіями заряду є дірки, а електрони — неосновними.

Див. також

• Ефект Стюарта — Толмена

Джерела

• Ансельм А.И. (1978). Введение в физику полупроводников. Москва: Наука.

• Бонч-Бруевич В.Л., Калашников С.Г. (1977). Физика полупроводников. Москва: Наука.