Патріа рх Варна ва серб Патријарх Варнава у світі Петар Росич серб Петар Росић 29 серпня 10 вересня 1880 Плевля 23 липня

1900 – закінчив духовну семінарію у Прізрені ( Косовський вілаєт, Османська імперія). Петар Росич - молодший кузен Афанасія (Танасійя) Пеятовича, першого директора Плевської гімназії.

З 1901 отримав стипендію Святійшого Синоду Російської імперії для навчання духовній академії Санкт-Петербурга, яку закінчив у 1905.

30 квітня 1905 – пострижений в чернецтво, 6 травня рукопокладений у ієромонаха.

У серпні 1905 поїхав до Константинополя - священиком при дипломатичній місії Королівства Сербія в османській столиці, фактично шпіонив у колах сербської громади Туреччини під прикриттям російської місії. Служив у російському Нікольському храмі; деякий час керував сербською школою, брав участь у виданні єдиної газети сербською мовою в Османській імперії — «Цариградски гласник».

Грецький єпископ

18 березня 1910 Священним Синодом Константинопільської Патріархії був обраний на посаду вікарного єпископа Дебарсько-Велеської єпархії Вселенської Церкви (тепер у межах Північна Македонія).

10 квітня 1910 – хіротонія у соборі Св. Георгія з титулом «єпископ Главницький» (Главниця – єпархія у Епірі, раніше входила до складу Охридської митрополії).

У своїй єпархії підтримував сербську пропаганду, активно боровся із Болгарським екзархатом.

Після сербської окупації Македонії внаслідок Балканських воєн, з 1913 керував відчуженими у БПЦ Бітольською, Орхидською та Струмицькою єпархіями.

1915, разом із сербською армією, утік на Корфу. З 1916 до 18 жовтня 1917, за завданням сербської держави, знову виїхав до Російської імперії із дипломатичною та розвідувальною місією; як делегат від Сербської церкви взяв у часть у засіданнях Помісного собору Російської православної церкви у Москві в серпні 1917.

Обраний митрополитом Скоплянським (центр у м. Скоп’є) та 7 (20) листопада 1920 затверджений королівським указом.

Сербський патріарх

1930, після смерті патріарха Димитрія, 12 (25) квітня 1930 обраний, і в той же день затверджений Олександром I Карагеоргієвичем Патріархом; інтронізація відбулася наступного дня.

На посаді предстоятеля Сербської церкви провів низку адміністративних та фінансових реформ; при ньому відпрацьований статут церкви. У Белграді закладений Храм святого Сави та багато інших храмів, зведена нова будівля патріархії.

Сербська церква почала захоплювати церковні території у країнах колишньої Австро-Угорщини: заснована Загребська єпархія СПЦ, а згодом - Пряшівсько-Мукачевська єпархія на території Закарпатської України та Прящівщини^[].

Патріарх Варнава активно займався російським питанням. У вересні 1936 у Сремські-Карловці скликав нараду російських емігрантських архієреїв на чолі з митрополитом , наступником митрополита Антонія (Храповицького), яка прийняла «Тичасове положення про Російську православну церкву закордоном» і заснувала «російський розкол» - поділ РПЦ на ту, що контролювала парафії в СССР, та РПЦ, яка з політичних причин продожувала існування за межами власне Московщини.

1935 – рішуче виступив проти ратифікації скупщини конкордату між Ватиканом та Югославією, яку підтримувало керівництво Милана Стоядиновича.

23 липня 1937 у день голосування за утвердженням конкордату у Скупщині, несподівано помер, що стало причиною чуток про насильницьку смерть..

9 жовтня 1937 ратифікований Скупщиною конкордат був скасований Сенатом.

Похований у малому храмі поблизу недобудованого храму Святого Сави.

Публікації

«Српска Православна Црква у прошлости и садашњости — њена улога и њена значаj у историjи нашего народа.» Беседа Његове Светлости Патриjарха Српског Варнаве. 29/16 маjа 1934. Сремски Карловци, 1935.(серб.)

Примітки

Велько Джурич Мишина. Варнава патријарх српски, Парохија храма Светог Саве у Београду и Епархија сремска, Београд 2009, стр. 45.
Велько Джурич Мишина. Варнава патријарх српски, Парохија храма Светог Саве у Београду и Епархија сремска, Београд 2009, стр. 65, 60 (фото королевского указа).
Наталья Масленникова СВЯТИТЕЛЬ ВАРНАВА, ПАТРИАРХ СЕРБСКИЙ [ 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
Масленникова Н.В. Священномученик Варнава, патриарх Сербский // Государство, религия, Церковь в России и за рубежом. - 2009. - № 4. - С. 137

Література

Святѣйшій Патріархъ Сербскій Варнава. Jordanville, New York, 1977.
Велько Джурич Мишина. Варнава патријарх српски, Парохија храма Светог Саве у Београду и Епархија сремска, Београд 2009.
Сава Вукович. Српски јерарси од деветог до двадесетог века, Евро Београд, Унирекс Подгорица, Каленић Крагујевац, 1996, стр. 50-52.

Посилання

(рос.) ЖИЗНЕННЫЙ ПУТЬ СВЯТЕЙШАГО ПАТРИАРХА ВАРНАВЫ. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Велько Джурич Мишина. Варнава патријарх српски, Парохија храма Светог Саве у Београду и Епархија сремска, Београд 2009, стр. 45.

[2] Велько Джурич Мишина. Варнава патријарх српски, Парохија храма Светог Саве у Београду и Епархија сремска, Београд 2009, стр. 65, 60 (фото королевского указа).

[3] Наталья Масленникова СВЯТИТЕЛЬ ВАРНАВА, ПАТРИАРХ СЕРБСКИЙ [ 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.]

[4] Масленникова Н.В. Священномученик Варнава, патриарх Сербский // Государство, религия, Церковь в России и за рубежом. - 2009. - № 4. - С. 137