«Норма» — перший за часом створення роман Володимира Сорокіна, написаний у 1979—1983 роках. Вперше вийшов лише 1994 року у видавництві «Три кита» (укр. «Три кити») спільно з «Obscuri Viri».
«Норма» | ||||
---|---|---|---|---|
Обкладинка видання 1999 року | ||||
Форма | роман | |||
Автор | Володимир Сорокін | |||
Мова | російська | |||
Написано | 1979–1983 | |||
Опубліковано | 1994 | |||
Видання | 1994 | |||
|
Роман як зразок літератури соцарту
Інтерпретація Марка Ліповецького
У «Нормі» Володимир Сорокін працює зі знаковою системою радянської цивілізації. На думку Марка Ліповецького, «поетика Володимира Сорокіна являє собою найпослідовніший приклад концептуалізму в прозі<…> Сорокін розпочинав з деконструкції соцреалізму, розробляючи таку версію концептуалізму, як соцарт».. Таким чином, роман «Норма» є своєрідним набором практик деконструкції соцреалістичного письма.
Інтерпретація Ірини Скоропанової
Ірина Скоропанова у книзі «Російська постмодерністська література» пише про засвоєння Володимиром Сорокіним прийомів соцарту та перетворення їх у дусі шизоаналізу, деконструкцію письменником основних жанрів і стилів радянської літератури, самої естетики соцреалізму. Скоропанова вважає, що Сорокін «з'єднує мову літератури соцреалізму з мовою „фізіологічного“ натуралізму, сюрреалізму, абсурду, досягаючи враження шоку; дискредитує офіційну культуру як джерело ідіотизації суспільства, виявляє приховане нормативними вимогами колективне несвідоме». У творах Сорокіна (зокрема, в романі «Норма») Скоропанова бачить різке неприйняття радянщини, що уособлює для письменника тоталітаризм, владу уявностей, естетичний ідіотизм, одночасно із потягом до цього соціокультурного феномену. Соцарт є для Сорокіна засобом звернення мови офіційної культури проти неї самої. «Офіційна словесність виглядає у Сорокіна як грубий муляж справжнього мистецтва», тим самим виявляючи й роль самої радянської системи — роль «вбивці мови, вбивці літератури, вбивці всього живого, активатора руйнівно-танатоїдальних прагнень, що дрімають у колективному несвідомому». «Норму» та інші твори Сорокіна 70—80-х років, вважає Ірина Скоропанова, «характеризує свідоме вихолощування всього живого, надзвичайно майстерно створюваний ефект мертвечини; у них домінує анормальне, блювотно-потворне, абсурдне. Таким є образ пізньорадянської дійсності в книгах письменника».
Ідейно-художні особливості
Із самого початку письменник підкреслено відмежовує життя від літератури, вдаючись із цією метою до коду «тексту в тексті», підкреслюючи таким чином, що перед нами не життя, а книга, яка потрапила у КДБ і яку паралельно з нами читає експерт, що має дати висновок про ступінь її крамольності. Опозиція «життя — мистецтво» реалізується в «Нормі» за допомогою двох шарів романної реальності — розповіді-обрамлення й основного тексту. Обрамлення починається підкреслено документально:
Бориса Гусева арестовали 15 марта 1983 года в 11:12, когда он вышел из своей квартиры и спустился вниз за газетой.(рос.) | ||
— В. Сорокін «Норма» |
Під час обшуку у Гусєва разом із романом Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ» знаходять і рукопис «Норми». Тут же наводиться і задокументований слідством опис книги:
…Папка серого картона. Содержит… 372 машинописных листа. Название «Норма». Автор не указан. Первое предложение: «Свеклушин выбрался из переполненного автобуса, поправил шарф и быстро зашагал по тротуару». Последнее предложение: «Лога мира? — переспросил Горностаев и легонько шлепнул ладонью по столу. — А когда?»(рос.) | ||
— В. Сорокін «Норма» |
Таким чином, оповідання-обрамлення ніби виведене за межі самого роману і являє собою життя. Тим самим Сорокін налаштовує читача на сприйняття всього, що він далі прочитає, саме як художнього тексту. Простодушний читач може навіть сприйняти це обрамлення за чисту монету і вирішити, що «Норма» дійсно була знайдена при обшуку у якогось Гусєва, що ця книга, як і «Архіпелаг ГУЛАГ», розповідає про жахи тоталітарної держави тощо. Насправді ж, «головним героєм» твору, головною темою є мова радянської літератури, «основні жанрові й стильові коди якої відтворені в „Нормі“, так що виникає своєрідна антологія її характерних зразків. Роман вміщує в себе й прозу, й поезію, а всередині родів і видів літератури — безліч найрізноманітніших жанрово-стильових варіацій».
Простір-час «Норми» розділений на автономні хронотопи, кожен з яких відтворює певний культурний код. Хоч усі вісім частин роману зовсім різні, мають самостійний характер — у «Нормі» немає ані єдиного сюжету, ані героїв, які б діяли протягом усього твору, — все ж відчувається певна їх (частин) внутрішня єдність. На думку Ірини Скоропанової, «вона скріплюється загальним принципом авторського „самоусунення“, самовідчуження — використанням мови й типових моделей офіційної літератури, що відсилають до кіча, псевдоречі» [45:267]. Кожна з частин «Норми», вважає Ірина Скоропанова, «розкриває спільну надідею: непридатності до вживання, „фекальності“ тієї духовної та ідеологічної їжі, якою — через літературу — напихає народ тоталітаризм».
Отже, при всій своїй фрагментарності, самостійності частин, «Норму» характеризує внутрішня єдність, яка дозволяє говорити про цю книгу як про роман. Ця єдність, окрім «загального принципу авторського самовідчуження», скріплюється також ключовим поняттям — норма, яке так чи інакше обігрується у всіх частинах.
Деконструкція соцреалістичного дискурсу
Функції концепту «норма» в романі
У радянські часи поняття «норми» пронизувало всі сфери життя суспільства. В літературі, мистецтві та інших галузях людської діяльності воно мало доволі конкретний зміст, чітко та ясно усвідомлюваний людьми, незалежно від прийняття чи неприйняття цієї самої норми. Приймаючи або не приймаючи норму як еталон, провід, міру всього, людина автоматично потрапляла до того чи іншого табору стосовно режиму, держави, будь-яким проявам державності. Соціалістичне світорозуміння, внаслідок своєї міфологічної суті, є дуалістичним, тому усе в світі, у тому числі й культурні, естетичні явища, розділялося на «нормальне» (своє, хороше, добре, правильне) та «ненормальне» (чуже, погане, зле, неправильне). Але насправді ж траплялось так, що «нормальне» не завжди було таким. Часто прояви нормальності були навіть потворними, жахливими, абсурдними.
Сорокін, матеріалізуючи поняття «норми», вводить його у свій роман як ключове. Норма у нього, на думку І. Скоропанової, «символізує шизофренічний абсурд як норму радянського способу життя, що — на противагу думці, що плекалася, — виявляє офіційне мистецтво. Сорокін створює новий культурний знак, у якому семантика слова „норма“ перекодована на протилежну і проясняється в контексті роману». У романі Сорокіна норма — це символ тоталітаризму в його культурних зрізах, за допомогою якого вводиться у дію протиборство двох начал: докса (звучання «норма») і парадокса (сутність поняття).
Олександр Геніс у статті «Лук и капуста» пише: «Зрозуміло, що читач відразу ж вдається до неминучого в межах радянської метафізики алегоричного рівняння: якщо означальне — випорожнення, а означуване — умовно кажучи, радянська влада, то зміст тексту — загальновідома скатологічна метафора: „щоб тут вижити, треба лайна нажертися“. Але тут Сорокін й застосовує трюк: метафора уречевлена настільки буквально, що вже припиняє нею бути: означальне — норма, означуване — екскременти, ніякого прихованого, тобто „справжнього“ смислу в тексті не залишається». Під «справжнім» смислом, Геніс має на увазі критику тоталітаризму.
Обидві ці інтерпретації — і Скоропанової, яка вважає «норму» символом «фекальності» радянського способу життя, і Геніса — допустимі та, в принципі, не є взаємозаперечними. Отже, поряд з критикою радянської дійсності у поняття «норма» є ще якась функція, причому пов'язана саме з означуваним. Це ілюструє перша частина роману, яка складається із трьох десятків коротких оповідань-сценок, що пов'язані лише темою «норми». Норма — це державний пайок, який усі громадяни, що займають скільки-небудь помітне положення в суспільстві, починаючи із заводських робітників, зобов'язані регулярно з'їдати. Ідея зрівняльного насадження загальної нормальності ясна, але у перших оповіданнях ще не зрозуміло, що саме являє собою цей пайок. У п'ятому оповіданні герою попадається в нормі ґудзик:
Алексей Кириллович встал, прошаркал к окну, еще раз поднес пуговицу к лицу: — Надо же… кто-то пуговицу проглотил… господи… как же он умудрился-то?(рос.) | ||
— В. Сорокін «Норма» |
Усе починає ставати на свої місця. Норма — це брикетик калу, упакований у целофан, фольгу або папір. У кожному оповіданні цей брикет фігурує лише у кількох рядках. По-різному персонажі сприймають цю добавку до раціону: з ентузіазмом, негативно, байдуже. В одинадцятому оповіданні дисидент Куперман викидає норму в річку, чим викликає серйозний переполох за участю юних донощиків та міліції. Здавалося б, на цьому можна було б і зупинитися. Антирадянський смисл в наявності, наступні оповідання нічого до нього вже не додають. До того ж книга вийшла у світ у 90-ті роки, коли викривальний пафос сам по собі вже порядком приївся.
Петро Вайль взагалі вважає, що «тепер (тобто у 1995 році) метафору розгортати навіть необов'язково: важливіше слідкувати, як майстерно автор вирішує завдання — написати 31 варіацію на задану тему, уникаючи монотонності та повторів». [11] В оповіданнях першої частини Сорокін використовує моделі «побутової» та «виробничої» прози, «пародіюючи їх, залишає позаду зразки з „Нового світу“ та „Юності“ 60-х».
Отже, при сприйнятті тексту читачем в результаті аналітичного напруження відбувається впізнавання ідеологічної, соціальної, культурної ситуації та декодування її відповідно до заданої текстом установки, внаслідок чого текст сприймається як непряма оповідь. З позиції читача авторський прийом можна назвати відшаруванням текстової реальності від читацького життєвого досвіду, від його ідеологічного й міфопоетичного змісту. Знайомі читачеві моделі прози, культурні коди, ситуації декодуються введенням епізоду поїдання норми (по суті — калу), й сам прийом поступово витісняє смисл (в цьому випадку — антирадянський), увага читача переходить на прийом, читач уже знає, що буде, і йому цікаво те, як Сорокін у черговий раз обставить сцену поїдання норми. Питання «про що написано» замінюється питанням «як написано». Тобто форма одночасно стає змістом, а Сорокін, деконструюючи «побутову» й «виробничу» прозу, демонструє можливість існування її моделей, звільнених від звичного смислового наповнення.
Отже, функції концепту «норма» в романі:
- критика властивого радянській дійсності прагнення «нормалізувати», зрівняти всіх;
- демонстрація можливостей існування моделей соцреалістичної прози поза їхнім зв'язком із звичним змістом.
Крім того, це поняття та його похідні, проходячи червоною ниткою через усю книгу, забезпечує її єдність, внутрішньо зв'язуючи зовнішньо самостійні частини.
Деконструкція соцреалістичного міфологізму
На розвінчання міфологізму радянської свідомості, радянської культури, яке теж є однією з функцій концепту «норма» в романі, працює цілий комплекс різних елементів твору.
Прихований міфологізм ідеології Сорокін переводить у безпосереднє зображення ритуальних акцій, тим самим оголюючи його, роблячи сюжетно та наочно видимим. Сорокін реритуалізує соцреалізм, апелюючи до його внутрішнього контексту: «уся міфологічність витягується із структури соцреалістичної традиції: соцреалізм ніби повертається до свого структурного ядра». Марк Ліповецький пише також про «трансформовані структури перехідних, посвятних міфів і насамперед міфів (і відповідних ритуалів) ініціації», які лежать в основі прототипічного сюжету соцреалізму і так чи інакше розгортають відносини вчителя (старшого товариша, наставника) та учня (новачка, молодшого продовжувача справи). Як доказ він наводить роздуми Катерини Кларк про те, що мотивації, які приводять більшість конфліктів літератури соцреалізму до їхнього вирішення, походять від традиційного міфу. Герої свідомо прагнуть до соціальної інтеграції, в збиток своєму Я, їм допомагають старші й більш «свідомі» персонажі, які раніше вже здолали таку путь. Сцена, яка знаменує момент переходу, обряд інкорпорації, стає кульмінацією. Старший являє свій власний статус племінного старшинства. Він звичайно дає тому, кого посвячують, поради та «інструкції». Під час ритуалу посвяти старший часто вручає неофіту якісь предмети або символи належності до «племені», наприклад: знамено, значок, партбілет. Сорокін у «Нормі» по-своєму трансформує цю міфологему. Наприклад, одне з оповідань першої частини достатньо чітко орієнтоване на цю ритуально-міфологічну модель в її соцреалістичній реалізації. Юнакові доведеться вперше з'їсти норму. Ця ситуація відповідає першій фазі ініціації — відокремленню неофіта від колишнього, знайомого йому оточення (від дітей, які не їдять, а постачають норму). Батько (наставник) дає йому поради:
– Давай, давай, Коль. Смелее, главное. Я когда первый раз ел, вообще в два глотка ее, – раз, два. И все. А у нас в то время разве такие были?! Это ж масло по сравнению с нашими. Давай!(рос.) | ||
— В. Сорокін «Норма» |
Кульмінацією оповідання логічно стає саме ритуальне прилучення:
Коля зажмурился, открыл рот и быстро сунул в него ложку<…> Коля доел норму, бросил ложку в тарелку и шлепнул ладонями об стол...(рос.) | ||
— В. Сорокін «Норма» |
Коля (учень) пройшов випробування й прилучився до іншої групи — до колективу старших — «дорослих членів племені». Структура протосюжету залишилася незмінною, тільки значок або партбілет замінені калом, що поїдається героєм, який проходить посвяту. Семантично ця заміна рівнозначна — смисл ритуалу залишається незмінним: відмова від індивідуального заради колективного, тільки самоприниження тут максимально посилено. Головна відмінність полягає у зміні коду: символічний код замінюється натуралістичним, «культура» — «природою» (тим, що сприймається як дикунство, архаїка).
Марк Ліповецький вважає, що «„деконструкція“, яка відбувається, не лише просвічує соцреалістичні кліше архаїкою ритуалу, але й навпаки, освітлює міф тоталітарною семантикою. З одного боку, цінності соцреалістичного світообразу різко травестуються: пошук, націлений на соціальну інтеграцію, в буквальному розумінні приводить до екскрементів, приниження. Але, з іншого боку, саме ці моменти, що порушують міметичну інерцію соцреалістичного дискурсу, й знаменують остаточний перехід у вимір міфу. Оголення абсурдності дискурсу збігається з урочистістю міфологічного порядку. Саме це і є джерелом суперечливості концептуалізму: огидне й абсурдне втілює тут міфологічну гармонію, досягнута гармонія викликає блювоту».
Видання
Вперше роман вийшов 1994 року. 1999 року роман був виданий у Німеччині, а 2002 — у США.
Російською мовою
- Владимир Сорокин. Норма. — Москва: Три кита, 1994.
- Владимир Сорокин. Норма. — Москва: БСГ-Пресс, 1999.
- Владимир Сорокин. Норма. — Москва: БСГ-Пресс, 2000.
- Владимир Сорокин. Норма. — Москва: Ad Marginem, 2002.
Іншими мовами
- Німецькою: Vladimir Sorokin. Norma. — Koln, DuMont Literatur U. Kunst, 1999.
- Англійською: Vladimir Sorokin. The Norm. — New York, n+1, 2004 (№ 1).
Примітки
- . Офіційний сайт Володимира Сорокіна (рос.) . 16 лютого 2010. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.
- . Офіційний сайт Володимира Сорокіна (рос.) . Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.
- Ліповецький, 2001, с. 54.
- Скоропанова, 2000, с. 260.
- Скоропанова, 2000, с. 261.
- Скоропанова, 2000, с. 266.
- Скоропанова, 2000, с. 276.
- Сорокін, 2000, с. 5.
- Сорокін, 2000, с. 8.
- Скоропанова, 2000, с. 267.
- Скоропанова, 2000, с. 268.
- Геніс, 1994, с. 190-191.
- Сорокін, 2000, с. 31.
- Вайль, 1995.
- Ліповецький, 2001, с. 56.
- Сорокін, 2000, с. 77.
- Сорокін, 2000, с. 77-78.
Джерела
- Вайль П. Консерватор Сорокин в конце века / Пётр Вайль. // Литературная газета. – 1995. – №5. – 1 февраля. - С. 4.
- Генис А. Лук и капуста / Александр Генис. // Знамя. – 1994. – №8. – С. 188–200.
- Лейдерман Н. Л. Современная русская литература. Книга третья : В конце века (1986 — 1990-е годы) / Н. Л. Лейдерман, М. Н. Липовецкий. – Москва: Эдиториал УРСС, 2001. – 160 с.
- Скоропанова И. С. Русская постмодернистская литература / Ирина Степановна Скоропанова. — Москва: Флинта, Наука, 2000. — 608 с.
- Сорокин В. Норма / Владимир Сорокин. – Москва: БСГ-Пресс, 2000. – 480 с.
Посилання
- Текст роману «Норма» на офіційному сайті Володимира Сорокіна [ 8 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- [[https://web.archive.org/web/20170830193858/https://fantlab.ru/autor2642 Архівовано 30 серпня 2017 у Wayback Machine.] творчість Володимира Сорокіна на сайті Лабораторія фантастики]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Norma pershij za chasom stvorennya roman Volodimira Sorokina napisanij u 1979 1983 rokah Vpershe vijshov lishe 1994 roku u vidavnictvi Tri kita ukr Tri kiti spilno z Obscuri Viri Norma Obkladinka vidannya 1999 rokuForma romanAvtor Volodimir SorokinMova rosijskaNapisano 1979 1983Opublikovano 1994Vidannya 1994Roman yak zrazok literaturi socartuInterpretaciya Marka Lipoveckogo U Normi Volodimir Sorokin pracyuye zi znakovoyu sistemoyu radyanskoyi civilizaciyi Na dumku Marka Lipoveckogo poetika Volodimira Sorokina yavlyaye soboyu najposlidovnishij priklad konceptualizmu v prozi lt gt Sorokin rozpochinav z dekonstrukciyi socrealizmu rozroblyayuchi taku versiyu konceptualizmu yak socart Takim chinom roman Norma ye svoyeridnim naborom praktik dekonstrukciyi socrealistichnogo pisma Interpretaciya Irini Skoropanovoyi Irina Skoropanova u knizi Rosijska postmodernistska literatura pishe pro zasvoyennya Volodimirom Sorokinim prijomiv socartu ta peretvorennya yih u dusi shizoanalizu dekonstrukciyu pismennikom osnovnih zhanriv i stiliv radyanskoyi literaturi samoyi estetiki socrealizmu Skoropanova vvazhaye sho Sorokin z yednuye movu literaturi socrealizmu z movoyu fiziologichnogo naturalizmu syurrealizmu absurdu dosyagayuchi vrazhennya shoku diskredituye oficijnu kulturu yak dzherelo idiotizaciyi suspilstva viyavlyaye prihovane normativnimi vimogami kolektivne nesvidome U tvorah Sorokina zokrema v romani Norma Skoropanova bachit rizke neprijnyattya radyanshini sho uosoblyuye dlya pismennika totalitarizm vladu uyavnostej estetichnij idiotizm odnochasno iz potyagom do cogo sociokulturnogo fenomenu Socart ye dlya Sorokina zasobom zvernennya movi oficijnoyi kulturi proti neyi samoyi Oficijna slovesnist viglyadaye u Sorokina yak grubij mulyazh spravzhnogo mistectva tim samim viyavlyayuchi j rol samoyi radyanskoyi sistemi rol vbivci movi vbivci literaturi vbivci vsogo zhivogo aktivatora rujnivno tanatoyidalnih pragnen sho drimayut u kolektivnomu nesvidomomu Normu ta inshi tvori Sorokina 70 80 h rokiv vvazhaye Irina Skoropanova harakterizuye svidome viholoshuvannya vsogo zhivogo nadzvichajno majsterno stvoryuvanij efekt mertvechini u nih dominuye anormalne blyuvotno potvorne absurdne Takim ye obraz piznoradyanskoyi dijsnosti v knigah pismennika Idejno hudozhni osoblivostiIz samogo pochatku pismennik pidkresleno vidmezhovuye zhittya vid literaturi vdayuchis iz ciyeyu metoyu do kodu tekstu v teksti pidkreslyuyuchi takim chinom sho pered nami ne zhittya a kniga yaka potrapila u KDB i yaku paralelno z nami chitaye ekspert sho maye dati visnovok pro stupin yiyi kramolnosti Opoziciya zhittya mistectvo realizuyetsya v Normi za dopomogoyu dvoh shariv romannoyi realnosti rozpovidi obramlennya j osnovnogo tekstu Obramlennya pochinayetsya pidkresleno dokumentalno Borisa Guseva arestovali 15 marta 1983 goda v 11 12 kogda on vyshel iz svoej kvartiry i spustilsya vniz za gazetoj ros V Sorokin Norma Pid chas obshuku u Gusyeva razom iz romanom Solzhenicina Arhipelag GULAG znahodyat i rukopis Normi Tut zhe navoditsya i zadokumentovanij slidstvom opis knigi Papka serogo kartona Soderzhit 372 mashinopisnyh lista Nazvanie Norma Avtor ne ukazan Pervoe predlozhenie Sveklushin vybralsya iz perepolnennogo avtobusa popravil sharf i bystro zashagal po trotuaru Poslednee predlozhenie Loga mira peresprosil Gornostaev i legonko shlepnul ladonyu po stolu A kogda ros V Sorokin Norma Takim chinom opovidannya obramlennya nibi vivedene za mezhi samogo romanu i yavlyaye soboyu zhittya Tim samim Sorokin nalashtovuye chitacha na sprijnyattya vsogo sho vin dali prochitaye same yak hudozhnogo tekstu Prostodushnij chitach mozhe navit sprijnyati ce obramlennya za chistu monetu i virishiti sho Norma dijsno bula znajdena pri obshuku u yakogos Gusyeva sho cya kniga yak i Arhipelag GULAG rozpovidaye pro zhahi totalitarnoyi derzhavi tosho Naspravdi zh golovnim geroyem tvoru golovnoyu temoyu ye mova radyanskoyi literaturi osnovni zhanrovi j stilovi kodi yakoyi vidtvoreni v Normi tak sho vinikaye svoyeridna antologiya yiyi harakternih zrazkiv Roman vmishuye v sebe j prozu j poeziyu a vseredini rodiv i vidiv literaturi bezlich najriznomanitnishih zhanrovo stilovih variacij Prostir chas Normi rozdilenij na avtonomni hronotopi kozhen z yakih vidtvoryuye pevnij kulturnij kod Hoch usi visim chastin romanu zovsim rizni mayut samostijnij harakter u Normi nemaye ani yedinogo syuzhetu ani geroyiv yaki b diyali protyagom usogo tvoru vse zh vidchuvayetsya pevna yih chastin vnutrishnya yednist Na dumku Irini Skoropanovoyi vona skriplyuyetsya zagalnim principom avtorskogo samousunennya samovidchuzhennya vikoristannyam movi j tipovih modelej oficijnoyi literaturi sho vidsilayut do kicha psevdorechi 45 267 Kozhna z chastin Normi vvazhaye Irina Skoropanova rozkrivaye spilnu nadideyu nepridatnosti do vzhivannya fekalnosti tiyeyi duhovnoyi ta ideologichnoyi yizhi yakoyu cherez literaturu napihaye narod totalitarizm Otzhe pri vsij svoyij fragmentarnosti samostijnosti chastin Normu harakterizuye vnutrishnya yednist yaka dozvolyaye govoriti pro cyu knigu yak pro roman Cya yednist okrim zagalnogo principu avtorskogo samovidchuzhennya skriplyuyetsya takozh klyuchovim ponyattyam norma yake tak chi inakshe obigruyetsya u vsih chastinah Dekonstrukciya socrealistichnogo diskursuFunkciyi konceptu norma v romani U radyanski chasi ponyattya normi pronizuvalo vsi sferi zhittya suspilstva V literaturi mistectvi ta inshih galuzyah lyudskoyi diyalnosti vono malo dovoli konkretnij zmist chitko ta yasno usvidomlyuvanij lyudmi nezalezhno vid prijnyattya chi neprijnyattya ciyeyi samoyi normi Prijmayuchi abo ne prijmayuchi normu yak etalon provid miru vsogo lyudina avtomatichno potraplyala do togo chi inshogo taboru stosovno rezhimu derzhavi bud yakim proyavam derzhavnosti Socialistichne svitorozuminnya vnaslidok svoyeyi mifologichnoyi suti ye dualistichnim tomu use v sviti u tomu chisli j kulturni estetichni yavisha rozdilyalosya na normalne svoye horoshe dobre pravilne ta nenormalne chuzhe pogane zle nepravilne Ale naspravdi zh traplyalos tak sho normalne ne zavzhdi bulo takim Chasto proyavi normalnosti buli navit potvornimi zhahlivimi absurdnimi Sorokin materializuyuchi ponyattya normi vvodit jogo u svij roman yak klyuchove Norma u nogo na dumku I Skoropanovoyi simvolizuye shizofrenichnij absurd yak normu radyanskogo sposobu zhittya sho na protivagu dumci sho plekalasya viyavlyaye oficijne mistectvo Sorokin stvoryuye novij kulturnij znak u yakomu semantika slova norma perekodovana na protilezhnu i proyasnyayetsya v konteksti romanu U romani Sorokina norma ce simvol totalitarizmu v jogo kulturnih zrizah za dopomogoyu yakogo vvoditsya u diyu protiborstvo dvoh nachal doksa zvuchannya norma i paradoksa sutnist ponyattya Oleksandr Genis u statti Luk i kapusta pishe Zrozumilo sho chitach vidrazu zh vdayetsya do neminuchogo v mezhah radyanskoyi metafiziki alegorichnogo rivnyannya yaksho oznachalne viporozhnennya a oznachuvane umovno kazhuchi radyanska vlada to zmist tekstu zagalnovidoma skatologichna metafora shob tut vizhiti treba lajna nazhertisya Ale tut Sorokin j zastosovuye tryuk metafora urechevlena nastilki bukvalno sho vzhe pripinyaye neyu buti oznachalne norma oznachuvane ekskrementi niyakogo prihovanogo tobto spravzhnogo smislu v teksti ne zalishayetsya Pid spravzhnim smislom Genis maye na uvazi kritiku totalitarizmu Obidvi ci interpretaciyi i Skoropanovoyi yaka vvazhaye normu simvolom fekalnosti radyanskogo sposobu zhittya i Genisa dopustimi ta v principi ne ye vzayemozaperechnimi Otzhe poryad z kritikoyu radyanskoyi dijsnosti u ponyattya norma ye she yakas funkciya prichomu pov yazana same z oznachuvanim Ce ilyustruye persha chastina romanu yaka skladayetsya iz troh desyatkiv korotkih opovidan scenok sho pov yazani lishe temoyu normi Norma ce derzhavnij pajok yakij usi gromadyani sho zajmayut skilki nebud pomitne polozhennya v suspilstvi pochinayuchi iz zavodskih robitnikiv zobov yazani regulyarno z yidati Ideya zrivnyalnogo nasadzhennya zagalnoyi normalnosti yasna ale u pershih opovidannyah she ne zrozumilo sho same yavlyaye soboyu cej pajok U p yatomu opovidanni geroyu popadayetsya v normi gudzik Aleksej Kirillovich vstal prosharkal k oknu eshe raz podnes pugovicu k licu Nado zhe kto to pugovicu proglotil gospodi kak zhe on umudrilsya to ros V Sorokin Norma Use pochinaye stavati na svoyi miscya Norma ce briketik kalu upakovanij u celofan folgu abo papir U kozhnomu opovidanni cej briket figuruye lishe u kilkoh ryadkah Po riznomu personazhi sprijmayut cyu dobavku do racionu z entuziazmom negativno bajduzhe V odinadcyatomu opovidanni disident Kuperman vikidaye normu v richku chim viklikaye serjoznij perepoloh za uchastyu yunih donoshikiv ta miliciyi Zdavalosya b na comu mozhna bulo b i zupinitisya Antiradyanskij smisl v nayavnosti nastupni opovidannya nichogo do nogo vzhe ne dodayut Do togo zh kniga vijshla u svit u 90 ti roki koli vikrivalnij pafos sam po sobi vzhe poryadkom priyivsya Petro Vajl vzagali vvazhaye sho teper tobto u 1995 roci metaforu rozgortati navit neobov yazkovo vazhlivishe slidkuvati yak majsterno avtor virishuye zavdannya napisati 31 variaciyu na zadanu temu unikayuchi monotonnosti ta povtoriv 11 V opovidannyah pershoyi chastini Sorokin vikoristovuye modeli pobutovoyi ta virobnichoyi prozi parodiyuyuchi yih zalishaye pozadu zrazki z Novogo svitu ta Yunosti 60 h Otzhe pri sprijnyatti tekstu chitachem v rezultati analitichnogo napruzhennya vidbuvayetsya vpiznavannya ideologichnoyi socialnoyi kulturnoyi situaciyi ta dekoduvannya yiyi vidpovidno do zadanoyi tekstom ustanovki vnaslidok chogo tekst sprijmayetsya yak nepryama opovid Z poziciyi chitacha avtorskij prijom mozhna nazvati vidsharuvannyam tekstovoyi realnosti vid chitackogo zhittyevogo dosvidu vid jogo ideologichnogo j mifopoetichnogo zmistu Znajomi chitachevi modeli prozi kulturni kodi situaciyi dekoduyutsya vvedennyam epizodu poyidannya normi po suti kalu j sam prijom postupovo vitisnyaye smisl v comu vipadku antiradyanskij uvaga chitacha perehodit na prijom chitach uzhe znaye sho bude i jomu cikavo te yak Sorokin u chergovij raz obstavit scenu poyidannya normi Pitannya pro sho napisano zaminyuyetsya pitannyam yak napisano Tobto forma odnochasno staye zmistom a Sorokin dekonstruyuyuchi pobutovu j virobnichu prozu demonstruye mozhlivist isnuvannya yiyi modelej zvilnenih vid zvichnogo smislovogo napovnennya Otzhe funkciyi konceptu norma v romani kritika vlastivogo radyanskij dijsnosti pragnennya normalizuvati zrivnyati vsih demonstraciya mozhlivostej isnuvannya modelej socrealistichnoyi prozi poza yihnim zv yazkom iz zvichnim zmistom Krim togo ce ponyattya ta jogo pohidni prohodyachi chervonoyu nitkoyu cherez usyu knigu zabezpechuye yiyi yednist vnutrishno zv yazuyuchi zovnishno samostijni chastini Dekonstrukciya socrealistichnogo mifologizmu Na rozvinchannya mifologizmu radyanskoyi svidomosti radyanskoyi kulturi yake tezh ye odniyeyu z funkcij konceptu norma v romani pracyuye cilij kompleks riznih elementiv tvoru Prihovanij mifologizm ideologiyi Sorokin perevodit u bezposerednye zobrazhennya ritualnih akcij tim samim ogolyuyuchi jogo roblyachi syuzhetno ta naochno vidimim Sorokin reritualizuye socrealizm apelyuyuchi do jogo vnutrishnogo kontekstu usya mifologichnist vityaguyetsya iz strukturi socrealistichnoyi tradiciyi socrealizm nibi povertayetsya do svogo strukturnogo yadra Mark Lipoveckij pishe takozh pro transformovani strukturi perehidnih posvyatnih mifiv i nasampered mifiv i vidpovidnih ritualiv iniciaciyi yaki lezhat v osnovi prototipichnogo syuzhetu socrealizmu i tak chi inakshe rozgortayut vidnosini vchitelya starshogo tovarisha nastavnika ta uchnya novachka molodshogo prodovzhuvacha spravi Yak dokaz vin navodit rozdumi Katerini Klark pro te sho motivaciyi yaki privodyat bilshist konfliktiv literaturi socrealizmu do yihnogo virishennya pohodyat vid tradicijnogo mifu Geroyi svidomo pragnut do socialnoyi integraciyi v zbitok svoyemu Ya yim dopomagayut starshi j bilsh svidomi personazhi yaki ranishe vzhe zdolali taku put Scena yaka znamenuye moment perehodu obryad inkorporaciyi staye kulminaciyeyu Starshij yavlyaye svij vlasnij status pleminnogo starshinstva Vin zvichajno daye tomu kogo posvyachuyut poradi ta instrukciyi Pid chas ritualu posvyati starshij chasto vruchaye neofitu yakis predmeti abo simvoli nalezhnosti do plemeni napriklad znameno znachok partbilet Sorokin u Normi po svoyemu transformuye cyu mifologemu Napriklad odne z opovidan pershoyi chastini dostatno chitko oriyentovane na cyu ritualno mifologichnu model v yiyi socrealistichnij realizaciyi Yunakovi dovedetsya vpershe z yisti normu Cya situaciya vidpovidaye pershij fazi iniciaciyi vidokremlennyu neofita vid kolishnogo znajomogo jomu otochennya vid ditej yaki ne yidyat a postachayut normu Batko nastavnik daye jomu poradi Davaj davaj Kol Smelee glavnoe Ya kogda pervyj raz el voobshe v dva glotka ee raz dva I vse A u nas v to vremya razve takie byli Eto zh maslo po sravneniyu s nashimi Davaj ros V Sorokin Norma Kulminaciyeyu opovidannya logichno staye same ritualne priluchennya Kolya zazhmurilsya otkryl rot i bystro sunul v nego lozhku lt gt Kolya doel normu brosil lozhku v tarelku i shlepnul ladonyami ob stol ros V Sorokin Norma Kolya uchen projshov viprobuvannya j priluchivsya do inshoyi grupi do kolektivu starshih doroslih chleniv plemeni Struktura protosyuzhetu zalishilasya nezminnoyu tilki znachok abo partbilet zamineni kalom sho poyidayetsya geroyem yakij prohodit posvyatu Semantichno cya zamina rivnoznachna smisl ritualu zalishayetsya nezminnim vidmova vid individualnogo zaradi kolektivnogo tilki samoprinizhennya tut maksimalno posileno Golovna vidminnist polyagaye u zmini kodu simvolichnij kod zaminyuyetsya naturalistichnim kultura prirodoyu tim sho sprijmayetsya yak dikunstvo arhayika Mark Lipoveckij vvazhaye sho dekonstrukciya yaka vidbuvayetsya ne lishe prosvichuye socrealistichni klishe arhayikoyu ritualu ale j navpaki osvitlyuye mif totalitarnoyu semantikoyu Z odnogo boku cinnosti socrealistichnogo svitoobrazu rizko travestuyutsya poshuk nacilenij na socialnu integraciyu v bukvalnomu rozuminni privodit do ekskrementiv prinizhennya Ale z inshogo boku same ci momenti sho porushuyut mimetichnu inerciyu socrealistichnogo diskursu j znamenuyut ostatochnij perehid u vimir mifu Ogolennya absurdnosti diskursu zbigayetsya z urochististyu mifologichnogo poryadku Same ce i ye dzherelom superechlivosti konceptualizmu ogidne j absurdne vtilyuye tut mifologichnu garmoniyu dosyagnuta garmoniya viklikaye blyuvotu VidannyaVpershe roman vijshov 1994 roku 1999 roku roman buv vidanij u Nimechchini a 2002 u SShA Rosijskoyu movoyu Vladimir Sorokin Norma Moskva Tri kita 1994 Vladimir Sorokin Norma Moskva BSG Press 1999 Vladimir Sorokin Norma Moskva BSG Press 2000 Vladimir Sorokin Norma Moskva Ad Marginem 2002 Inshimi movami Nimeckoyu Vladimir Sorokin Norma Koln DuMont Literatur U Kunst 1999 Anglijskoyu Vladimir Sorokin The Norm New York n 1 2004 1 Primitki Oficijnij sajt Volodimira Sorokina ros 16 lyutogo 2010 Arhiv originalu za 8 serpnya 2017 Procitovano 8 serpnya 2017 Oficijnij sajt Volodimira Sorokina ros Arhiv originalu za 8 serpnya 2017 Procitovano 8 serpnya 2017 Lipoveckij 2001 s 54 Skoropanova 2000 s 260 Skoropanova 2000 s 261 Skoropanova 2000 s 266 Skoropanova 2000 s 276 Sorokin 2000 s 5 Sorokin 2000 s 8 Skoropanova 2000 s 267 Skoropanova 2000 s 268 Genis 1994 s 190 191 Sorokin 2000 s 31 Vajl 1995 Lipoveckij 2001 s 56 Sorokin 2000 s 77 Sorokin 2000 s 77 78 DzherelaVajl P Konservator Sorokin v konce veka Pyotr Vajl Literaturnaya gazeta 1995 5 1 fevralya S 4 Genis A Luk i kapusta Aleksandr Genis Znamya 1994 8 S 188 200 Lejderman N L Sovremennaya russkaya literatura Kniga tretya V konce veka 1986 1990 e gody N L Lejderman M N Lipoveckij Moskva Editorial URSS 2001 160 s Skoropanova I S Russkaya postmodernistskaya literatura Irina Stepanovna Skoropanova Moskva Flinta Nauka 2000 608 s Sorokin V Norma Vladimir Sorokin Moskva BSG Press 2000 480 s PosilannyaTekst romanu Norma na oficijnomu sajti Volodimira Sorokina 8 serpnya 2017 u Wayback Machine https web archive org web 20170830193858 https fantlab ru autor2642 Arhivovano30 serpnya 2017 u Wayback Machine tvorchist Volodimira Sorokina na sajti Laboratoriya fantastiki