Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Семиріченська область рос Семиречинская область адміністративно територіальна одиниця Російської імперії Російської респ

Семиріченська область

Семиріченська область

Семиріченська область (рос. Семиречинская область) — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, Російської республіки і РРФСР у 1867–1924.

Семиріченська область
Герб
image
Дата створення / заснування 11 (23) липня 1867
Офіційна назва рос. Семиреченская область (11 (23) липня 1867)
рос. Джетысуйская область (22 жовтня 1922)
Семиріченська область (11 (23) липня 1867)
Джетисуйська область (22 жовтня 1922)
Країна image Російська імперія, image Російська республіка, image Російська СФРР і image СРСР
Столиця Алмати
Адміністративна одиниця Туркестанське генерал-губернаторство
Степове генерал-губернаторство
Туркестанське генерал-губернаторство
Туркестанська АРСР
Кількість населення 987 863 осіб[1]
Замінений на d
На заміну d і Кокандське ханство
Час/дата припинення існування 27 жовтня 1924
Площа 395 956 371 000 квадратний метр
image
image Семиріченська область у Вікісховищі

Координати: 43°15′ пн. ш. 76°54′ сх. д. / 43.250° пн. ш. 76.900° сх. д. / 43.250; 76.900

Географія

Охоплювала регіон, що називається Семиріччя (південно-східнуий Казахстан і північний Киргизстан), Чуйську долину і гірські регіони Тянь-Шаню.

Знаходилася у південно-східній частині Туркестанського генерал-губернаторства. На півночі межувала з Семипалатинською областю, з півдня та сходу — Китаєм (по перевалу Бедель на південний захід Тянь-Шаньським хребтом), з заходу — Ферганською і Сирдар'їнською областями. Охоплювала територію озер Балхаш, Іссик-Куль, .

Історія

Розвиток

У 1865 створена спеціальна Степова комісія, до якої увійшли представники міністерства внутрішніх справ, військового міністерства, місцеві представники. Ця комісія повинна була виробити проект реформ захоплених російською імперією земель Старшого жуза і киргизів.

У 1865—1866 комісією було складено проект з управління Казахським степом.

11 липня 1867 імператор Олександр II підписав «Тимчасове положення про управління в Семиріченській і Сирдар'їнській областях».

У 1909 почалися підготовчі роботу з початку великої програми переселення. Втім офіційний початок оголошено лише у 1912.

Повстання

В липні 1916 в Семиріченській області спалахнуло повстання казахів й киргизів на чолі із Токаш Бокіном. Причиною став наказ про проведення примусової мобілізації корінного населення на тилові роботи (на той частривала Перша світова війна). Великі бойові зіткнення відбувалися в урочищі Аси, біля Кастека, Наринкола, Чарина, Курама, в Садир-Матайській волості Лепсінського повіту. Повстанці перервали поштовий тракт Вєрний — Пишпек.

У серпні до повсталих долучилися дунгани. В результаті боротьба перетворилася на суто національний конфлікт, доя кого ще доєдналися релігійні чинники. Обидві сторони жорстоко знищували противників, розстрілюючи полонених.

Напочатку вересня повстання було придушено. Знищені десятки аулів, вбито велику кількість повсталих місцевих жителів, більше 60 000 родин казахів, киргизів і дунган втекли до Китаю. Втім було досягнуто головне — замість 480 000 осіб на тилові роботи було відправлено лише 123 000.

Після повалення царату

В ніч з 2 на 3 березня 1918 в Вєрном відбулося повстання більшовиків за участю революційно налаштованих семиріченських козаків 2 полку, в результаті чого органи Тимчасового уряду і Військовий Круг були розігнані. Владу перейняв військово-революційний комітет (ВРК). Невдовзі до Семиріччя повернулися 1-й Семиріченський козачий генерала Колпаковського полк, Семиріченський взвод Лейб-Гвардії Зведено-козацького полку і 2-а Семиріченська окрема козацька сотня, які перейшли на бік більшовиків. Після цього Семиречінський ВРК заарештував військового отамана Олександо Іонова і розпустив Військову раду.

30 квітня 1918 область стала частиною Туркестанської АРСР. Наприкінці 1918 сюди увійшли війська, пспрямовані О.Колчаком. У відповідьбільшовики утворили Семиріченський фронт. Бойові дії тривали до жовтня 1919, коли «червоні» зазнали поразки. У 1920 відновлено радянську владу.

22 жовтня 1922 область отримала назву Джетисуйська. 27 жовтня 1924 року в результаті національно-територіального розмежування розділена. Північна частина області стала Джетисуйською губернією Киргизької АРСР, південна — частиною Кара-Киргизької автономної області у складі РРФСР.

Адміністративний устрій

Центром було місто Вєрний. На чолі області стояв військовий губернатор, йому підпорядокувався начальник обласного управління, що мав фактичний статус віце-губернатора. військовий губернатор Семиріченської області перебував під владою спочатку Туркестанського генерал-губернатора з1868 року, з 1891 року — Степового генерал-губернатора, а з 1899 року — знову Туркестанського генерал-губернатора.

image
Поділ Семиріченської області на повіти

Область поділялася на 6 повітів (Вєрненський, Джаркентський, Копальський, Лепсінський, Пишпекський, Пржевальський). Начальника повітів призначав генерал-губернатор по представленню військового губернатора. Існували посади 2 помічників повітового начальника, що призначалися з числа місцевої знаті. Повітовому начальнику підпорядковувалися поліція, військові частини. Повіти ділилися на волості за територіальним принципом. Волості ділилися на адміністративні аули, що складалися з господарських аулів. В адміністративні аули входило від 100 до 200 кибиток; в волості від 1000 до 2000, іноді до 3000 кибиток. Волосні управителі і аульні старшини обиралися кожні 3 роки таємним голосуванням і затверджувалися вищим начальством. Султани забезпечувалися довічною пенсією і звільнялися від усяких податків. Великі селища і міста з корінним населенням поділялися на квартали, на чолі яких знаходився аксакал. Квартальні аксакали прирівнювалися до прав волосних управителів.

Для казаського і киргизького населення збереглися суди біїв і казіїв на основі адата і шаріату. Вони діяли на рівні аулу. Повітовий, військовий суди діяли на основі загальімперських законів і займалися такими справами, як державна зрада, опір владі, псування державного майна, вбивство посадових осіб.

Спеціальним Положенням 1870 замість підпорядкованості населення військовому губернатору і повітовим начальникам було впроваджено майже повне самоврядування Семиріченського козацького війська в станичних товариства. Семіречинські козацьке військо підпорядковувалося Головному управлінню козацьких військ, яке здійснювало керівництво через командувача військами Семиріченської області, який був водночас наказним отаманом.

Військові губернатори

Голова Реввоєнради

  • (1919)

Військовий губернатор

  • (1919—1920)

Населення

За переписом 1897 року в області мешкало 987 863 жителів, з них у міських поселеннях — 62 974 осіб. У 1905 році населення області становило 1 070 600 осіб. Основу населення являли киргизи і казахи (794 815 осіб).

Заселення немісцевим населенням тривало повільно й неравномірно. 1868 року сюди було переселено 553 родини 9переважно з Воронізької губернії), 1869 року — 1004, 1870 року — 981. Більшість з них були купцями 3-ї гільдії й міщанами. В цей періодпереселення регулювалися «Положенням про облаштування в Семіречинській області сільських поселень» 1869 року.

У Семиріччі царський уряд вільно розпоряджався землями кочівників, не зважаючи на їх потреби. У 1889 р на Семиріччя був поширений закон про заборону переселень до області, що було викликано не відповідністю переселенського руху наміченим планам. Внаслідок голоду 1891—1892 років в губерніях Європейської Росії потік переселенців не припинявся, але місцеве керівництво не було до цього готовим. Тому 1895 року виданонове розпорядження, що суворо заборянло переселення до Семиріченської області. Про самовільна колонізація тривала. В період столипінських реформ переселення до області набуло масового характеру.

На 1897 рік мешкало 76 839 росіян (на 1910 рік — 188.016 осіб, 1913 рік — 350 тис.), які поділялися на селян та козаків. За даними на початок 1914 року в складі Семиріченського козачого війська було 19 станиць і 15 висілків, з населенням 22473 військового стану.

Іншими народами області були: українці — 18 611, ілійські уйгури — 55 999, сарти — 14 895, китайці (переважно дунгани) — 14 130, поволзькі татари — 8 353, калмики в Пржевальському повіті. До 1880-х років на території області мешкала невеличка частка бухарських жидів. Формувалися крім того невеличкі німецькі колонії.

Економіка

Основу становило землеробство (злакові, тютюн) і торгівля. Вирощування хліба та виробництва борошна стало важливою статтею прибутків. Вважалося, що Семиріченська область здатна нагодувати хлібом значну частину Середньої Азії. Значними землями володіли казахські та киргизькі баї, семиріченські козаки. Після придушення антиросійського повстання 1916 року влада відібрала земельні наділи казахів, киргизів і розподілили між переселенцями.

Також було розвинено скотарство і садівництво, насамперед виноробство, баштанство, вирощування фруктів (передусім яблук). Невеличку частину становили шовководство і бджолярство. У 1910-х роках починають діяльність підприємства з виготовлення будівельних матеріалів. Серед місцевих народів також були поширені кустарні промисли.

На 1910 рік існувало 7956 торгівельно-промислових закладів з обсягом капіталу в 6,8 млн карб. Провідні належали купцям Шахворостовим, Бакировим, Деровим, Каїповим, Зенгерам.

Діяли Наринсько-Сергіопольська, Каркаринська, Бектурганська, Гаврилівська, Попутненська, Бахтинська, Чашунайська ярмарки, депереважно бувався продаж з боку місцевих народів худоби, шкір, овечої шерсті, переселенці продавали вироби майстерень, мануфактурні, бакалійні, парфюмерні товари, хутро, продукти землеробства, тощо. Значними торгівельними центрами були Вєрний і Зайцевське.

1913 року відбулася Семиріченська обласна сільськогосподарська і промислова виставка на честь 300-річчя царювання Будинку Романових.

Втім розвитку господарства торгівлі перешкоджало відсутність залізниці.

Податки

З утворенням Семиріченської області змінилася податкова система. Кібіточний збір зріс з 1,5 карб. до 3 карб. з господарства, впроваджено загальний для імперії паспортний збір за 1 карб. 50 коп., який оплачували казахи, що йшли з аулу на заробітки. Запроваджено було утвримання волосного управителя, родових старшин, розсильних при них, що обходилося понад 300 карб. на рік. Також осіле населення платило харадж (1/10 частина врожаю), зекет (податок з товару, 1/40 частина їх вартості), танапну подать (з землі, з якої податки не могли збиратися натуральним чином). Для суспільних потреб стала збиратися «кара-шигін» (чорний податок) для ремонту доріг, мостів, будівництва мечетей і шкіл, утримання лікарень витрати в зв'язку з боротьбою з сельгосподарськими шкідниками. Податки збиралися родовими старшинами і волосними управителями, які здебільшого зловживали своєю владою. Іноді вони стягували їх кілька разів на рік.

Примітки

  1. http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_gub_97.php?reg=85

Джерела

  • Волости и населенные места 1893 года / изд. Центр. стат. ком. М-ва внутр. дел. — СПб., Вып. 7 : Семиреченская область. — 1895. -, 43 с., 17 л. табл., 1 л. к. — (Статистика Российской империи).
  • Семиреченская область // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Недзвецкий В. Е. Административное устройство, оседлые пункты и кочевые волости Семиреченской области по сведениям на 1 января 1913 г. Верный, 1913
  • Семиреченская область как колония и роль в ней Чуйской долины / В. А. Васильев. — Пг. : [б.и.], 1915. — 277 с.
  • Бартольд В. В. Очерк истории Семиречья // Соч. Т. II. Ч. 1. М., 1963.
  • Брусина О. И. Славяне в Средней Азии: этнические и социальные процессы. Конец XIX — конец XX века. М.: Восточная литература РАН, 2001.
  • Каниметов А. К. Земельный вопрос в Пишпекском и Пржевальском уездах Семиреченской области в конце XIX начале XX в.: Дис. . .канд. ист. наук. Бишкек, 2003.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Семиріченська область

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Semirichenska oblast ros Semirechinskaya oblast administrativno teritorialna odinicya Rosijskoyi imperiyi Rosijskoyi respubliki i RRFSR u 1867 1924 Semirichenska oblast Gerb Data stvorennya zasnuvannya11 23 lipnya 1867 Oficijna nazvaros Semirechenskaya oblast 11 23 lipnya 1867 ros Dzhetysujskaya oblast 22 zhovtnya 1922 Semirichenska oblast 11 23 lipnya 1867 Dzhetisujska oblast 22 zhovtnya 1922 Krayina Rosijska imperiya Rosijska respublika Rosijska SFRR i SRSR StolicyaAlmati Administrativna odinicyaTurkestanske general gubernatorstvo Stepove general gubernatorstvo Turkestanske general gubernatorstvo Turkestanska ARSR Kilkist naselennya987 863 osib 1 Zaminenij nad Na zaminud i Kokandske hanstvo Chas data pripinennya isnuvannya27 zhovtnya 1924 Plosha395 956 371 000 kvadratnij metr Semirichenska oblast u Vikishovishi Koordinati 43 15 pn sh 76 54 sh d 43 250 pn sh 76 900 sh d 43 250 76 900GeografiyaOhoplyuvala region sho nazivayetsya Semirichchya pivdenno shidnuij Kazahstan i pivnichnij Kirgizstan Chujsku dolinu i girski regioni Tyan Shanyu Znahodilasya u pivdenno shidnij chastini Turkestanskogo general gubernatorstva Na pivnochi mezhuvala z Semipalatinskoyu oblastyu z pivdnya ta shodu Kitayem po perevalu Bedel na pivdennij zahid Tyan Shanskim hrebtom z zahodu Ferganskoyu i Sirdar yinskoyu oblastyami Ohoplyuvala teritoriyu ozer Balhash Issik Kul IstoriyaRozvitok U 1865 stvorena specialna Stepova komisiya do yakoyi uvijshli predstavniki ministerstva vnutrishnih sprav vijskovogo ministerstva miscevi predstavniki Cya komisiya povinna bula virobiti proekt reform zahoplenih rosijskoyu imperiyeyu zemel Starshogo zhuza i kirgiziv U 1865 1866 komisiyeyu bulo skladeno proekt z upravlinnya Kazahskim stepom 11 lipnya 1867 imperator Oleksandr II pidpisav Timchasove polozhennya pro upravlinnya v Semirichenskij i Sirdar yinskij oblastyah U 1909 pochalisya pidgotovchi robotu z pochatku velikoyi programi pereselennya Vtim oficijnij pochatok ogolosheno lishe u 1912 Povstannya V lipni 1916 v Semirichenskij oblasti spalahnulo povstannya kazahiv j kirgiziv na choli iz Tokash Bokinom Prichinoyu stav nakaz pro provedennya primusovoyi mobilizaciyi korinnogo naselennya na tilovi roboti na toj chastrivala Persha svitova vijna Veliki bojovi zitknennya vidbuvalisya v urochishi Asi bilya Kasteka Narinkola Charina Kurama v Sadir Matajskij volosti Lepsinskogo povitu Povstanci perervali poshtovij trakt Vyernij Pishpek U serpni do povstalih doluchilisya dungani V rezultati borotba peretvorilasya na suto nacionalnij konflikt doya kogo she doyednalisya religijni chinniki Obidvi storoni zhorstoko znishuvali protivnikiv rozstrilyuyuchi polonenih Napochatku veresnya povstannya bulo pridusheno Znisheni desyatki auliv vbito veliku kilkist povstalih miscevih zhiteliv bilshe 60 000 rodin kazahiv kirgiziv i dungan vtekli do Kitayu Vtim bulo dosyagnuto golovne zamist 480 000 osib na tilovi roboti bulo vidpravleno lishe 123 000 Pislya povalennya caratu V nich z 2 na 3 bereznya 1918 v Vyernom vidbulosya povstannya bilshovikiv za uchastyu revolyucijno nalashtovanih semirichenskih kozakiv 2 polku v rezultati chogo organi Timchasovogo uryadu i Vijskovij Krug buli rozignani Vladu perejnyav vijskovo revolyucijnij komitet VRK Nevdovzi do Semirichchya povernulisya 1 j Semirichenskij kozachij generala Kolpakovskogo polk Semirichenskij vzvod Lejb Gvardiyi Zvedeno kozackogo polku i 2 a Semirichenska okrema kozacka sotnya yaki perejshli na bik bilshovikiv Pislya cogo Semirechinskij VRK zaareshtuvav vijskovogo otamana Oleksando Ionova i rozpustiv Vijskovu radu 30 kvitnya 1918 oblast stala chastinoyu Turkestanskoyi ARSR Naprikinci 1918 syudi uvijshli vijska pspryamovani O Kolchakom U vidpovidbilshoviki utvorili Semirichenskij front Bojovi diyi trivali do zhovtnya 1919 koli chervoni zaznali porazki U 1920 vidnovleno radyansku vladu 22 zhovtnya 1922 oblast otrimala nazvu Dzhetisujska 27 zhovtnya 1924 roku v rezultati nacionalno teritorialnogo rozmezhuvannya rozdilena Pivnichna chastina oblasti stala Dzhetisujskoyu guberniyeyu Kirgizkoyi ARSR pivdenna chastinoyu Kara Kirgizkoyi avtonomnoyi oblasti u skladi RRFSR Administrativnij ustrijCentrom bulo misto Vyernij Na choli oblasti stoyav vijskovij gubernator jomu pidporyadokuvavsya nachalnik oblasnogo upravlinnya sho mav faktichnij status vice gubernatora vijskovij gubernator Semirichenskoyi oblasti perebuvav pid vladoyu spochatku Turkestanskogo general gubernatora z1868 roku z 1891 roku Stepovogo general gubernatora a z 1899 roku znovu Turkestanskogo general gubernatora Podil Semirichenskoyi oblasti na poviti Oblast podilyalasya na 6 povitiv Vyernenskij Dzharkentskij Kopalskij Lepsinskij Pishpekskij Przhevalskij Nachalnika povitiv priznachav general gubernator po predstavlennyu vijskovogo gubernatora Isnuvali posadi 2 pomichnikiv povitovogo nachalnika sho priznachalisya z chisla miscevoyi znati Povitovomu nachalniku pidporyadkovuvalisya policiya vijskovi chastini Poviti dililisya na volosti za teritorialnim principom Volosti dililisya na administrativni auli sho skladalisya z gospodarskih auliv V administrativni auli vhodilo vid 100 do 200 kibitok v volosti vid 1000 do 2000 inodi do 3000 kibitok Volosni upraviteli i aulni starshini obiralisya kozhni 3 roki tayemnim golosuvannyam i zatverdzhuvalisya vishim nachalstvom Sultani zabezpechuvalisya dovichnoyu pensiyeyu i zvilnyalisya vid usyakih podatkiv Veliki selisha i mista z korinnim naselennyam podilyalisya na kvartali na choli yakih znahodivsya aksakal Kvartalni aksakali pririvnyuvalisya do prav volosnih upraviteliv Dlya kazaskogo i kirgizkogo naselennya zbereglisya sudi biyiv i kaziyiv na osnovi adata i shariatu Voni diyali na rivni aulu Povitovij vijskovij sudi diyali na osnovi zagalimperskih zakoniv i zajmalisya takimi spravami yak derzhavna zrada opir vladi psuvannya derzhavnogo majna vbivstvo posadovih osib Specialnim Polozhennyam 1870 zamist pidporyadkovanosti naselennya vijskovomu gubernatoru i povitovim nachalnikam bulo vprovadzheno majzhe povne samovryaduvannya Semirichenskogo kozackogo vijska v stanichnih tovaristva Semirechinski kozacke vijsko pidporyadkovuvalosya Golovnomu upravlinnyu kozackih vijsk yake zdijsnyuvalo kerivnictvo cherez komanduvacha vijskami Semirichenskoyi oblasti yakij buv vodnochas nakaznim otamanom Vijskovi gubernatori Gerasim Kolpakivskij 1867 1882 1882 1887 1887 1890 1890 1907 Vasil Pokotilo 1907 1908 1908 1916 Andrij Kiyashko lipen listopad 1917 listopad 1917 berezen 1918 Golova Revvoyenradi 1919 Vijskovij gubernator 1919 1920 NaselennyaZa perepisom 1897 roku v oblasti meshkalo 987 863 zhiteliv z nih u miskih poselennyah 62 974 osib U 1905 roci naselennya oblasti stanovilo 1 070 600 osib Osnovu naselennya yavlyali kirgizi i kazahi 794 815 osib Zaselennya nemiscevim naselennyam trivalo povilno j neravnomirno 1868 roku syudi bulo pereseleno 553 rodini 9perevazhno z Voronizkoyi guberniyi 1869 roku 1004 1870 roku 981 Bilshist z nih buli kupcyami 3 yi gildiyi j mishanami V cej periodpereselennya regulyuvalisya Polozhennyam pro oblashtuvannya v Semirechinskij oblasti silskih poselen 1869 roku U Semirichchi carskij uryad vilno rozporyadzhavsya zemlyami kochivnikiv ne zvazhayuchi na yih potrebi U 1889 r na Semirichchya buv poshirenij zakon pro zaboronu pereselen do oblasti sho bulo viklikano ne vidpovidnistyu pereselenskogo ruhu namichenim planam Vnaslidok golodu 1891 1892 rokiv v guberniyah Yevropejskoyi Rosiyi potik pereselenciv ne pripinyavsya ale misceve kerivnictvo ne bulo do cogo gotovim Tomu 1895 roku vidanonove rozporyadzhennya sho suvoro zaboryanlo pereselennya do Semirichenskoyi oblasti Pro samovilna kolonizaciya trivala V period stolipinskih reform pereselennya do oblasti nabulo masovogo harakteru Na 1897 rik meshkalo 76 839 rosiyan na 1910 rik 188 016 osib 1913 rik 350 tis yaki podilyalisya na selyan ta kozakiv Za danimi na pochatok 1914 roku v skladi Semirichenskogo kozachogo vijska bulo 19 stanic i 15 visilkiv z naselennyam 22473 vijskovogo stanu Inshimi narodami oblasti buli ukrayinci 18 611 ilijski ujguri 55 999 sarti 14 895 kitajci perevazhno dungani 14 130 povolzki tatari 8 353 kalmiki v Przhevalskomu poviti Do 1880 h rokiv na teritoriyi oblasti meshkala nevelichka chastka buharskih zhidiv Formuvalisya krim togo nevelichki nimecki koloniyi EkonomikaOsnovu stanovilo zemlerobstvo zlakovi tyutyun i torgivlya Viroshuvannya hliba ta virobnictva boroshna stalo vazhlivoyu statteyu pributkiv Vvazhalosya sho Semirichenska oblast zdatna nagoduvati hlibom znachnu chastinu Serednoyi Aziyi Znachnimi zemlyami volodili kazahski ta kirgizki bayi semirichenski kozaki Pislya pridushennya antirosijskogo povstannya 1916 roku vlada vidibrala zemelni nadili kazahiv kirgiziv i rozpodilili mizh pereselencyami Takozh bulo rozvineno skotarstvo i sadivnictvo nasampered vinorobstvo bashtanstvo viroshuvannya fruktiv peredusim yabluk Nevelichku chastinu stanovili shovkovodstvo i bdzholyarstvo U 1910 h rokah pochinayut diyalnist pidpriyemstva z vigotovlennya budivelnih materialiv Sered miscevih narodiv takozh buli poshireni kustarni promisli Na 1910 rik isnuvalo 7956 torgivelno promislovih zakladiv z obsyagom kapitalu v 6 8 mln karb Providni nalezhali kupcyam Shahvorostovim Bakirovim Derovim Kayipovim Zengeram Diyali Narinsko Sergiopolska Karkarinska Bekturganska Gavrilivska Poputnenska Bahtinska Chashunajska yarmarki deperevazhno buvavsya prodazh z boku miscevih narodiv hudobi shkir ovechoyi shersti pereselenci prodavali virobi majsteren manufakturni bakalijni parfyumerni tovari hutro produkti zemlerobstva tosho Znachnimi torgivelnimi centrami buli Vyernij i Zajcevske 1913 roku vidbulasya Semirichenska oblasna silskogospodarska i promislova vistavka na chest 300 richchya caryuvannya Budinku Romanovih Vtim rozvitku gospodarstva torgivli pereshkodzhalo vidsutnist zaliznici Podatki Z utvorennyam Semirichenskoyi oblasti zminilasya podatkova sistema Kibitochnij zbir zris z 1 5 karb do 3 karb z gospodarstva vprovadzheno zagalnij dlya imperiyi pasportnij zbir za 1 karb 50 kop yakij oplachuvali kazahi sho jshli z aulu na zarobitki Zaprovadzheno bulo utvrimannya volosnogo upravitelya rodovih starshin rozsilnih pri nih sho obhodilosya ponad 300 karb na rik Takozh osile naselennya platilo haradzh 1 10 chastina vrozhayu zeket podatok z tovaru 1 40 chastina yih vartosti tanapnu podat z zemli z yakoyi podatki ne mogli zbiratisya naturalnim chinom Dlya suspilnih potreb stala zbiratisya kara shigin chornij podatok dlya remontu dorig mostiv budivnictva mechetej i shkil utrimannya likaren vitrati v zv yazku z borotboyu z selgospodarskimi shkidnikami Podatki zbiralisya rodovimi starshinami i volosnimi upravitelyami yaki zdebilshogo zlovzhivali svoyeyu vladoyu Inodi voni styaguvali yih kilka raziv na rik Primitkihttp demoscope ru weekly ssp rus gub 97 php reg 85DzherelaVolosti i naselennye mesta 1893 goda izd Centr stat kom M va vnutr del SPb Vyp 7 Semirechenskaya oblast 1895 43 s 17 l tabl 1 l k Statistika Rossijskoj imperii Semirechenskaya oblast Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop SPb 1890 1907 Nedzveckij V E Administrativnoe ustrojstvo osedlye punkty i kochevye volosti Semirechenskoj oblasti po svedeniyam na 1 yanvarya 1913 g Vernyj 1913 Semirechenskaya oblast kak koloniya i rol v nej Chujskoj doliny V A Vasilev Pg b i 1915 277 s Bartold V V Ocherk istorii Semirechya Soch T II Ch 1 M 1963 Brusina O I Slavyane v Srednej Azii etnicheskie i socialnye processy Konec XIX konec XX veka M Vostochnaya literatura RAN 2001 Kanimetov A K Zemelnyj vopros v Pishpekskom i Przhevalskom uezdah Semirechenskoj oblasti v konce XIX nachale XX v Dis kand ist nauk Bishkek 2003 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Semirichenska oblast

Дата публікації:
Топ