Сарана Пустельна сарана Schistocerca gregaria Самець зверху та самиця Біологічна класифікація Царство Тварини Animalia Т

Сарана

Пустельна сарана, Schistocerca gregaria
Самець (зверху) та самиця

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Надклас:	Шестиногі (Hexapoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Ряд:	Прямокрилі (Orthoptera)
Підряд:
Родина:	Acrididae
Підродина:	, Oedipodinae, Gomphocerinae

Посилання

Вікісховище:

Caelifera

Сарана́ — спільна назва шкідливих видів комах ряду прямокрилих підряду , які здатні збиратися у зграї; при масовому розмноженні знищує посіви сільськогосподарських культур на великих площах.

В Україні найнебезпечнішими видами були сарана перелітна (Locusta migratoria L.) і прус італійський (Calliptamus italicus L.). Перелітна сарана розмножувалась у плавнях Дунаю, Дністра, Дніпра та деяких інших річок і робила перельоти на північ до 58 — 62° північної широти. Розміри комах від 2 до 10 сантиметрів завдовжки. В Україні значення сарани як шкідника зведено до мінімуму.

Вагомий внесок у вивчення й боротьбу з цими шкідниками зробили полтавці Ф. К. Лук'янович, І. І. Красильщик і О. О. Оглоблін.

Поодинока та стадна фази

Близько десятка видів сарани змінюють свій розвиток залежно від щільності комах. Якщо личинка не бачить навколо багато інших личинок, то вона розвивається в поодиноку форму. В тому разі, коли личинок багато, нервова система запускає гормональні зміни, які призводять до змін у розвитку, що ведуть до утворення стадної фази.

Німфи одиночної (вгорі) та стадної (внизу) фаз (*Schistocerca gregaria*)

Історія

У Старому Заповіті є близько 100 згадок комах та інших членистоногих, але найбільше, 40, присвячені сарані та коникам.

Згідно з Плінієм у 125 році до н. е. нашестя сарани призвело до голодної смерті 800 тисяч осіб у римських колоніях Киренаїка та Нумідія.

У 1958 році в Ефіопії сарана знищила 167 тисяч тонн зерна, чого б вистачило для харчування мільйона людей впродовж року.

У 1986-1989 роках нашестя ^[en] охопило понад 60 країн. Розмноження почалося 1986 року, у 1987 році сарана розмножилася в країнах Сахельського поясу та до кінця року досягла північного заходу Африки. За 1988 рік пустельна сарана поширилася на всю Північну Африку, Сахель, Судан, Близький Схід, Південно-Східну Азію, а в жовтні перетнула Атлантичний океан та потрапила на Карибські острови. Втім, кількість комах почала різко знижуватися в останньому кварталі 1988 року, й до березня 1989 року нашестя завершилося завдяки природним факторам та спеціальним агротехнічним заходам.

Примітки

Wang, Xianhui; Fang, Xiaodong; Yang, Pengcheng; Jiang, Xuanting; Jiang, Feng; Zhao, Dejian; Li, Bolei; Cui, Feng; Wei, Jianing; Ma, Chuan; Wang, Yundan; He, Jing; Luo, Yuan; Wang, Zhifeng; Guo, Xiaojiao; Guo, Wei; Wang, Xuesong; Zhang, Yi; Yang, Meiling; Hao, Shuguang; Chen, Bing; Ma, Zongyuan; Yu, Dan; Xiong, Zhiqiang; Zhu, Yabing; Fan, Dingding; Han, Lijuan; Wang, Bo; Chen, Yuanxin; Wang, Junwen; Yang, Lan; Zhao, Wei; Feng, Yue; Chen, Guanxing; Lian, Jinmin; Li, Qiye; Huang, Zhiyong; Yao, Xiaoming; Lv, Na; Zhang, Guojie; Li, Yingrui; Wang, Jian; Wang, Jun; Zhu, Baoli; Kang, Le (2014). The locust genome provides insight into swarm formation and long-distance flight. Nature Communications. 5 (1). doi:10.1038/ncomms3957. ISSN 2041-1723.(англ.)
Latchininsky, Alexandre V. (2013). Locusts and remote sensing: a review. Journal of Applied Remote Sensing. 7 (1): 075099. doi:10.1117/1.JRS.7.075099. ISSN 1931-3195.
Skaf, R.; Popov, G. B.; Roffey, J.; Scorer, R. S.; Hewitt, J. (1990). The Desert Locust: An International Challenge [and Discussion]. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences. 328 (1251): 525—538. doi:10.1098/rstb.1990.0125. ISSN 0962-8436.(англ.)

Література

Сарана [ 5 серпня 2018 у Wayback Machine.]. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — . — Т. 7. — С. 2704-2716.

Посилання

Сарана // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1680. — 1000 екз.
Перелетная саранча [ 24 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
Uvarov, B. P.; Zolotarevsky, B. N. (1929). Phases of Locusts and their Interrelations. Bulletin of Entomological Research. 20 (03): 261. doi:10.1017/S0007485300021234. ISSN 0007-4853.(англ.)

Це незавершена стаття з ентомології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[WangFang2014-1] Wang, Xianhui; Fang, Xiaodong; Yang, Pengcheng; Jiang, Xuanting; Jiang, Feng; Zhao, Dejian; Li, Bolei; Cui, Feng; Wei, Jianing; Ma, Chuan; Wang, Yundan; He, Jing; Luo, Yuan; Wang, Zhifeng; Guo, Xiaojiao; Guo, Wei; Wang, Xuesong; Zhang, Yi; Yang, Meiling; Hao, Shuguang; Chen, Bing; Ma, Zongyuan; Yu, Dan; Xiong, Zhiqiang; Zhu, Yabing; Fan, Dingding; Han, Lijuan; Wang, Bo; Chen, Yuanxin; Wang, Junwen; Yang, Lan; Zhao, Wei; Feng, Yue; Chen, Guanxing; Lian, Jinmin; Li, Qiye; Huang, Zhiyong; Yao, Xiaoming; Lv, Na; Zhang, Guojie; Li, Yingrui; Wang, Jian; Wang, Jun; Zhu, Baoli; Kang, Le (2014). The locust genome provides insight into swarm formation and long-distance flight. Nature Communications. 5 (1). doi:10.1038/ncomms3957. ISSN 2041-1723.(англ.)

[Latchininsky2013-2] Latchininsky, Alexandre V. (2013). Locusts and remote sensing: a review. Journal of Applied Remote Sensing. 7 (1): 075099. doi:10.1117/1.JRS.7.075099. ISSN 1931-3195.

[SkafPopov1990-3] Skaf, R.; Popov, G. B.; Roffey, J.; Scorer, R. S.; Hewitt, J. (1990). The Desert Locust: An International Challenge [and Discussion]. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences. 328 (1251): 525—538. doi:10.1098/rstb.1990.0125. ISSN 0962-8436.(англ.)