Малаков Дмитро Васильович

Дмитро́ Васи́льович Мала́ков (13 жовтня 1937, Київ — 9 січня 2019, Київ) — український краєзнавець-києвознавець, мистецтвознавець та історик архітектури, член Національної спілки краєзнавців України. Лауреат Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (2012). Брат українського графіка Георгія Малакова.

Малаков Дмитро Васильович
Дмитро Малаков, 2011 рік
Народився	13 жовтня 1937(1937-10-13) м. Київ
Помер	9 січня 2019(2019-01-09) (81 рік) м. Київ
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Київ
Діяльність	краєзнавство
Alma mater	Київський інженерно-будівельний інститут
Знання мов	українська^[2]
Батько	Малаков Василь Федорович
Мати	Малакова (Паппадопуло) Євгенія Костянтинівна
У шлюбі з	Малакова Ірина Магомедівна
Діти	Малакова-Білоус Ольга Дмитрівна, Малаков Кирило Дмитрович
Нагороди	Премія імені Дмитра Яворницького
«По Восточному Подолью» (1988), «По історичних містах Київської Руси» (фото Є. Дерлеменка,1990), «Два береги Збруча» (у співавторстві з Оленою Крушинською та , 2008), «29 зупинок від Хмільника до Хмельницького» (2009), (у співавторстві з В.Галайбою, В.Грузиним та М.Кадомською) (2011), «Від Кудрявця до Лук'янівки» (2014), «Між Бульваром і Кудрявцем» (2015), «Лук'янівка. Татарка» (2017), «Мала і Велика Житомирські» (2017), «Від „міста Ярослава“ до Либеді» (2017), «Київ столітньої давнини» (2017), «Шляхом Київ-Житомир» (2018), «Попід валом „міста Ярослава“» (лютий 2019). навчального посібника «Нариси з історії Києва» (2002 — у співавторстві з М. Кальницьким та О. Юрковою); альбомів: «Георгій Малаков» (1984), «Киев Михаила Булгакова» (1990, 1993 — у співавторстві з Анатолієм Кончаковським), «Золотоверхий Київ» (підтекстівки — 1995), «Печерськ» (під псевдо — 1996), «Книжкові знаки Георгія Малакова» (1998), «Київ. 1941—1943» (2000), «Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги» (2004), «Київ. 1939—1945» (2005), «Немирів у малюнках Георгія Малакова» (2008), «Минувшина Немирова» (2008), «Городецький. Виклик будівничого» (текст — 2008); «Київ. 1939—1945. Постскриптум» (2009), «Ніби й не було війни…» (2009), «У Києві 50-х» (2011), «Мальовнича Україна» (2011), «Георгій Малаков. Життя і творчість» (2016 — у співавторстві із Наталією Белічко), «Георгій Малаков. Життя в малюнках і спогадах» (2016), «На Львівській площі Києва» (2016). «Весла і колеса киян Подборських», фотоальбом (грудень 2018), Видавництво "Київ - Париж - Дакар". «У Києві 60-х» (2020 — у співавторстві з Іриною Малаковою), монографій: «Архітектор Городецький. Архівні розвідки» (перше видання — 1999, друге видання, розширене і доповнене — 2013), «Особняки Києва» (2004 — у співавторстві з Ольгою Друг); «Прибуткові будинки Києва» (2009), «Архітектор Григор'єв. Київський спадок» (2010), «Архітектор Осьмак. Нездолана шляхетність» (2012), «Архітектор Безсмертний. Доцільність і естетика» (2013), «Архітектор Шехонін. Три епохи» (2017) спогадів: «Оті два роки… У Києві при німцях» (2002), «Кияни. Війна. Німці» (2008, 2010). «Повоєння. Спогади Киянина» (2013). «Долі киян (1941—1943)» (2017). «Про киян відомих і призабутих» (2019) Підготовлено до друку і очікує на спонсорів: «Декамерон» в ілюстраціях Георгія Малакова" (альбом). Примітки Identifiants et Référentiels — ABES, 2011. d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570 Catalog of the German National Library d:Track:Q23833686 Краєзнавці Київщини. Дмитро Малаков: бібліографічний покажчик. — К., 2012. — С. 23. Розсекречена історія. Хто і чому знищив Хрещатик і Успенський собор?. YouTube. UA:Перший. 9 грудня 2018. оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 3 червня 2021. Література Дмитро Малаков: бібліографічний покажчик / упоряд. В. Г. Нестеренко, І. І. Тіщенко, Л. Є. Герасименко; відп. ред. Г. П. Савченко. К., 2012. 146 с. (Краєзнавці Київщини) Гончаренко М. Малаков Дмитро Васильович // Краєзнавці України (сучасні дослідники рідного краю): Довідник. — Т. 1. — Київ — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 134. Посилання