Людвиг Метцель повне ім я Людвиг Христіан Метцель пол Ludwik Chrystian Metzell нар 2 червня 1764 Данциг пом 21 листопада

Людвиг Метцель (повне ім'я Людвиг Христіан Метцель (пол. Ludwik Chrystian Metzell), нар. 2 червня, 1764, Данциг — пом. 21 листопада, 1848, Варшава) — військовий інженер, архітектор, ландшафтний дизайнер-садівник.

Людвиг Метцель

Ім'я при народженні

пол. Ludwik Chrystian Metzell

Народився

2 червня 1764
Гданськ

Помер

21 листопада 1848 (84 роки)
Варшава

Поховання

Повонзківський цвинтар

Громадянство

Польща, Російська імперія

Національність

поляк фламандського походження

Діяльність

Військовий інженер і проектант

Відомий завдяки

завдяки проекту і створенню парку «Софіївка», Умань.

Членство

Варшавське товариство друзів науки

Magnum opus

Софіївський парк

Військове звання

капітан

Термін

1892-1810 рр.

Нагороди

Освічений Метцель володів не менш як чотирма мовами — польською, німецькою, латиною, французькою.

Призначення отримав в місто Тульчин, паном якого був магнат Потоцький. У 1790 році Метцель посів місце керівника Арсеналу Тульчина. Капітан артилерії став ад'ютантом самого магната — Станіслава Щенсни Потоцького, найбагатшої особи в Польщі. Тобто зробив досить вдалу кар'єру.

Разом з паном подорожував по Німеччині і Італії. Але зробити вдалу кар'єру — ще не зостанешся в історії.

Метцель і магнат Потоцький

Худ. Й.Лампі. Граф Потоцький з дітьми, Лувр, Париж.

Потоцький зав'язав любовні стосунки з Софією Глявоні, про яку точилися перекази, що вона від роду імператорів Візантії. Дочекавшись смерті дружини, що не давала згоди на розлучення, Потоцький бере нарешті шлюб з коханою Софією. Дивний парк біля Умані і був незвичним і розкішним дарунком новій дружині.

Пану було байдуже, чи робив колись Метцель сади. До проектування і незвичних будов залучили саме його.

Неприємний характер

Здібності Метцеля поєдналися з неприємним і жорстким характером. Військовий інженер, що дивився у вічі смерті, звиклий до швидких наказів і швидкого їх виконання, шаленів від люті, працюючи з селянами, неквапливими, незграбними, нічим не зацікавленими в створенні панської примхи-парку. За переказами, Метцель працював з батогом в руці, як звик до цього ще в армії. Покарання були постійними, адже раби ніколи не зацікавлені в праці на пана…

Софіївка

Докладніше: Софіївка (дендропарк)

З 1795 року Потоцькой обрав соєю резиденцією Умань. Роботи в парку за документами розпочалися з травня-червня 1796 р. Свята в парку розпочали вже у 1800 році, задовго до завершення будівництва.

В місцині міняли місцями велетенські брили каміння, побудували палац (пізніше зруйнований), оранжерею, господарські будівлі. Садовили багато дерев і кущів. Окрасою саду були водоспади, павільйони руїни, підземна річка, якою можна було кататися човном.

Метцель не знав, що відтепер увійшов в історію.

Останні роки

Зміни прийшли досить швидко. У 1805 р. Потоцький помер. Син Юрій програв у карти купу грошей. Сплатити борг узялася мачуха Софія. Почалася економія і роботи в парку припинили.

1810 р. Метцель покинув Умань.
Він ненадовго повернувся до вельможної пані Софії, але запрошення на службу не отримав.
1813 р. він назавжди покинув Умань і оселився в Варшаві. Працював керівником управління шляхів.
1833 р. — отримав відставку за віком. Доживав у Варшаві.
Смерть — 21 листопада 1848 р. Похований на цвинтарі в Повонзках, тодішньому передмісті Варшави.

Джерела

А. П. Роготченко, «Уманское чудо», Киев, «Будівельник», 1980 {{ref-ru}

Див. також

Митці і маєтки України