Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Повстання червоних пов'язок (кит. трад. 紅巾起義, спр. 红巾之乱, піньїнь: Hóng jīn qǐyì, акад. Хунцзинь ции палл. Хунцзінь ції) — повстання у 1351–1368 роках в Китаї проти релігійного та національного гніту монгольської династії Юань, який завершився падінням влади монголів, відновленням незалежності Китаю і встановленням в ньому правління династії Мін.
| Повстання червоних пов'язок | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Монгольське завоювання Китаю | |||||||||
 | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
| Династія Юань Корьо | Червоні пов'язки Білий лотос | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Тогто † | Хань Шаньтун Сюй Шоухуэй | ||||||||
Повстання почалося з селянських бунтів, які часто очолювали представники різних таємних релігійних організацій, що походили від секти «Білий лотос». Поступово повстання розросталося, і до нього долучалися все ширші верстви населення. Повстанці носили на головах червоні пов'язки, аби відрізнятися від урядових військ. Повстанці не мали єдиного командування, це була велика кількість різних угруповань, що ворогували між собою, а їх лідери часто проголошували себе імператорами і вели свою генеалогію від домонгольських сунських правителів, спиралися на легенди та містичні уявлення. З часом, повстання переросло у громадянську війну: між собою воювали монгольські генерали, що збунтувалися, та керівники різних угруповань Червоних пов'язок і антимонгольської опозиції, укладаючи при цьому нестійкі союзи з монгольськими генералами.
Переможцем в цій війні став Чжу Юаньчжан — один з вождів повстанців, який спочатку захопив Нанкін і зробив його своєю столицею, потім розбив лідерів Червоних пов'язок та інші повстанські угруповання, далі захопив монгольську столицю Даду, вигнавши монголів у азійські степи, після чого проголосив себе імператором нової династії Мін.
Причини повстання
Невдоволення китайського населення (хань) було викликано національною дискримінацією, яка встановилася в імперії Юань проти них. Монголи та [ru], що становили незначну частину населення, отримали основні посади та привілеї, в той час як китайці займали низьке становище, особливо жителі Півдня: їм було заборонено обіймати державні посади, носити зброю, полювати, вночі запалювати світло і ходити по місту чи селі. Хоча монголи досить лояльно ставилися до китайської культури та всіх релігій, все ж таки, вони заохочували поширення шкіл буддизму, який був офіційною релігією, а ставлення до представників інших навчань, зокрема конфуціанцям, було байдужим.
Невдоволення податного населення (міньху) викликали зростання податків і повинностей, що було пов'язане зі скороченням числа податкових селян і земель, що їм належали, через самозахоплення їх монгольськими феодалами, в той час як, сума основного продовольчого податку, що сплачували міньху, була фіксованою і не залежала від розміру ділянки землі. Залежні селяни (дяньху), яких в імперії було більшість, страждали від непомірної орендної плати, що стягувалася китайськими землевласниками, що надалі визначило характер повстань на Півдні Китаю, які перш за все були спрямовані проти «своїх» феодалів.
У 1344 році розлилася річка Хуанхе та зруйнувала давно не ремонтовані дамби й змінила річище, в результаті чого було затоплено півострів Шаньдун і зруйновано Великий канал через який здійснювалося постачання північним землям продовольства, що призвело до голоду в північних провінціях.
До цього часу селянські повстання стали спалахувати все частіше, стурбовані чиновники подавали імператору доповіді, де пропонували заходи для запобігання бунтів. Однак уряд монгольського імператора Тогон-Темура залишався байдужим до застережень.
За таких обставин перший міністр [en], всупереч порадам сановників-китайців, провів в 1350 році грошову реформу, названу сучасниками грабіжницькою. Реформа дала скарбниці на перших порах великі кошти, на які Тогто| вирішив здійснити на Хуанхе іригаційне будівництво, на яке були зігнані 150 тисяч робітників і 20 тисяч солдатів. Канал був побудований, але безліч людей загинуло від важких умов. Обуренням десятків тисяч голодних людей скористалися члени організації Білий лотос для проповіді свого вчення і пропаганди повстання, і в 1351 році в Китаї почалася чергова селянська війна, спрямована як проти монгольських завойовників, так і проти китайських феодалів.
Хід повстання
Перший етап
Каталізатором нагнітних обставин слугував виявлений в кінці травня 1351 року одноокий ідол з написом на спині: «Це і є кам'яний одноокий чоловік. Як тільки його знайдуть, Піднебесна повстане». Виявлення ідола справило незабутнє враження на забобонних селян, оскільки в народі вже давно ходила пісенька, яка пророкувала близькість бунту: «Кам'яний одноокий чоловік обурить Хуанхе, і Піднебесна повстане». За наявними нині в істориків відомостями, «виявлення» статуї було інспіровано членами Білого лотоса, які незабаром почали створювати з селян-будівельників повстанські загони.
28 травня 1351 року в долині Хуанхе почалося повстання, яке призвело до падіння імперії Юань.
Важливу роль на першому етапі повстання (1351—1354) зіграли [ru] (кит. 刘福通 радник і активіст Товариства Білого лотоса, і Хань Шаньтун, керівник Білого Лотоса, якого проголосили нащадком сунського імператора Хуейцзун і втіленням Будди Майтреї. Загони повстанців отримали назву «червоні війська», оскільки повстанці за для розпізнавання пов'язували голови червоними хустками.
Попри те, що вже незабаром Хань Шаньтуна схопили та стратили, загонам під керівництвом Лю Футуна щастило: за другу половину 1351 року ці фірми зайняли повіти Лошань, [ru], [ru], [ru], округу Сіжчоу і Гуанчжоу, а число повстанців досягло ста тисяч.
Слідом за округом Інчжоу повстання «червоних військ» охопили й сусідні райони Хенань. 31 серпня повстання почалося в Сюйчжоу області Гуйде, його очолив Лі Ер, прозваний Чжіма Лі (Кунжутний Лі). Незабаром війська Лі Ера приєдналися до армії Лю Футуна, а сам Кунжутний Лі перейшов під його безпосереднє начальство.
Через три місяці після початку повстання «червоних військ» в північному Хенань бунт спалахнув в Центральному Китаї. Наприкінці серпня 1351 року там почали боротьбу повстанці Сюй Шоухуя, який незабаром був проголошений імператором новоствореної держави Цішуй. Подібно Чжіма Лі, приєднався до військ Лю Футуна, до повстання Сюй Шоухуя примикали більш дрібні повстанські групи. У підсумку за чотири-п'ять місяців повстання охопило величезну територію на півдні та заході Хенань, значну частину Цзянси, а також частина провінцій [ru] і Цзянчже (Цзянсі + Чжецзян). При цьому слід пам'ятати, що територія кожної з них в юанський період була набагато ширше сучасних провінцій Хенань і Цзянсі. Повсталі в Центральному Китаї не висували чітких гасел повалення іноземного ярма, як повстанці Лю Футуна, а й тут боротьба селян (а також приєдналися до них найбідніших верств) була спрямована проти феодалів, як монгольських, так і китайських.
Наперекір тому, що до початку повстання монгольська армія була вкрай дезорганізована, Тогто дуже швидко зміг навести порядок в рядах військових, і вже в другій половині року державна армія, підтримку якій надавали місцеві військові формування китайських і монгольських феодалів (Ібін), завдала ряд істотних поразок як військам Лю Футуна, так і Сюй Шоухуя, хоча в обох випадках, повстання були ліквідовані повністю.
Після того як 1354 року повстання в провінціях Хенань, Цзянсі, Хугуана і Цзянчже в цілому зазнали поразки, Тогто зробив спробу ліквідації бунту в пониззі річки Янцзи, де тривало повстання на чолі з [ru] і Фан Гочженем. Однак несподіване усунення головнокомандувача з займаного поста зірвало плани монголів. У 1352—1354 роках невелике вогнище повстання існувало та повільно розвивалося в Ханчжоу (провінція Хенань). Керівництво повсталими здійснював Го Цзисінь, заможний городянин, член Білого Лотоса. Він був не єдиним керівником повсталих в Ханчжоу, що надалі призвело до ворожнечі лідерів, розколу руху і перемозі в міжусобній боротьбі Чжу Юаньчжана, зятя Го Цзисіня.
Другий і третій етапи
31 березня 1355 року керівники північної гілки «червоних військ» Лю Футуна та інші розшукали сина першого вождя повсталих, голови товариства Білий лотос Хань Шаньтуня — Хань Ліньєра — і його мати, які втекли в 1351 році, їх привели до міста Бочжоу та оголосили про створення повстанської імперії Сун. Хань Ліньєр був проголошений імператором, а його мати — вдовою імператрицею.
1357—1358 роки були періодом найвищого підйому повстання «червоних військ» Лю Футуна, а також кульмінаційним в ході повстання Сюй Шоухуя — Чень Юлянь. Чжу Юаньчжан за 1356-57 роки зміг вигнати з підконтрольних територій останні урядові війська, а також стабілізувати територію з володіннями Чжан Шичень. Оскільки останній перестав представляти для нього будь-яку значущу загрозу з кінця 1357 року Чжу зупинив наступальні дії та перейшов до оборони.
Після того, як в кінці лютого—початку березня 1363 року урядова армія та армія Чжан Шиченя, який уклав перемир'я з монголами, оточили Аньфин, останній притулок Хань Ліньєра і Лю Футуна, багаторічне повстання «червоних військ» на Півночі зазнало поразки, Лю Футуна загинув, а Хань Ліньєр був врятований військами Чжу Юаньчжана. Відтепер імператор імперії Сун ставав почесним бранцем Чжу Юаньчжана. У 1360—1363 роках загострилася боротьба Чжу Юаньчжана з Чень Юлянь (кит. 陳友諒Результат протистояння на користь Чжу Юаньчжана був вирішений наперед в [en]), яку сучасний історик У Хань назвав однією з найбільших річкових баталій в історії Китаю.
Після поразки й загибелі Чень Юляна Чжан Шиченя відмовився від формального підпорядкування юанського уряду і заявив про створення власної держави У, проголосивши себе монархом, У-Ваном. 4 лютого 1364 року в противагу своєму противнику такий самий титул прийняв Чжу Юаньчжан. В кінці 1366 року Чжу Юаньчжан захопив в полон свого противника, однак той на все пропозиції скоритися відповідав відмовою. Зрештою Чжу Юаньчжан нібито послав йому шовковий шнурок, яким той і повісився. На китайський новий рік 1368 року (23 січня 1368 роки) Чжу Юаньчжан в Нанкіні оголосив себе імператором нової династії Мін, проголосивши свій девіз правління Хун'у (кит. 洪武). У вересні того ж року його війська взяли штурмом Пекін, вигнавши останнього юанського імператора Тогон-Темура.
Підсумки повстання
Хоча повстання підігрівалося різними релігійними рухами, прийшовши до влади, новий монарх насамперед розгромив своїх колишніх союзників-сектантів і заборонив створювати таємні товариства. Роль державної ідеології зайняло неоконфуціанське вчення Чжу Сі, знаменитого конфуціанського філософа епохи Сун.
Див. також
- Повстання жовтих пов'язок — невдале повстання у Китаї проти династії Хань у 184—204 н. е.
Примітки
- Боровкова Л. А. Восстание «Красных войск» в Китае.
Література
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — .
- Восстание «Красных войск» в Китае / Ответственный редактор В. Н. Никифоров. — М. : Наука, 1971. — 196 с. — 2 000 прим.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Povstannya chervonih pov yazok kit trad 紅巾起義 spr 红巾之乱 pinyin Hong jin qǐyi akad Hunczin cii pall Hunczin ciyi povstannya u 1351 1368 rokah v Kitayi proti religijnogo ta nacionalnogo gnitu mongolskoyi dinastiyi Yuan yakij zavershivsya padinnyam vladi mongoliv vidnovlennyam nezalezhnosti Kitayu i vstanovlennyam v nomu pravlinnya dinastiyi Min Povstannya chervonih pov yazok Mongolske zavoyuvannya Kitayu Data 1351 1368 Misce Kitaj Privid Mongolske panuvannya Rezultat Povalennya mongolskoyi dinastiyi Yuan vstanovlennya dinastiyi Min Storoni Dinastiya Yuan Koro Chervoni pov yazki Bilij lotos Komanduvachi Togto Han Shantun Syuj Shouhuej Povstannya pochalosya z selyanskih buntiv yaki chasto ocholyuvali predstavniki riznih tayemnih religijnih organizacij sho pohodili vid sekti Bilij lotos Postupovo povstannya rozrostalosya i do nogo doluchalisya vse shirshi verstvi naselennya Povstanci nosili na golovah chervoni pov yazki abi vidriznyatisya vid uryadovih vijsk Povstanci ne mali yedinogo komanduvannya ce bula velika kilkist riznih ugrupovan sho voroguvali mizh soboyu a yih lideri chasto progoloshuvali sebe imperatorami i veli svoyu genealogiyu vid domongolskih sunskih praviteliv spiralisya na legendi ta mistichni uyavlennya Z chasom povstannya pereroslo u gromadyansku vijnu mizh soboyu voyuvali mongolski generali sho zbuntuvalisya ta kerivniki riznih ugrupovan Chervonih pov yazok i antimongolskoyi opoziciyi ukladayuchi pri comu nestijki soyuzi z mongolskimi generalami Peremozhcem v cij vijni stav Chzhu Yuanchzhan odin z vozhdiv povstanciv yakij spochatku zahopiv Nankin i zrobiv jogo svoyeyu stoliceyu potim rozbiv lideriv Chervonih pov yazok ta inshi povstanski ugrupovannya dali zahopiv mongolsku stolicyu Dadu vignavshi mongoliv u azijski stepi pislya chogo progolosiv sebe imperatorom novoyi dinastiyi Min Prichini povstannyaBij povstanciv z mongolami Kartina 1988 roku Nevdovolennya kitajskogo naselennya han bulo viklikano nacionalnoyu diskriminaciyeyu yaka vstanovilasya v imperiyi Yuan proti nih Mongoli ta ru sho stanovili neznachnu chastinu naselennya otrimali osnovni posadi ta privileyi v toj chas yak kitajci zajmali nizke stanovishe osoblivo zhiteli Pivdnya yim bulo zaboroneno obijmati derzhavni posadi nositi zbroyu polyuvati vnochi zapalyuvati svitlo i hoditi po mistu chi seli Hocha mongoli dosit loyalno stavilisya do kitajskoyi kulturi ta vsih religij vse zh taki voni zaohochuvali poshirennya shkil buddizmu yakij buv oficijnoyu religiyeyu a stavlennya do predstavnikiv inshih navchan zokrema konfuciancyam bulo bajduzhim Nevdovolennya podatnogo naselennya minhu viklikali zrostannya podatkiv i povinnostej sho bulo pov yazane zi skorochennyam chisla podatkovih selyan i zemel sho yim nalezhali cherez samozahoplennya yih mongolskimi feodalami v toj chas yak suma osnovnogo prodovolchogo podatku sho splachuvali minhu bula fiksovanoyu i ne zalezhala vid rozmiru dilyanki zemli Zalezhni selyani dyanhu yakih v imperiyi bulo bilshist strazhdali vid nepomirnoyi orendnoyi plati sho styaguvalasya kitajskimi zemlevlasnikami sho nadali viznachilo harakter povstan na Pivdni Kitayu yaki persh za vse buli spryamovani proti svoyih feodaliv U 1344 roci rozlilasya richka Huanhe ta zrujnuvala davno ne remontovani dambi j zminila richishe v rezultati chogo bulo zatopleno pivostriv Shandun i zrujnovano Velikij kanal cherez yakij zdijsnyuvalosya postachannya pivnichnim zemlyam prodovolstva sho prizvelo do golodu v pivnichnih provinciyah Do cogo chasu selyanski povstannya stali spalahuvati vse chastishe sturbovani chinovniki podavali imperatoru dopovidi de proponuvali zahodi dlya zapobigannya buntiv Odnak uryad mongolskogo imperatora Togon Temura zalishavsya bajduzhim do zasterezhen Za takih obstavin pershij ministr en vsuperech poradam sanovnikiv kitajciv proviv v 1350 roci groshovu reformu nazvanu suchasnikami grabizhnickoyu Reforma dala skarbnici na pershih porah veliki koshti na yaki Togto virishiv zdijsniti na Huanhe irigacijne budivnictvo na yake buli zignani 150 tisyach robitnikiv i 20 tisyach soldativ Kanal buv pobudovanij ale bezlich lyudej zaginulo vid vazhkih umov Oburennyam desyatkiv tisyach golodnih lyudej skoristalisya chleni organizaciyi Bilij lotos dlya propovidi svogo vchennya i propagandi povstannya i v 1351 roci v Kitayi pochalasya chergova selyanska vijna spryamovana yak proti mongolskih zavojovnikiv tak i proti kitajskih feodaliv Hid povstannyaPershij etap Katalizatorom nagnitnih obstavin sluguvav viyavlenij v kinci travnya 1351 roku odnookij idol z napisom na spini Ce i ye kam yanij odnookij cholovik Yak tilki jogo znajdut Pidnebesna povstane Viyavlennya idola spravilo nezabutnye vrazhennya na zabobonnih selyan oskilki v narodi vzhe davno hodila pisenka yaka prorokuvala blizkist buntu Kam yanij odnookij cholovik oburit Huanhe i Pidnebesna povstane Za nayavnimi nini v istorikiv vidomostyami viyavlennya statuyi bulo inspirovano chlenami Bilogo lotosa yaki nezabarom pochali stvoryuvati z selyan budivelnikiv povstanski zagoni 28 travnya 1351 roku v dolini Huanhe pochalosya povstannya yake prizvelo do padinnya imperiyi Yuan Vazhlivu rol na pershomu etapi povstannya 1351 1354 zigrali ru kit 刘福通 radnik i aktivist Tovaristva Bilogo lotosa i Han Shantun kerivnik Bilogo Lotosa yakogo progolosili nashadkom sunskogo imperatora Huejczun i vtilennyam Buddi Majtreyi Zagoni povstanciv otrimali nazvu chervoni vijska oskilki povstanci za dlya rozpiznavannya pov yazuvali golovi chervonimi hustkami Popri te sho vzhe nezabarom Han Shantuna shopili ta stratili zagonam pid kerivnictvom Lyu Futuna shastilo za drugu polovinu 1351 roku ci firmi zajnyali poviti Loshan ru ru ru okrugu Sizhchou i Guanchzhou a chislo povstanciv dosyaglo sta tisyach Slidom za okrugom Inchzhou povstannya chervonih vijsk ohopili j susidni rajoni Henan 31 serpnya povstannya pochalosya v Syujchzhou oblasti Gujde jogo ocholiv Li Er prozvanij Chzhima Li Kunzhutnij Li Nezabarom vijska Li Era priyednalisya do armiyi Lyu Futuna a sam Kunzhutnij Li perejshov pid jogo bezposerednye nachalstvo Cherez tri misyaci pislya pochatku povstannya chervonih vijsk v pivnichnomu Henan bunt spalahnuv v Centralnomu Kitayi Naprikinci serpnya 1351 roku tam pochali borotbu povstanci Syuj Shouhuya yakij nezabarom buv progoloshenij imperatorom novostvorenoyi derzhavi Cishuj Podibno Chzhima Li priyednavsya do vijsk Lyu Futuna do povstannya Syuj Shouhuya primikali bilsh dribni povstanski grupi U pidsumku za chotiri p yat misyaciv povstannya ohopilo velicheznu teritoriyu na pivdni ta zahodi Henan znachnu chastinu Czyansi a takozh chastina provincij ru i Czyanchzhe Czyansi Chzheczyan Pri comu slid pam yatati sho teritoriya kozhnoyi z nih v yuanskij period bula nabagato shirshe suchasnih provincij Henan i Czyansi Povstali v Centralnomu Kitayi ne visuvali chitkih gasel povalennya inozemnogo yarma yak povstanci Lyu Futuna a j tut borotba selyan a takozh priyednalisya do nih najbidnishih verstv bula spryamovana proti feodaliv yak mongolskih tak i kitajskih Naperekir tomu sho do pochatku povstannya mongolska armiya bula vkraj dezorganizovana Togto duzhe shvidko zmig navesti poryadok v ryadah vijskovih i vzhe v drugij polovini roku derzhavna armiya pidtrimku yakij nadavali miscevi vijskovi formuvannya kitajskih i mongolskih feodaliv Ibin zavdala ryad istotnih porazok yak vijskam Lyu Futuna tak i Syuj Shouhuya hocha v oboh vipadkah povstannya buli likvidovani povnistyu Pislya togo yak 1354 roku povstannya v provinciyah Henan Czyansi Huguana i Czyanchzhe v cilomu zaznali porazki Togto zrobiv sprobu likvidaciyi buntu v ponizzi richki Yanczi de trivalo povstannya na choli z ru i Fan Gochzhenem Odnak nespodivane usunennya golovnokomanduvacha z zajmanogo posta zirvalo plani mongoliv U 1352 1354 rokah nevelike vognishe povstannya isnuvalo ta povilno rozvivalosya v Hanchzhou provinciya Henan Kerivnictvo povstalimi zdijsnyuvav Go Czisin zamozhnij gorodyanin chlen Bilogo Lotosa Vin buv ne yedinim kerivnikom povstalih v Hanchzhou sho nadali prizvelo do vorozhnechi lideriv rozkolu ruhu i peremozi v mizhusobnij borotbi Chzhu Yuanchzhana zyatya Go Czisinya Drugij i tretij etapi 31 bereznya 1355 roku kerivniki pivnichnoyi gilki chervonih vijsk Lyu Futuna ta inshi rozshukali sina pershogo vozhdya povstalih golovi tovaristva Bilij lotos Han Shantunya Han Linyera i jogo mati yaki vtekli v 1351 roci yih priveli do mista Bochzhou ta ogolosili pro stvorennya povstanskoyi imperiyi Sun Han Linyer buv progoloshenij imperatorom a jogo mati vdovoyu imperatriceyu 1357 1358 roki buli periodom najvishogo pidjomu povstannya chervonih vijsk Lyu Futuna a takozh kulminacijnim v hodi povstannya Syuj Shouhuya Chen Yulyan Chzhu Yuanchzhan za 1356 57 roki zmig vignati z pidkontrolnih teritorij ostanni uryadovi vijska a takozh stabilizuvati teritoriyu z volodinnyami Chzhan Shichen Oskilki ostannij perestav predstavlyati dlya nogo bud yaku znachushu zagrozu z kincya 1357 roku Chzhu zupiniv nastupalni diyi ta perejshov do oboroni Pislya togo yak v kinci lyutogo pochatku bereznya 1363 roku uryadova armiya ta armiya Chzhan Shichenya yakij uklav peremir ya z mongolami otochili Anfin ostannij pritulok Han Linyera i Lyu Futuna bagatorichne povstannya chervonih vijsk na Pivnochi zaznalo porazki Lyu Futuna zaginuv a Han Linyer buv vryatovanij vijskami Chzhu Yuanchzhana Vidteper imperator imperiyi Sun stavav pochesnim brancem Chzhu Yuanchzhana U 1360 1363 rokah zagostrilasya borotba Chzhu Yuanchzhana z Chen Yulyan kit 陳友諒 Rezultat protistoyannya na korist Chzhu Yuanchzhana buv virishenij napered v en yaku suchasnij istorik U Han nazvav odniyeyu z najbilshih richkovih batalij v istoriyi Kitayu Pislya porazki j zagibeli Chen Yulyana Chzhan Shichenya vidmovivsya vid formalnogo pidporyadkuvannya yuanskogo uryadu i zayaviv pro stvorennya vlasnoyi derzhavi U progolosivshi sebe monarhom U Vanom 4 lyutogo 1364 roku v protivagu svoyemu protivniku takij samij titul prijnyav Chzhu Yuanchzhan V kinci 1366 roku Chzhu Yuanchzhan zahopiv v polon svogo protivnika odnak toj na vse propoziciyi skoritisya vidpovidav vidmovoyu Zreshtoyu Chzhu Yuanchzhan nibito poslav jomu shovkovij shnurok yakim toj i povisivsya Na kitajskij novij rik 1368 roku 23 sichnya 1368 roki Chzhu Yuanchzhan v Nankini ogolosiv sebe imperatorom novoyi dinastiyi Min progolosivshi svij deviz pravlinnya Hun u kit 洪武 U veresni togo zh roku jogo vijska vzyali shturmom Pekin vignavshi ostannogo yuanskogo imperatora Togon Temura Pidsumki povstannyaHocha povstannya pidigrivalosya riznimi religijnimi ruhami prijshovshi do vladi novij monarh nasampered rozgromiv svoyih kolishnih soyuznikiv sektantiv i zaboroniv stvoryuvati tayemni tovaristva Rol derzhavnoyi ideologiyi zajnyalo neokonfucianske vchennya Chzhu Si znamenitogo konfucianskogo filosofa epohi Sun Div takozhPovstannya zhovtih pov yazok nevdale povstannya u Kitayi proti dinastiyi Han u 184 204 n e PrimitkiBorovkova L A Vosstanie Krasnyh vojsk v Kitae LiteraturaRubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 Vosstanie Krasnyh vojsk v Kitae Otvetstvennyj redaktor V N Nikiforov M Nauka 1971 196 s 2 000 prim