Натуралізм (мистецтво)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Натуралізм (значення).

Натуралі́з (від лат. naturalis — «природний»), веризм — напрям у літературі й мистецтві, що набув поширення на межі XIX–XX століття і характеризувався настановами на фотографічно точне відображення дійсності та осмислення особистості крізь призму її біологічної і соціальної зумовленості. Натуралісти прагли перенести в художню творчість принципи наукового дослідження, наполягаючи на тотожності письменницької творчості праці вченого.

Виникнення терміна

Термін виник в XVII столітті. Першим його вжив Джованні П'єтро Беллорі для позначення мистецтва послідовників Караваджо. Враховуючи відверто вороже ставлення до самого Караваджо, термін « натуралізм » мав негативний зміст. Вороже ставлення до Караваджо, однак, не заважало використовувати художні засоби Караваджо у власній практиці самому Беллорі.

В ХІХ ст.

У XIX сторіччі першим застосував визначення «натуралізм» для опису сучасного йому реалістичного живопису так званої «природної школи». Термін набув поширення насамперед у Франції. В Італії віддавали перевагу терміну веризм, в Росії натуралістичний живопис зазвичай називають передвижництвом, в США — школою «Кошика для сміття»

В літературі натуралізм представлений іменами Еміля Золя, Гі де Мопассана і Теодора Драйзера.

Натуралізм у музиці- це насамперед творчість Руджеро Леонкавалло, П'єтро Масканьї, Джакомо Пуччіні, , Гюстава Шарпантьє, Ежена д'Альбера.

Посилання

Джерела

• Недошивин Г., Эткинд Е. Натурализм в искусстве. Философская Энциклопедия. В 5-х т. \Под редакцией Ф. В. Константинова.. М.: Советская энциклопедия. (1960—1970).
• Сучков Б. Исторические судьбы реализма. — М., 1973.