Хосе́ де Ако́ста (ісп. José de Acosta; 1539, Медіна-дель-Кампо, Стара Кастилія, Іспанія — 1600) — великий іспанський історик, географ і натураліст, член ордена єзуїтів, католицький місіонер. Автор творів, присвячених природі та культурі Америки; передбачив ряд теорій, висунутих наукою XIX століття.
Хосе де Акоста | |
---|---|
ісп. José de Acosta | |
Народився | 1 жовтня 1540[1] Медіна-дель-Кампо, Вальядолід, Кастилія і Леон, Іспанія[2][1] |
Помер | 15 лютого 1600[1] (59 років) Саламанка, Кастилія і Леон, Іспанія[1] |
Країна | Іспанія[1] |
Діяльність | місіонер, історик, проповідник, богослов, письменник, викладач університету |
Alma mater | Алькальський університет[d] |
Галузь | історія і географія |
Заклад | Саламанкський університет Національний університет Сан-Маркос |
Хосе де Акоста у Вікісховищі |
Біографія
Народився у місті Медіна-дель-Кампо, в 13 років став новіцієм Товариства Ісуса. Вивчав теологію в Окана. У квітні 1559 року вирушив до Ліми, столиці віцекоролівства Перу, де роком раніше з'явились перші єзуїти. З 1571 року впродовж 14 років вів велику та плідну місіонерську і просвітницьку діяльність: Акоста викладав богослів'я у єзуїтських колегіях віцекоролівства, сам заснував багато навчальних закладів у різних містах Перу (в тому числі Куско та Потосі), в 1576 році був обраним провінціалом (головою відділення ордену на певній території). За час свого перебування в Південній Америці Акоста зібрав велику кількість фактів про природу регіону та культурах його аборигенів. Вступив у конфлікт з віцекоролем Перу , він був відкликаний до Іспанії в 1585 році; поверненню передувало перебування в Мексиці, де Акоста продовжив свої дослідження. У 1587 році він остаточно повернувся до метрополії, де зблизився з королем Філіппом II. Надалі, Акоста жив та працював у Римі, Вальядоліді та Саламанці як орденський сановник, університетський викладач та церковний проповідник (його проповіді користувались великим успіхом і були видані в Саламанці в трьох томах). Помер у Вальядоліді, обіймаючи посаду ректора саламанкської єзуїтської колегії.
Географ
Александр фон Гумбольдт високо оцінив роботу Акости з досліджень в області метеорології та фізики, і за численні відкриття його вшановано званням одного із Засновників Геофізики. У його Історії вперше з'явилась теорія про чотири лінії без магнітного відхилення (він описав використання компаса, кут відхилення, різницю між Магнітним і Північним полюсом; хоч відхилення були відомі ще в XV столітті, він описав коливання відхилень від однієї точки до іншої; він ідентифікував місця з нульовим відхиленням: наприклад, на Азорських островах); міркування про вигини ізотермічних ліній і про розподіл тепла в залежності від широти, про направлення течій і багатьох фізичних явищ: різницю кліматів, активності вулканів, землетрусів, типи вітрів і причини їх виникнення. Хосе де Акоста в своїй Історії (1590), вперше пояснив природу відпливів і припливів, періодичність і взаємозв'язок з фазами Місяця. Він першим довів, що землетруси та вулканічні викиди мають різну природу. Описав різні землетруси (Вальдівія, Чилі, в 1575 році; Арекіпа, Перу, в 1582; Ліма, Перу, в 1586; і Кіто, Еквадор в 1587), їх очевидність привела його до думки, що вони здійснюють послідовне переміщення з Півдня на Північ. Він також першим описав цунамі висотою 25 метрів, які ввірвалися на сушу на відстань 10 км.
Лінгвіст
Відомо, що Акоста був знайомим з різними мовами та абетками, принаймні він цікавився ними. Він сам згадує про знайомство з китайцями в Мексиці та їхні ієрогліфи, і навіть просив їх записати китайською таку фразу: «Josef de Acosta ha venido del Perú» (Хосе Акоста приїхав з Перу), ті через довгий час записали, а потім прочитали; проте Акоста виявив примітну різницю: поняття вони змогли передати, а ім'я — ні, тому що вони шукають подобу імені у своїй мові для ієрогліфа. Акоста також особисто бачив японські ієрогліфи (залишені в записах японців, які побували в Європі), які легко відрізняв від китайських, хоч і схожих, порівняв їх з буквами та фігурами, що відповідає дійсності.
Творчість
Перу Хосе де Акоста належить багато богословських творів, збірник проповідей, а також три трактати про Америку:
- «Про природу Нового Світу» (лат. De Natura Novi Orbis).
- «Про поширення Євангелія серед варварів, чи Про досягнення спасіння індіанців» (лат. De promulgatione Evangelii apud Barbaros, sive De Procuranda Indorum salute).
- «Природна та моральна історія Індії» (ісп. Historia natural y moral de las Indias). В них він приводить широкий фактичний матеріал і вперше висловив ряд ідей, розвинуті наукою XIX століття. Задовго до відкриття Берингової протоки Акоста висунув гіпотезу про заселення Америки вихідцями з Азії. Також він припускав, що американська фауна виникла з європейської (що дозволяє вважати його одним з попередників дарвінізму), та зазначав у жителів Анд розвиток здатності жити на висоті понад 4000 метрів, передбачав досягнення наукової фізіології. Акоста зробив спробу класифікувати народи Америки за етнокультурним принципом (він відрізняв три основні «категорії варварів») і детально описав особливості цивілізацій ацтеків та інків.
Збереглись підписи Хосе де Акоста на різних документах:
- 1) в листі конкістадора (учасника полонення короля інків Атауальпи) — в його «Повідомленні Королю Іспанії», складеному 15 серпня 1533 року в місті (Кахамарка). Підпис такий: («Non D.[omino].D.[entur].Ex simus [Eversimus] — Joseph de Acosta»). Також на цьому листі зберігся підпис («No es cosa»).
- 2) в листі Акости до Глави Ордена Єзуїтів, отця (Аквавіви), 12 квітня 1584 року.
Видання його творів
- 1588—1589 — Acosta (Jose de) De Natura Novi Orbis Libri duo et de Promulgatione Evangelii apud Barbaros. Salamanca.
- 1595 (Друге видання) Salamanca. 1595.
- 1596 (Чергове видання) Colonics Agrippinoz. 1596.
- 1590 — Historia Natural y Moral de las Indias, en que se tratan las cosas notables del Cielo, y Elementos, Metales, Plantas y Animates dellas; y los Ritos, y Ceremonias, Leyes, y Gobierno y Guerras de los Indios. Sevilla. 1590.
- 1591 (Чергове видання) Barcelona. 1591. 8°-
- 1608 (Чергове видання) Madrid. 1608.
- 1610 (Чергове видання) Madrid. 1610.
- 1792 (Чергове видання) 2 vols. Madrid. 1792. 4°.
- 1596 — Historia naturale e morale della Indie novamente tradotta. . . .de Giovanni Paolo Gallacio. Venetia. 1596.
- 1597 — Histoire naturelle et morale des Indes, tant Orientalles qu' Occidentalles; traduites en Francois par Robert Regnault, Cauxois. Paris. 1597. 8°.
- 1600 (Чергове видання) Paris. 1600. 8°.
- 1601 (Чергове видання) 1601. Fol.
- 1606 (Чергове видання) Paris. 1606. 8°.
- 1616 (Чергове видання) Paris. 1616. 8°.
- 1598 — Historie naturall ende morael van de Westorsche Indien . . . .overghent door J. Huyghen van Linschoten. Enckhuysen. 1598. 8°.
- 1727 — Ontdekking Van West Indien … .door J. D'A…. 1592 nyt het Spaans Verladd P. Van de Aa, etc. Deil 8. 1727. Fol.
- 1601 (Чергове видання) See Theodor de Bry. Von Gelegenheit der Elemente natur de Neuer Welt. J. H. Van Linschoten. 1601. Fol.
- 1602 (Чергове видання) &Theodor de Bry. America nova pars. .. .denovis orbis naturae Acosta. America. Pars IX. Francoforti. 1602. Fol.
- 1624 — (Чергове видання) See Theodor de Bry. Paralipomena Americas, hoe est discursus accurataque Americas descriptio. America. Pars XII. Frankforti. 1624. Fol.
- 1604 — The Naturall and Morall Historie of the East and West Indies …. written in Spanish …. translated into English by E. G. (Edward Grimeston). 1604. 4°.
- 1880 (Чергове видання) Reprinted from the English translated edition of E. Grimeston, 1604, with notes by Clements R. Markham. 2 vols. London. 1880. 8°. (Hakluyt Society, Nos. 60 and 61.)
Примітки
- Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #12116117X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- . Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 15 березня 2012.
- Хосе де Акоста. Естественная и моральная история Индий. Часть 2. Глав III. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 15 березня 2012.
Джерела
- Adovasio, J. M.; Pedler, D. The Peopling of North America // North American Archaeology. Blackwell Publishing, 2005. p. 32.
- Kish, George. Acosta, José de // Dictionary of Scientific Biography 1. New York: Charles Scribner's Sons, 1970. p. 48.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хосе де Акоста
- Акоста, Хосе де [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет