Жан-Батіст Біо

Жан-Баті́ст Біо́ (фр. Jean-Baptiste Biot; 21 квітня 1774 — 3 лютого 1862) — французький фізик, геодезист і астроном.

Жан-Батіст Біо
фр. Jean-Baptiste Biot
Народився	21 квітня 1774(1774-04-21)^[1]^[2]^[…] Париж, Королівство Франція^[4]
Помер	3 лютого 1862(1862-02-03)^[1]^[2]^[…] (87 років) Париж, Франція^[4]
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція^[6]
Діяльність	математик, фізик, астроном, інженер-будівельник, інженер, професор, астролог, науковець
Alma mater	Політехнічна школа
Галузь	фізика, астрономія, математика
Заклад	Колеж де Франс^[7]
Посада	^d^[8]
Науковий керівник	Гаспар Монж
Аспіранти, докторанти	Шарль Ежен Делоне Альфред-Луї-Олів'є Легран Деклуазо
Членство	Лондонське королівське товариство ^d Французька академія (3 лютого 1862)^[8] Шведська королівська академія наук Французька академія наук Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук Прусська академія наук ^d Баварська академія наук Академія надписів та красного письменства (1862)^[9] Туринська академія наук^[4]
Відомий завдяки:	Число Біо, Закон Біо-Савара-Лапласа
Діти	^d
Нагороди	Медаль Румфорда (1840) Член Американської академії мистецтв і наук^[d] іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (6 квітня 1815)
Автограф
Жан-Батіст Біо у Вікісховищі

Член Паризької АН (з 1803). З 1800 року — професор Колеж де Франс, з 1809 року — професор Паризького університету. Основні його наукові праці присвячені дослідженню поляризації світла, магнітного поля електричного струму і акустиці. В 1815 році відкрив явище обертання площини поляризації в рідинах і розчинах. У 1820 році разом із Ф. Саваром дослідами встановив залежність напруженості магнітного поля від величини струму у прямолінійному провіднику, відомий як закон Біо-Савара.

На честь Біо названий мінерал біотит, число Біо та місячний кратер Біо.

Перші роботи Біо були присвячені дослідженню властивостей газів (вимірюванню їхньої густини й показників заломлення). В 1804 році Біо разом з Гей-Люссаком здійнявся на повітряній кулі у верхні шари атмосфери, щоб визначити склад повітря на різних висотах і виміряти магнітне поле Землі. У 1808 та 1809 роках він визначив довжину секундного маятника у Бордо та Дюнкірхені. У 1809 році Біо був призначений професором астрономії.

В 1811 році Біо відкрив поляризацію при заломленні (незалежно від Е. Малюса), в 1815 році — кругову поляризацію (незалежно від Д. Араго й Д. Брюстера), у тому ж році встановив закон обертання площини поляризації (закон Біо) і відкрив існування право- і лівообертальних речовин. Виявив оптичну активність у деяких органічних сполук, зокрема в розчину цукру. Показав, що кут повороту площини поляризації пропорційний концентрації розчину, заклавши тим самим основу недеструктивного методу визначення концентрації цукру — цукрометрії. За цю роботу Біо був нагороджений в 1840 році медаллю Румфорда. В 1820 році разом з Ф. Саваром відкрив закон, що визначає напруженість магнітного поля провідника зі струмом (закон Біо — Савара).

Див. також

• Бюро довгот
• Французька академія наук
• Число Біо

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
   d:Track:Q547473
3. база даних Léonore — ministère de la Culture.
   d:Track:Q2886420d:Track:Q384602
4. www.accademiadellescienze.it
   d:Track:Q107212659
5. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
6. RKDartists
   d:Track:Q17299517
7. Список професорів Колеж де Франс
   d:Track:Q3253460
8. Французька академія — 1635.
   d:Track:Q161806d:Track:Q377066
9. https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Коротка біографія та бібліографія на сайті Французької академії (фр.)