Григо рій І лькович Ко рінь 22 лютого 1935 Ростовська область 24 лютого 1998 Київ український художник шістдесятник засл

Григо́рій І́лькович Ко́рінь (22 лютого 1935, Ростовська область — 24 лютого 1998, Київ) — український художник-шістдесятник, заслужений діяч мистецтв України (1994), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1991).

Григорій Ількович Корінь
~~\|Премії=~~
Народження	22 лютого 1935(1935-02-22) с. Ростовська область, Росія
Смерть	24 лютого 1998(1998-02-24) (63 роки)
	Київ
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Країна	СРСР, Україна
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	художник
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Корінь (значення).

Біографія

Народився 22 лютого 1935 року на території сучасної Ростовській області Росії в українській селянській родині. Ще з юнацьких років усвідомив свою етнічну приналежність, прагнув присвятити своє обдарування українському народові. По закінченню Луганського художнього училища в 1963–1968 роках студіював у Харківському художньо-промисловому інституті.

З 1968 року і до кінця життя мешкав у Києві. Спільно з іншими митцями був зачинателем і фундатором монументального цеху Спілки художників України.

Син — скульптор (нар. 1962).

Помер після тяжкої хвороби через два дні після 63-го дня народження, 24 лютого 1998 в Києві. Похований разом з дружиною в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59″ пн. ш. 30°30′06″ сх. д. / 50.4165556° пн. ш. 30.5017778° сх. д. / 50.4165556; 30.5017778).

Творчість

Впродовж усього життя здійснив чимало монументальних праць, у яких присутні новітні побудови стінопису в українському національному стилі за формою і за змістом. Це, насамперед, мозаїка інтер'єрів станції метро «Золоті ворота» в Києві, виконані ним у співавторстві з В. П. Федьком, відзначені у 1991 році Державною премією України в галузі архітектури. На фризі у проміжному вестибюлі між двома «прольотами» ескалатора, прямо над виходом до ескалатора, який веде на поверхню, знаходиться мозаїчний напис «СЛАВА УКРАЇНІ». У 1989 році це гасло офіційно вважалось неприйнятним і його вживання (а тим більше пропаганда) могло призвести до переслідувань.

Григорій Корінь створив розпис «Казковий світ» у дитячій республіканській бібліотеці (1976), майоліковий рельєф «Історія Київської Русі» в інтер'єрі київського кінотеатру «Київська Русь» (1979). Багато втілено митцем в інших видах і жанрах образотворчості, зокрема в графіці, батику, малярстві.

Зображення

Станція метро «Золоті ворота»
Мозаїка біля ескалаторного тунелю
Мозаїка на склепінні проходу до платформи: Св. Феодосій, співзасновник Києво-Печерської лаври
Мозаїка Петро Милоніг

Примітки

У деяких джерелах — Корінь Григорій Ілліч.
Указ Президента України від 29 квітня 1994 року № 190/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва». [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1991 року № 394 «Про присудження Державних премій України по архітектурі 1991 року».
Невмируще коріння архетипу Григорія Кореня
. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 10 листопада 2013.

Джерела

Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 318. — .
Стороженко М. Світло мистецького логосу у творчості Григорія Кореня / Микола Стороженко // Образотворче мистецтво. — 2009—2010. — № 4—1. — С. 51—53 : іл.

Посилання

Проєкт «Українці у світі» [ 22 вересня 2013 у Wayback Machine.]
«Найісторичніша» станція київського метро потрапила в топ-20 Європи. Фото [ 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]

[1] У деяких джерелах — Корінь Григорій Ілліч.

[2] Указ Президента України від 29 квітня 1994 року № 190/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва». [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

[3] Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1991 року № 394 «Про присудження Державних премій України по архітектурі 1991 року».

[Архетип-4] Невмируще коріння архетипу Григорія Кореня

[5] . Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 10 листопада 2013.