Сі Ся кит 西夏 Xī Xià Західна Ся 1038 1227 держава утворена наприкінці Х ст тибето бірманськими племенами мінья тангути на

Сі Ся — (кит. 西夏, Xī Xià, «Західна Ся»; 1038–1227) — держава, утворена наприкінці Х ст. тибето-бірманськими племенами мінья (тангути) на території сучасних китайських провінцій Ганьсу і західної частини Шеньсі. Відома також як Тангутська імперія. Завойована Ордою і включена до складу царства Ординського. Саме під час цього походу помер Чингізхан, власною смертю. Контролювала східний відрізок Великого Шовкового шляху.

夏
Ся

1038 – 1227

Західна Ся у 1142 році

Столиця

Сінцін, Хара-Хото

Форма правління

Монархія

Імператор

- 1038–1048

Імператор Цзінцзун

- 1226–1227

Історія

- Засновано

1038

- скорена монголами

1227

Населення

- в часи розквіту

3 000 000 осіб

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Західна Ся

Історія

Тангути були підданими Сунської імперії до повстання 982 року, яке змусило китайських імператорів до 1006 року фактично визнати незалежність тангутів. Розквіт тангутської імперії припав на правління Лі Юаньхао (1032–1048), який дав своїй державі ім'я стародавнього хунського царства Ся (буквально Сі Ся — «Західне Ся», на захід від історичних земель хунну), прийняв титул імператора та спробував поширити свою владу на весь Китай. У 1044 році сунські правителі погодилися виплачувати йому данину в обмін на припинення набігів.

Протягом двохсот наступних років правителі Західного Ся періодично вступали в боротьбу з киданьскою династією Ляо і чжурчженьською імперією Цзінь. Їх система управління була вибудувана за сунським зразком, проте буддизм був зведений в ранг державної релігії. Була прийнята самобутня система , яку розробив придворний каліграф Єлі́ Женьжун за сприяння та під наглядом імператора Цзінцзуна.

У 1227 держава тангутів впала під ударами Чингісхана.

Основні тангутські царі та правителі держави Сі Ся

Вани мінья (танґутів):

Храмове ім'я:			Особисте ім'я:			Роки:
китайською	піньїнь	українською	китайською	піньїнь	українською	життя	правління
			李思恭	Lǐ Sīgōng	Лі Сиґун	?-886	?-886
			李思谏	Lǐ Sījiàn	Лі Сицзянь	?-908	?-908
			李仁祐	Lǐ Rényòu	Лі Женью
			李彝昌	Lǐ Yíchāng	Лі Їчан		908-909
			李仁福	Lǐ Rénfú	Лі Женьфу	?-933	909-933
			李仁福	Lǐ Yíchāo	Лі Їчао	?-935	933-935
			李彝興	Lǐ Yíxìng	Лі Їсін	?-967	935-967
			李克睿	Lǐ Kèruì	Лі Кежуй	?-978	967-978
			李继筠	Lǐ Jìyún	Лі Цзіюнь	?-980	978-980
			李继捧	Lǐ Jìpěng	Лі Цзіпен	?-1004	980-982
			李继迁	Lǐ Jìqiān	Лі Цзіцянь	963-1004	982-1004
			李德明	Lǐ Démíng	Лі Демін	981-1032	1004-1032
景宗	Jǐngzōng	Цзінцзун	李元昊	Lǐ Yuánhào	Лі Юаньхао	1003-1048	1032-1048
毅宗	Yìzōng	Їцзун	李谅祚	Lǐ Liàngzuò	Лі Лянцзо	1047-1067	1048-1067
惠宗	Huìzōng	Хуейцзун	李秉常	Lǐ Bǐngcháng	Лі Бінчан	1061-1086	1067-1086
崇宗	Chóngzōng	Чунцзун	李乾顺	Lǐ Gānshùn	Лі Ґаньчунь	1083-1139	1086-1139
仁宗	Rénzōng	Женьцзун	李仁孝	Lǐ Rénxiào	Лі Женьсяо	1124-1193	1139-1193
桓宗	Huánzōng	Хуаньцзун	李纯祐	Lǐ Chún yòu	Лі Чунью	1177-1206	1193-1206
襄宗	Xiāngzōng	Сянцзун	李安全	Lǐ Ānquán	Лі Аньцюань	1170-1211	1206-1211
神宗	Shénzōng	Ченьцзун	李遵頊	Lǐ Zūnxū	Лі Цзуньсюй	1163-1226	1211-1223
献宗	Xiànzōng	Сяньцзун	李德旺	Lǐ Déwàng	Лі Деван	1181-1226	1223-1226
末帝	Mòdì	Моді (Можу)	李睍	Lǐ Xiàn	Лі Сянь	?-1227	1226-1227

Тангутські царі Лі Цзіцянь та Лі Демін поховані у мавзолеях, розташованих на території Імператорських гробниць Західної Ся. Там же знайшли спочинок і сім імператорів Сі Ся: Лі Юаньхао, Лі Лянцзо, Лі Бінчан, Лі Ґаньчунь, Лі Женьсяо, Лі Чунью та Лі Аньцюань, а також члени їх родин і видатні особи.

Сі Ся на сторінках Галицько-Волинського літопису

Дожидаючи бог покаяння християнського, повернув їх назад на землю східну, і пустошили вони землю Тангутську, і на інші країни ходили. Тоді ж і Чингіз, хан їх, тангутами убитий був, а їх, тангутів, обманувши, татари потім лукавством погубили. І інші землі вони війнами, а найпаче хитрістю погубили.

Вивчення

Західна Ся (**Western Xia**) на карті XIII століття: між , Тибетом, Монголією і Цзінь

Початок дослідженню їх культури, і мови поклала знахідка П. К. Козловим великої бібліотеки тангутських текстів на розкопках мертвого міста Хара-Хото в 1909 році.

Див також

Ghost Blows Out the Light

Джерела

Галицько-Волинський Літопис. Іпатіївський список [ 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Галицько-Волинський Літопис. Іпатіївський список [ 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
Галицько-Волинський Літопис. Острозький (Хлєбниковський) список [ 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Галицько-Волинський Літопис. Переклад Л.Махновця [ 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
(кит.) 李蔚著：《簡明西夏史》，人民出版社， (Назва укр. Лі Вей «Коротка історія Західної Ся, Народний видавничий дім»)
(кит.) ^[zh], Розд. 221, Частина 1
(кит.) Нова історія династії Тан. Довідник [ 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]

Примітки

связи, © ИноСМИ ru 2000-2021При полном или частичном использовании материалов ссылка на ИноСМИ Ru обязательна Использование переводов в коммерческих целях запрещеноСетевое издание — Интернет-проект ИноСМИ RU зарегистрировано в Федеральной службе по надзору в сфере (14 січня 2018). . ИноСМИ.Ru (рос.). Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.

Примітки

[1] связи, © ИноСМИ ru 2000-2021При полном или частичном использовании материалов ссылка на ИноСМИ Ru обязательна Использование переводов в коммерческих целях запрещеноСетевое издание — Интернет-проект ИноСМИ RU зарегистрировано в Федеральной службе по надзору в сфере (14 січня 2018). . ИноСМИ.Ru (рос.). Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.