Горже т фр gorget від gorge горло комір спочатку сталевий комір для захисту шиї і горла Горжет був частиною стародавніх

Горже́т (фр. gorget, від gorge — «горло», «комір») — спочатку сталевий комір для захисту шиї і горла. Горжет був частиною стародавніх обладунків і призначався для захисту від мечів і інших видів холодної зброї. Більшість середньовічних горжетів були простими щитками для захисту шиї, які носили під нагрудником і наспинником.

Горжет

Частково збігається з	^d
Горжет у Вікісховищі

Зі зникненням лат горжет зберігся як символ «шляхетства» його власника (оскільки обладунки були символом лицарства, то і горжет — елемент обладунку — вказував на лицарський статус). Тож не дивно, що в європейських арміях горжет став знаком розрізнення офіцера. До кінця XVIII століття погони і еполети, як правило, не позначали чин (звання). Цю функцію частково виконувалось зовнішнім виглядом одягу, а частково i горжетом. За його забарвленням та за його формою було можливо визначити чин (звання), а іноді — і полк, де служив офіцер.

З поширенням погон і еполетів як знаків розрізнення горжет втратив своє значення. Він став декоративним елементом офіцерської форми, зазвичай — парадної. З кінця XIX століття горжет (в окремих країнах) носять лише військовослужбовці (зазвичай офіцери) привілейованих частин в урочистих випадках. Одним із винятків був горжет фельджандармерії Третього Рейху (1933—1945).

Середньовіччя

Наприкінці XIV — на початку XV сторіччя майстерність ковалів досягла такого рівня, що з'явилася можливість виготовлення обладунків, що повністю закривали тіло власника сталевими пластинами — в тому числі і шию, яка є однією з найбільш вразливих частин тіла і яка доти захищалася тільки кольчужною бармицею або кольчужним каптуром. Перший пластинчатий захист шиї був використаний в гранд-бацинетах. Пізніше, з поширенням арметів, пластинчастий захист шиї став невід'ємним їх елементом і кріпився, як правило, на сам шолом. У піхоті подібна конструкція застосування не мала, позаяк піхота тоді вкрай рідко одягала панцерні обладунки, задовольняючись бригантинами.

З середини XV сторіччя, з поширенням саладів різних форм, горжет, з додаванням до нього захисту підборіддя, еволюціонувало в бувігер. Він був дуже популярний як у кавалерії, так і в піхоті. При цьому, не дивлячись на різноманітність форм самих саладів, бувігери під них використовувалися також і в піхоті, разом з бригантинами. У хроніках Жана Фруассара існує маса прикладів тому, при чому бувігер часто використовували навіть лучники.

До початку XVI сторіччя, з поширенням вогнепальної зброї, латний захист шиї поступово виходить з ужитку, головним чином тому, що поява вогнепальної зброї робить її неефективною.

Знаки розрізнення в Російській імперії

Петро I в формі офіцера Преображенського полку з горжетом

В армії Російської імперії за часів імператора Петра I офіцери як знаки розрізнення мали горжет, триколірний біло-синьо-червоний шарф з срібними і золотими китицями, офіцерський пояс і шпагу з визолоченим ефесом. Офіцерський горжет мав форму півмісяця з гербом держави в центрі, надягався під комір, прикріплювався шнурками до еполетів чи ґудзиків. Використання горжетів скасовано у 1859 році, залишений (як знак розрізнення) для носіння тільки обер-офіцерами гвардійських Преображенського і Семенівського полків і 1-ї батареї гвардійської 1-ї артилерійської бригади, які мали подаровані Петром I відзнаки за битви під Нарвою 19 листопада 1700 року (на горжеті був напис «1700. NO.19.»). З 1864 року подібні знаки було наказано носити в строю офіцерам 1-го військового Павловського училища. В 1884 році право носіння офіцерського знаку розрізнення поширене на штаб-офіцерів і генералів.

В 1699—1716 роках забарвлення горжета буле наступне:


Чин	Колір поля	Колір обода	Колір герба
Прапорщик	Срібло	Срібло	Срібло
Підпоручик	Срібло	Золото	Срібло
Поручик	Срібло	Срібло	Золото
Капітан	Срібло	Золото	Золото
Майор	Золото	Золото	Срібло
Підполковник	Золото	Срібло	Золото
Полковник	Золото	Золото	Золото

На початок XIX ст. (Наполеонівські війни) забарвлення горжета буле наступне:


Чин	Колір поля	Колір обода	Колір герба
Прапорщик	Срібло	Срібло	Срібло
Підпоручик	Срібло	Золото	Срібло
Поручик	Срібло	Срібло	Золото
Штабс-капітан	Срібло	Золото	Золото
Капітан	Золото	Золото	Срібло

Штаб-офіцери мали суцільно визолочені горжети.

Офіцерські знаки російської армії
1700-1732.
1727-1732. Обер-офіцерський знак гвардійського Преображенського и Семенівського полків.
1732-1742.
Офіцерські знаки гарнізонних офіцерів.
1756-1762.
Знак офіцерів піхотного полку.
1756-1760.
Офіцерські знаки полков обсерваціонного корпуса.
1756-1762.
Офіцерський знак голштинських війск.
1788-1796.
Знак офіцерів піхотного полку.
c 1808 года
Гвардійські офіцерські знаки.
1820.
Армійський офіцерський знак.
1820.
Гвардійські офіцерські знаки.

ХХ сторіччя

У ХХ сторіччі горжети використовувалися як своєрідні урочисті деталі однострою, чи для позначення окремих військових формувань. Зокрема у Третьому рейху горжети носили військовики фельжандармерії при виконанні службових обов'язків. Також горжети у Третьому рейху використовувалися прапороносцями Люфтваффе, та полку «Генерал Герінг».Члени елітного СА-штандарту «Фельдхеррнхалле» при виконання обов'язків також мали за деталь однострою горжет з імперським орлом.

Горжети у XX сторіччі
Горжет фельджандармерії Третього Рейху.
Підрозділ фельджандармерії в ході вторгнення в СРСР, липень 1941.
Королівські гвардійці в Швеції перед Стокгольмським палацом: у офіцера (їде першим в колоні) добре видно горжет.
Мініатюрний горжет у вигляді нагрудної бляхи на польському мундирі часів другої світової війни.

Примітки

Габаєв Г. Розпис російських полків 1812 року. Додаток до "Військово-історичного вісника —Київ.: Типографія окружного штабу, вулиця Банкова, б.№ 11, 1912—С.63-64 — 298 с.
Бендер Роджер Регалії Люфтваффе/переклад з англійської Т. К. Гладкова –М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2007.-С.274-318 с.
Бендер Роджер Регалії Люфтваффе/переклад з англійської Т. К. Гладкова –М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2007.-С.276-318 с.
Бендер Роджер Регалії Люфтваффе/переклад з англійської Т. К. Гладкова –М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2007.-С.189-318 с.

Література

Gorelik M. Warriors of Eurasia. From the VIII Century DC to the XVII Century AD. — Stockport: Montvert Publications, 1995.
Вісковатов О. В., Історичний опис одягу та озброєння Російських військ, 2 вид., ч. 1-27, СПБ, 1899—1944;
Царскосельскій музей: с собраніем оружія, принадлежащаго Государю Императору. Издатель А. Бауман, СПб. 1860
Boeheim, Wendelin (1890), Handbuch der Waffenkunde. Das Waffenwesen in seiner historischen Entwicklung vom Beginn des Mittelalters bis zum Ende des 18 Jahrhunders, Leipzig.
Ffoulkes, Charles, (1912), The Armourer and his Craft, New York, Dover Publications, .
Gelli, Jacopo (1900), Guida del raccoglitore e dell'amatore di armi antiche, Milano, U. Hoepli.
Oakeshott, Ewart (2000), European Weapons and Armour: From the Renaissance to the Industrial Revolution, Boydell Press, .
Störmer, Michael (1966), Die Rüstkammer: Ein Kompendium mittelalterlicher Nahkampfwaffen und Rüstungen, G&S Verlag GmbH, .
Stephen Bull: An Historical Guide to Arms & Armor,
Wise, Terence (1983). The Wars of the Roses. Osprey Publishing. .
James, Lawrence (2003). Warrior Race: A History of the British at War. St. Martin's Press. pp. 119. .

[1] Габаєв Г. Розпис російських полків 1812 року. Додаток до "Військово-історичного вісника —Київ.: Типографія окружного штабу, вулиця Банкова, б.№ 11, 1912—С.63-64 — 298 с.

[2] Бендер Роджер Регалії Люфтваффе/переклад з англійської Т. К. Гладкова –М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2007.-С.274-318 с.

[3] Бендер Роджер Регалії Люфтваффе/переклад з англійської Т. К. Гладкова –М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2007.-С.276-318 с.

[4] Бендер Роджер Регалії Люфтваффе/переклад з англійської Т. К. Гладкова –М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2007.-С.189-318 с.