Лео́н Ніколя́ Бріллюе́н (фр. Léon Nicolas Brillouin 7 серпня 1889, Севр, Франція — 4 жовтня 1969, Нью-Йорк, США) — французький та американський фізик, засновник сучасної фізики твердого тіла.
Леон Бріллюен | |
---|---|
фр. Léon Brillouin | |
Народився | 7 серпня 1889[1][2][…] Севр[4] |
Помер | 4 жовтня 1969[1][5] (80 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
Країна | Франція США |
Діяльність | фізик, професор |
Alma mater | Паризький університет Вища нормальна школа Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
Галузь | фізика, квантова фізика[6], квантова механіка[6] і фізика твердого тіла[6] |
Заклад | Браунський університет Гарвардський університет Університет Вісконсин-Медісон Колеж де Франс[7] Паризький університет |
Науковий керівник | Поль Ланжевен |
Аспіранти, докторанти | d[8] d d[9] |
Членство | Національна академія наук США |
Батько | Марсель Бріллюен |
Родичі | Елетер Маскар, d і d |
Нагороди | член Американського фізичного товариства[d] d (1919) |
Леон Бріллюен у Вікісховищі |
Життєпис
Ранні роки (1889—1912)
Родина Бріллюена мала глибокі наукові традиції. Його прадід з боку матері, Шарль Бріо, обіймав посаду професора в Сорбонні, дід, , викладав експериментальну фізику в Колеж де Франс і був відомий працями в галузі оптики та земного магнетизму. Його батько, Марсель Бріллюен, протягом 32 років завідував кафедрою теоретичної фізики в Колеж де Франс і був визнаним .
1908 року Брілюен-молодший вступив до Вищої нормальної школи в Парижі, де раніше навчався його батько. Йому не подобався курс фізики, що викладався на той час у школі, тому він ухилявся від занять, відвідуючи курси Поля Ланжевена в Колеж де Франс, на яких вперше дізнався про теорію відносності та квантову механіку, які щойно зароджувалися. Прослухав також курси Жана Перрена з атомної фізики та Марії Кюрі з радіоактивності.
Робота в Мюнхені (1912—1913)
1912 року закінчив Вищу нормальну школу, здобувши ступінь «агреже», після чого провів рік у Мюнхені, де працював з одним із основоположників атомної фізики Арнольдом Зоммерфельдом, який очолював Інститут теоретичної фізики при Мюнхенському університеті. У цей період Бріллюен виконував свою першу велику наукову працю «Поширення світла в розсіювальних середовищах», опубліковану пізніше в «Annalen der Physik». Виявивши у праці свої здібності в галузі математичної фізики, показав, що в середовищах у зонах аномального розсіювання нарівні зі фазовою й груповою швидкостями необхідно виділяти «швидкість поширення сигналу» і «швидкість поширення енергії». Також у Мюнхені ознайомився з першими квантовими теоріями твердого тіла, зокрема квантовою теорією питомої теплоємності, розвиненою в працях Ейнштейна, Дебая, Борна та фон Кармана.
Перша світова війна (1914—1918)
У червні 1913 року повернувся до Парижа і почав роботу над дисертацією, що мала попередню назву «Теорія твердих тіл і квантів». Однак Перша світова війна, що почалася 1914 року, перервала дослідження. Після призову до армії на посаді лейтенанта армійської радіослужби працював над покращенням телеграфного зв'язку. Робота проходила в лабораторії генерала Фер'є, де разом з Бріллюеном працювали такі вчені як , Моріс де Бройль і Луї де Бройль.
Теоретичні дослідження у Франції (1918—1939)
1920 року захистив дисертацію. Від 1921 до 1931 року читав лекції з радіофізики у Вищій школі електрики. У цей період двічі, у 1924 та 1928 роках, відвідував Канаду та США. 1928 року викладав теоретичну фізику в Сорбонні, а потім протягом чотирьох років — в [fr]. 1932 року призначений завідувачем кафедри теоретичної фізики в Колеж де Франс, яку до Леона Бріллюена очолював його батько. На цій посаді перебував до 1948 року.
Друга світова війна (1939—1945)
1939 року, перебуваючи у США, Бріллюен відзначив погану якість радіотрансляцій із рідної Франції, тоді як прийом німецького радіо був чудовим. Повернувшись на батьківщину, звернувся до уряду з пропозицією щодо модернізації радіообладнання. Був призначений на посаду директора французького радіомовлення. Через місяць після цього почалася Друга світова війна, і Бріллюен був змушений знищити все нове обладнання, щоб воно не дісталося німецьким військам, які окупували Францію. Відчуваючи, що залишатися на батьківщині для нього небезпечно, через Португалію поїхав до США. Там, разом зі своїм братом Жаком, займався проблемою поширення електромагнітних та акустичних хвиль у хвилеводах. Їм удалося вдосконалити теорію магнетрона, зробивши істотний внесок у розвиток радіолокації, що мало велике значення для армії союзників.
Робота у США після війни (1945—1969)
У США викладав у Вісконсинському та Гарвардському університетах. Після закінчення війни залишився в США, де від 1946 до 1949 року очолював кафедру в Гарварді, а від 1954 року — в Колумбійському університеті.
1953 року Леона Бріллюена обрано членом Національної академії наук США, а 1961 року — [en].
Названі на честь Леона Бріллюена
Примітки
- SNAC — 2010.
- Енциклопедія Брокгауз
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Бриллюэн Леон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- GeneaStar
- Czech National Authority Database
- Список професорів Колеж де Франс
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Léon Brillouin. Über die Fortpflanzung des Lichtes in dispergierenden Medien // Annalen der Physik. — 1914. — Bd. 44 (10 August). — S. 203.
- L. Brillouin. La théorie des solides et les quanta // Thèse (Paris). — 1920. — 10 août.
- L. Brillouin. Les électrons libres dans les métaux et le role des réflexions de Bragg // . — 1930. — Vol. 1 (10 août). — P. 11. Архівовано з джерела 12 березня 2016.
- L. Brillouin. Diffusion de la Lumière et des Rayonnes X par un Corps Transparent Homogéne; Influence del´Agitation Thermique // . — 1922. — Vol. 17 (10 août). — P. 88.
- L. Brillouin. Notions de Mécanique Ondulatoire; les Méthodes d'Approximation. — Paris: Hermann. — 1932. — 32 с.
- L. Brillouin. Le modele d'atome de Fock-Dirac et l'existence des potentiels d'ionisation // . — 1934. — Vol. 5 (10 août). — P. 185.
- L. Brillouin. La mécanique ondulatoire de Schrödinger; une méthode générale de resolution par approximations successives // . — 1926. — Vol. 7 (10 août). — P. 353.
G. Wentzel. Eine Verallgemeinerun der Quantenbedingungen für die Zwecke der Wellenmechanik // . — 1926. — Vol. 38 (10 août). — P. 518—529.
H. A. Kramers. Wellenmechanik und halbzahlige Quantisierung // . — 1926. — Bd. 39 (10 August). — S. 828—840. - L. Brillouin. // . — 1927. — Vol. 8 (10 août). — P. 74.
Література
- А. Кастлер. Жизнь и творчество Леона Бриллюэна // УФН. — 1972. — Т. 106 (10 серпня). — С. 101—117.
- Храмов Ю. А. Бриллюэн Леон // Физики : биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 46. — 400 с. — 200 000 екз.
Посилання
- Світлини Леона Бріллюена[недоступне посилання з 01.06.2018] на сайті Візуальних архівів Еміліо Сегре Американського інституту фізики
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Leo n Nikolya Brillyue n fr Leon Nicolas Brillouin 7 serpnya 1889 Sevr Franciya 4 zhovtnya 1969 Nyu Jork SShA francuzkij ta amerikanskij fizik zasnovnik suchasnoyi fiziki tverdogo tila Leon Brillyuenfr Leon BrillouinNarodivsya7 serpnya 1889 1889 08 07 1 2 Sevr 4 Pomer4 zhovtnya 1969 1969 10 04 1 5 80 rokiv Nyu Jork Nyu Jork SShAKrayina Franciya SShADiyalnistfizik profesorAlma materParizkij universitet Visha normalna shkola Myunhenskij universitet Lyudviga MaksimilianaGaluzfizika kvantova fizika 6 kvantova mehanika 6 i fizika tverdogo tila 6 ZakladBraunskij universitet Garvardskij universitet Universitet Viskonsin Medison Kolezh de Frans 7 Parizkij universitetNaukovij kerivnikPol LanzhevenAspiranti doktorantid 8 d d 9 ChlenstvoNacionalna akademiya nauk SShABatkoMarsel BrillyuenRodichiEleter Maskar d i dNagorodichlen Amerikanskogo fizichnogo tovaristva d d 1919 Leon Brillyuen u VikishovishiZhittyepisRanni roki 1889 1912 Rodina Brillyuena mala gliboki naukovi tradiciyi Jogo pradid z boku materi Sharl Brio obijmav posadu profesora v Sorbonni did vikladav eksperimentalnu fiziku v Kolezh de Frans i buv vidomij pracyami v galuzi optiki ta zemnogo magnetizmu Jogo batko Marsel Brillyuen protyagom 32 rokiv zaviduvav kafedroyu teoretichnoyi fiziki v Kolezh de Frans i buv viznanim 1908 roku Brilyuen molodshij vstupiv do Vishoyi normalnoyi shkoli v Parizhi de ranishe navchavsya jogo batko Jomu ne podobavsya kurs fiziki sho vikladavsya na toj chas u shkoli tomu vin uhilyavsya vid zanyat vidviduyuchi kursi Polya Lanzhevena v Kolezh de Frans na yakih vpershe diznavsya pro teoriyu vidnosnosti ta kvantovu mehaniku yaki shojno zarodzhuvalisya Prosluhav takozh kursi Zhana Perrena z atomnoyi fiziki ta Mariyi Kyuri z radioaktivnosti Robota v Myunheni 1912 1913 1912 roku zakinchiv Vishu normalnu shkolu zdobuvshi stupin agrezhe pislya chogo proviv rik u Myunheni de pracyuvav z odnim iz osnovopolozhnikiv atomnoyi fiziki Arnoldom Zommerfeldom yakij ocholyuvav Institut teoretichnoyi fiziki pri Myunhenskomu universiteti U cej period Brillyuen vikonuvav svoyu pershu veliku naukovu pracyu Poshirennya svitla v rozsiyuvalnih seredovishah opublikovanu piznishe v Annalen der Physik Viyavivshi u praci svoyi zdibnosti v galuzi matematichnoyi fiziki pokazav sho v seredovishah u zonah anomalnogo rozsiyuvannya narivni zi fazovoyu j grupovoyu shvidkostyami neobhidno vidilyati shvidkist poshirennya signalu i shvidkist poshirennya energiyi Takozh u Myunheni oznajomivsya z pershimi kvantovimi teoriyami tverdogo tila zokrema kvantovoyu teoriyeyu pitomoyi teployemnosti rozvinenoyu v pracyah Ejnshtejna Debaya Borna ta fon Karmana Persha svitova vijna 1914 1918 U chervni 1913 roku povernuvsya do Parizha i pochav robotu nad disertaciyeyu sho mala poperednyu nazvu Teoriya tverdih til i kvantiv Odnak Persha svitova vijna sho pochalasya 1914 roku perervala doslidzhennya Pislya prizovu do armiyi na posadi lejtenanta armijskoyi radiosluzhbi pracyuvav nad pokrashennyam telegrafnogo zv yazku Robota prohodila v laboratoriyi generala Fer ye de razom z Brillyuenom pracyuvali taki vcheni yak Moris de Brojl i Luyi de Brojl Teoretichni doslidzhennya u Franciyi 1918 1939 1920 roku zahistiv disertaciyu Vid 1921 do 1931 roku chitav lekciyi z radiofiziki u Vishij shkoli elektriki U cej period dvichi u 1924 ta 1928 rokah vidviduvav Kanadu ta SShA 1928 roku vikladav teoretichnu fiziku v Sorbonni a potim protyagom chotiroh rokiv v fr 1932 roku priznachenij zaviduvachem kafedri teoretichnoyi fiziki v Kolezh de Frans yaku do Leona Brillyuena ocholyuvav jogo batko Na cij posadi perebuvav do 1948 roku Druga svitova vijna 1939 1945 1939 roku perebuvayuchi u SShA Brillyuen vidznachiv poganu yakist radiotranslyacij iz ridnoyi Franciyi todi yak prijom nimeckogo radio buv chudovim Povernuvshis na batkivshinu zvernuvsya do uryadu z propoziciyeyu shodo modernizaciyi radioobladnannya Buv priznachenij na posadu direktora francuzkogo radiomovlennya Cherez misyac pislya cogo pochalasya Druga svitova vijna i Brillyuen buv zmushenij znishiti vse nove obladnannya shob vono ne distalosya nimeckim vijskam yaki okupuvali Franciyu Vidchuvayuchi sho zalishatisya na batkivshini dlya nogo nebezpechno cherez Portugaliyu poyihav do SShA Tam razom zi svoyim bratom Zhakom zajmavsya problemoyu poshirennya elektromagnitnih ta akustichnih hvil u hvilevodah Yim udalosya vdoskonaliti teoriyu magnetrona zrobivshi istotnij vnesok u rozvitok radiolokaciyi sho malo velike znachennya dlya armiyi soyuznikiv Robota u SShA pislya vijni 1945 1969 U SShA vikladav u Viskonsinskomu ta Garvardskomu universitetah Pislya zakinchennya vijni zalishivsya v SShA de vid 1946 do 1949 roku ocholyuvav kafedru v Garvardi a vid 1954 roku v Kolumbijskomu universiteti 1953 roku Leona Brillyuena obrano chlenom Nacionalnoyi akademiyi nauk SShA a 1961 roku en Nazvani na chest Leona BrillyuenaZona Brillyuena Rozsiyannya Mandelshtama Brillyuena en Metod Ventcelya Kramersa Brillyuena Kvaziklasichne nablizhennya en PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Brillyuen Leon Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorova 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 GeneaStar d Track Q98769076d Track Q3100478 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Spisok profesoriv Kolezh de Frans d Track Q3253460 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Leon Brillouin Uber die Fortpflanzung des Lichtes in dispergierenden Medien Annalen der Physik 1914 Bd 44 10 August S 203 L Brillouin La theorie des solides et les quanta These Paris 1920 10 aout L Brillouin Les electrons libres dans les metaux et le role des reflexions de Bragg 1930 Vol 1 10 aout P 11 Arhivovano z dzherela 12 bereznya 2016 L Brillouin Diffusion de la Lumiere et des Rayonnes X par un Corps Transparent Homogene Influence del Agitation Thermique 1922 Vol 17 10 aout P 88 L Brillouin Notions de Mecanique Ondulatoire les Methodes d Approximation Paris Hermann 1932 32 s L Brillouin Le modele d atome de Fock Dirac et l existence des potentiels d ionisation 1934 Vol 5 10 aout P 185 L Brillouin La mecanique ondulatoire de Schrodinger une methode generale de resolution par approximations successives 1926 Vol 7 10 aout P 353 G Wentzel Eine Verallgemeinerun der Quantenbedingungen fur die Zwecke der Wellenmechanik 1926 Vol 38 10 aout P 518 529 H A Kramers Wellenmechanik und halbzahlige Quantisierung 1926 Bd 39 10 August S 828 840 L Brillouin 1927 Vol 8 10 aout P 74 LiteraturaA Kastler Zhizn i tvorchestvo Leona Brillyuena UFN 1972 T 106 10 serpnya S 101 117 Hramov Yu A Brillyuen Leon Fiziki biograficheskij spravochnik pod red A I Ahiezera Izd 2 e ispr i dop M Nauka 1983 S 46 400 s 200 000 ekz PosilannyaSvitlini Leona Brillyuena nedostupne posilannya z 01 06 2018 na sajti Vizualnih arhiviv Emilio Segre Amerikanskogo institutu fiziki