Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Тропічні соснові ліси Лусону (ідентифікатор WWF: IM0302) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних хвойних лісів, розташований на півночі Філіппін.
 Соснові ліси у високогір'ях Центральної Кордильєри | |
| Екозона | Індомалайя |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні хвойні ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | IM0302 |
| Межі | Дощові ліси Лусону Гірські дощові ліси Лусону |
| Площа, км² | 7052 |
| Країни | Філіппіни |
| Охороняється | 1373 км² (19 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон тропічних соснових лісів Лусону охоплює більшу частину високогір'їв Центральної Кордильєри на острові Лусон, найбільшому острові Філіппін, розташованому на півночі Філіппінського архіпелагу, у західній частині Тихого океану. Центральна Кордильєра є одним з двох гірських масивів, розташованих у північній частині цього острова, разом з горами [en]. Тут розташована гора [en] заввишки 2928 м, найвища вершина острова. Серед інших гірських вершин екорегіону слід відзначити гори Пугуїс, [en] та [en]
На висоті нижче 1000 м над рівнем моря розташований екорегіон дощових лісів Лусону, який охоплює більшу частину острова. Гори Сьєрра-Мадре, північна частина Центральної Кордильєри, а також гори [en], які простягаються уздовж західного узбережжя Лусону, входять до екорегіону гірських дощових лісів Лусону.
Дуже складна геологічна історія Філіппін та острова Лусон мала величезний вплив на природу екорегіону. Вулканічний острів Лусон є частиною Філіппінського рухомого поясу, розташованого на межі кількох літосферних плит. Він утворився близько 27 мільйонів років тому, коли приблизно десять менших вулканічних островів об'єдналися у один великий. Таким чином, Лусон ніколи не був пов'язаний з материковою Азією. Навіть під час плейстоцену, коли рівень Світового океану був на 120 м нижчим, ніж зараз, Лусон не поєднувався з іншими островами Філіппін чи іншими частинами Південно-Східної Азії. Тривала ізоляція Лусону призвела до формування його унікальної флори і фауни, що включає багато ендемічних видів.
Клімат
На більшій частині екорегіону переважає тропічний клімат, а на найвищих гірських вершинах — високогірний субтропічний клімат (Cwb за класифікацією кліматів Кеппена) або помірний морський клімат (Cfb за класифікацією Кеппена). На рівнинах Лусону середня температура становить приблизно 25-28 °C і залишається стабільною протягом року, однак зі збільшенням висоти середня температура падає, так що на вершині гори Пулаг середня температура влітку ледь перевищує 10 °C, а взимку може опускатися нижче 0 °C. Зазвичай температура в екорегіоні становить від 20 °C до 26 °C. Середньорічна кількість опадів у високогір'ях Центральної Кордильєри становить понад 2500 мм, а на вершині Пулагу — близько 4000 мм, більшість з яких випадає у липні-серпні. З листопада по квітень триває виражений сухий сезон, а з травня по серпень — сезон дощів. Ліси, що ростуть у горах регіону, часто страждають від тайфунів, які приходять з Південнокитайського моря і вражають захід Лусону кожні кілька років.
Флора
Рослинний покрив екорегіону представлений сосновими лісами з відкритим трав'яним підліском, які перемежовуються ділянками луків. Виражені сухі сезони, під час яких періодично трапляються пожежі, сприяють домінуванню кхасійських сосен (Pinus kesiya), також відомих як саленг. У багатьох районах соснові ліси перемежовуються гірськими широколистяними лісами. Науковці припускають, що раніше рослинний покрив високогір'їв Центральної Кордильєри був представлений гірськими дощовими лісами, однак внаслідок втручання людини, зокрема поширення підсічно-вогневого землеробства, соснові ліси, які раніше були локально поширені, розширили свій ареал і колонізували порушені території. Внаслідок того, що ліси регіону продовжили зазнавати періодичних порушень, утворився баланс між лісами та луками, який не дає можливості закріпитися широколистяним деревам та кущам. Якщо пожежі не будуть періодично відбуватися, значна частина соснових лісів може перетворитися на гірські широколистяні ліси.
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити [en] (Rusa marianna), філіппінську свиню (Sus philippensis), азійського мусанга (Paradoxurus hermaphroditus), малайську віверу (Viverra tangalunga), [en] (Macaca fascicularis philippensis), філіппінського лісового пацюка (Rattus everetti), майже ендемічного лусонського крилана (Otopteropus cartilagonodus) та багатьох інших кажанів та криланів. Крім того, у високогір'ях екорегіону зустрічається багато ендемічних або майже ендемічних гризунів, таких як білкоподібні [en].
Майже ендемічними представниками екорегіону, які окрім високогір'їв, зустрічаються також в долинах Північного Лусону, є [en] (Apomys microdon), [en] (Apomys musculus), [en] (Bullimus luzonicus), лусонські короткоморді пацюки (Tryphomys adustus), [en] (Phloeomys pallidus), лусонські широкозубки (Abditomys latidens), [en] (Chrotomys mindorensis) та [en] (Crocidura grayi). Серед ендемічних ссавців, які зустрічаються у високогір'ях Центральної Кордильєри на висоті понад 1000 м над рівнем моря, слід відзначити [en] (Apomys datae), [en] (Apomys abrae), лусонського смугастого пацюка (Chrotomys silaceus), [en] (Crateromys schadenbergi), гірську землерийкомишку (Soricomys montanus), [en] (Soricomys musseri), калінзьку землерийкомишку (Soricomys kalinga), велику землерийкомишу (Archboldomys maximus), датайського землерийкощура (Rhynchomys soricoides), [en] (Carpomys phaeurus), [en] (Carpomys melanurus), [en] (Musseromys beneficus), [en] (Musseromys inopinatus), [en] (Batomys dentatus) та [en] (Batomys granti).
Орнітофауна екорегіону також вирізняється високим різноманіттям та рівнем ендемізму. Лусонські триперстки (Turnix worcesteri) та золотоголові квіткоїди (Dicaeum anthonyi) зустрічаються лише у високогір'ях Лусону, на висоті понад 1000 м над рівнем моря. Серед майже ендемічних птахів, поширених у високогір'ях Центральної Кордильєри, слід відзначити [en] (Gallicolumba luzonica), лусонського тілопо (Ptilinopus marchei), лусонську левінію (Lewinia mirifica), філіппінську триперстку (Turnix ocellatus), філіппінську слукву (Scolopax bukidnonensis), лусонську малкогу (Dasylophus cumingi), рудого коукала (Centropus unirufus), лусонського дзьобака (Chrysocolaptes haematribon), філіппінську торомбу (Mulleripicus funebris), лусонського папугу-віхтьохвоста (Prioniturus montanus), філіппінську сплюшку (Otus megalotis), лусонську сплюшку (Otus longicornis), лусонську очеретянку (Horornis seebohmi), синьогорлу нільтаву (Cyornis herioti), філіппінську горихвітку (Phoenicurus bicolor), синьоголову віялохвістку (Rhipidura cyaniceps), лусонську піту (Erythropitta kochi), гірського куцокрила (Locustella seebohmi), довгохвостого куцокрила (Locustella caudata), смугастого квічаля (Geokichla cinerea), рудощоку тимелію-темнодзьоба (Zosterornis whiteheadi), північного свистуна (Pachycephala albiventris), північного філіпінника (Rhabdornis grandis), лусонську вивільгу (Oriolus albiloris), [en] (Pyrrhula leucogenis) та лусонського папужника (Erythrura viridifacies). Більшість з них також зустрічаються в низинах острова.
Серед інших птахів, що зустрічаються в лісах екорегіону, слід відзначити ялинового шишкаря (Loxia curvirostra), поширеного в хвойних лісах по всій Північній півкулі, а також плямисту синицю (Pardaliparus elegans), острівного повзика (Sitta oenochlamys) та мінливоперого дрозда (Turdus poliocephalus). Присутність цих птахів свідчить про унікальність природного середовища екорегіону.
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 1373 км², або 19 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають [en] та [de].
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 травня 2024.
Посилання
- «Luzon tropical pine forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Luzon Tropical Pine Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tropichni sosnovi lisi Lusonu identifikator WWF IM0302 indomalajskij ekoregion tropichnih ta subtropichnih hvojnih lisiv roztashovanij na pivnochi Filippin Tropichni sosnovi lisi Lusonu Sosnovi lisi u visokogir yah Centralnoyi Kordilyeri Ekozona Indomalajya Biom Tropichni ta subtropichni hvojni lisi Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF IM0302 Mezhi Doshovi lisi Lusonu Girski doshovi lisi Lusonu Plosha km 7052 Krayini Filippini Ohoronyayetsya 1373 km 19 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Sosnovi lisi u visokogir yah Lusonu Vershina gori PulagGeografiyaEkoregion tropichnih sosnovih lisiv Lusonu ohoplyuye bilshu chastinu visokogir yiv Centralnoyi Kordilyeri na ostrovi Luson najbilshomu ostrovi Filippin roztashovanomu na pivnochi Filippinskogo arhipelagu u zahidnij chastini Tihogo okeanu Centralna Kordilyera ye odnim z dvoh girskih masiviv roztashovanih u pivnichnij chastini cogo ostrova razom z gorami en Tut roztashovana gora en zavvishki 2928 m najvisha vershina ostrova Sered inshih girskih vershin ekoregionu slid vidznachiti gori Puguyis en ta en Na visoti nizhche 1000 m nad rivnem morya roztashovanij ekoregion doshovih lisiv Lusonu yakij ohoplyuye bilshu chastinu ostrova Gori Syerra Madre pivnichna chastina Centralnoyi Kordilyeri a takozh gori en yaki prostyagayutsya uzdovzh zahidnogo uzberezhzhya Lusonu vhodyat do ekoregionu girskih doshovih lisiv Lusonu Duzhe skladna geologichna istoriya Filippin ta ostrova Luson mala velicheznij vpliv na prirodu ekoregionu Vulkanichnij ostriv Luson ye chastinoyu Filippinskogo ruhomogo poyasu roztashovanogo na mezhi kilkoh litosfernih plit Vin utvorivsya blizko 27 miljoniv rokiv tomu koli priblizno desyat menshih vulkanichnih ostroviv ob yednalisya u odin velikij Takim chinom Luson nikoli ne buv pov yazanij z materikovoyu Aziyeyu Navit pid chas plejstocenu koli riven Svitovogo okeanu buv na 120 m nizhchim nizh zaraz Luson ne poyednuvavsya z inshimi ostrovami Filippin chi inshimi chastinami Pivdenno Shidnoyi Aziyi Trivala izolyaciya Lusonu prizvela do formuvannya jogo unikalnoyi flori i fauni sho vklyuchaye bagato endemichnih vidiv KlimatNa bilshij chastini ekoregionu perevazhaye tropichnij klimat a na najvishih girskih vershinah visokogirnij subtropichnij klimat Cwb za klasifikaciyeyu klimativ Keppena abo pomirnij morskij klimat Cfb za klasifikaciyeyu Keppena Na rivninah Lusonu serednya temperatura stanovit priblizno 25 28 C i zalishayetsya stabilnoyu protyagom roku odnak zi zbilshennyam visoti serednya temperatura padaye tak sho na vershini gori Pulag serednya temperatura vlitku led perevishuye 10 C a vzimku mozhe opuskatisya nizhche 0 C Zazvichaj temperatura v ekoregioni stanovit vid 20 C do 26 C Serednorichna kilkist opadiv u visokogir yah Centralnoyi Kordilyeri stanovit ponad 2500 mm a na vershini Pulagu blizko 4000 mm bilshist z yakih vipadaye u lipni serpni Z listopada po kviten trivaye virazhenij suhij sezon a z travnya po serpen sezon doshiv Lisi sho rostut u gorah regionu chasto strazhdayut vid tajfuniv yaki prihodyat z Pivdennokitajskogo morya i vrazhayut zahid Lusonu kozhni kilka rokiv FloraRoslinnij pokriv ekoregionu predstavlenij sosnovimi lisami z vidkritim trav yanim pidliskom yaki peremezhovuyutsya dilyankami lukiv Virazheni suhi sezoni pid chas yakih periodichno traplyayutsya pozhezhi spriyayut dominuvannyu khasijskih sosen Pinus kesiya takozh vidomih yak saleng U bagatoh rajonah sosnovi lisi peremezhovuyutsya girskimi shirokolistyanimi lisami Naukovci pripuskayut sho ranishe roslinnij pokriv visokogir yiv Centralnoyi Kordilyeri buv predstavlenij girskimi doshovimi lisami odnak vnaslidok vtruchannya lyudini zokrema poshirennya pidsichno vognevogo zemlerobstva sosnovi lisi yaki ranishe buli lokalno poshireni rozshirili svij areal i kolonizuvali porusheni teritoriyi Vnaslidok togo sho lisi regionu prodovzhili zaznavati periodichnih porushen utvorivsya balans mizh lisami ta lukami yakij ne daye mozhlivosti zakripitisya shirokolistyanim derevam ta kusham Yaksho pozhezhi ne budut periodichno vidbuvatisya znachna chastina sosnovih lisiv mozhe peretvoritisya na girski shirokolistyani lisi FaunaSered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti en Rusa marianna filippinsku svinyu Sus philippensis azijskogo musanga Paradoxurus hermaphroditus malajsku viveru Viverra tangalunga en Macaca fascicularis philippensis filippinskogo lisovogo pacyuka Rattus everetti majzhe endemichnogo lusonskogo krilana Otopteropus cartilagonodus ta bagatoh inshih kazhaniv ta krilaniv Krim togo u visokogir yah ekoregionu zustrichayetsya bagato endemichnih abo majzhe endemichnih grizuniv takih yak bilkopodibni en Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu yaki okrim visokogir yiv zustrichayutsya takozh v dolinah Pivnichnogo Lusonu ye en Apomys microdon en Apomys musculus en Bullimus luzonicus lusonski korotkomordi pacyuki Tryphomys adustus en Phloeomys pallidus lusonski shirokozubki Abditomys latidens en Chrotomys mindorensis ta en Crocidura grayi Sered endemichnih ssavciv yaki zustrichayutsya u visokogir yah Centralnoyi Kordilyeri na visoti ponad 1000 m nad rivnem morya slid vidznachiti en Apomys datae en Apomys abrae lusonskogo smugastogo pacyuka Chrotomys silaceus en Crateromys schadenbergi girsku zemlerijkomishku Soricomys montanus en Soricomys musseri kalinzku zemlerijkomishku Soricomys kalinga veliku zemlerijkomishu Archboldomys maximus datajskogo zemlerijkoshura Rhynchomys soricoides en Carpomys phaeurus en Carpomys melanurus en Musseromys beneficus en Musseromys inopinatus en Batomys dentatus ta en Batomys granti Ornitofauna ekoregionu takozh viriznyayetsya visokim riznomanittyam ta rivnem endemizmu Lusonski triperstki Turnix worcesteri ta zolotogolovi kvitkoyidi Dicaeum anthonyi zustrichayutsya lishe u visokogir yah Lusonu na visoti ponad 1000 m nad rivnem morya Sered majzhe endemichnih ptahiv poshirenih u visokogir yah Centralnoyi Kordilyeri slid vidznachiti en Gallicolumba luzonica lusonskogo tilopo Ptilinopus marchei lusonsku leviniyu Lewinia mirifica filippinsku triperstku Turnix ocellatus filippinsku slukvu Scolopax bukidnonensis lusonsku malkogu Dasylophus cumingi rudogo koukala Centropus unirufus lusonskogo dzobaka Chrysocolaptes haematribon filippinsku torombu Mulleripicus funebris lusonskogo papugu vihtohvosta Prioniturus montanus filippinsku splyushku Otus megalotis lusonsku splyushku Otus longicornis lusonsku ocheretyanku Horornis seebohmi sinogorlu niltavu Cyornis herioti filippinsku gorihvitku Phoenicurus bicolor sinogolovu viyalohvistku Rhipidura cyaniceps lusonsku pitu Erythropitta kochi girskogo kucokrila Locustella seebohmi dovgohvostogo kucokrila Locustella caudata smugastogo kvichalya Geokichla cinerea rudoshoku timeliyu temnodzoba Zosterornis whiteheadi pivnichnogo svistuna Pachycephala albiventris pivnichnogo filipinnika Rhabdornis grandis lusonsku vivilgu Oriolus albiloris en Pyrrhula leucogenis ta lusonskogo papuzhnika Erythrura viridifacies Bilshist z nih takozh zustrichayutsya v nizinah ostrova Sered inshih ptahiv sho zustrichayutsya v lisah ekoregionu slid vidznachiti yalinovogo shishkarya Loxia curvirostra poshirenogo v hvojnih lisah po vsij Pivnichnij pivkuli a takozh plyamistu sinicyu Pardaliparus elegans ostrivnogo povzika Sitta oenochlamys ta minlivoperogo drozda Turdus poliocephalus Prisutnist cih ptahiv svidchit pro unikalnist prirodnogo seredovisha ekoregionu ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 1373 km abo 19 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en ta de PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 travnya 2024 Posilannya Luzon tropical pine forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Luzon Tropical Pine Forests One Earth