Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Бельгійська революція (фр. Révolution belge, нід. Belgische Revolutie/opstand/omwenteling) — конфлікт 1830 року, який призвів до відокремлення південних провінцій від Нідерландського королівства і утворення незалежного Королівства Бельгія.
| Бельгійська революція | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Епізод Бельгійської революції 1830. Картина Густава Вапперса, , Брюссель | |||||||||||
| |||||||||||
| Сторони | |||||||||||
| Об'єднане королівство Нідерландів | Південні провінції | ||||||||||
Передреволюційна ситуація
Бельгійський народ активно боровся за національну незалежність. 1816 року в Генті та у 1819 році у Верв'є сталися великі виступи робітників. 1823 року відбулися заворушення бельгійських селян, викликані запровадженням нідерландською владою податку за забій худоби і помел зерна. Підйом національно-визвольного руху і виникнення в країні революційного становища змусили у 1828 році бельгійську ліберальну та католицьку партії укласти тимчасовий союз і повести з позицій реформізму боротьбу за зрівняння в правах бельгійців та нідерландців. Лідерами цього напряму стали буржуазні радикали і Шарль Роже. Ліберально-католицька коаліція добивалася адміністративного, законодавчого та фінансового відокремлення Бельгії від Нідерландів зі збереженням Орансько-Нассауського дому як загальної правлячої династії. Однак у міру того як рух охоплював пролетарські та напівпролетарські елементи, особливо промислових валлонських провінцій Льєжа і Шарлеруа, гасло повного відокремлення від Нідерландів та утворення незалежної Бельгії ставало головним гаслом руху.
На початку 1830 року у зв'язку з промисловою кризою і відмовою нідерландської влади піти на поступки національному руху в Бельгії почастішали народні заворушення. Липнева революція 1830 року у Франції дала поштовх до початку вересневої революції в Бельгії.
Перебіг подій
25 серпня 1830 року в Королівському оперному театрі в Брюсселі показували оперу . Вистава була присвячена до дня народження короля Віллема I, однак її зміст виявився не дуже вдалим. Історія неаполітанського рибалки Мазаньєлло, який розпочав народне повстання проти іспанського панування, надихнула бельгійців на активні дії. Бунтарі захопили Палац правосуддя, напали на будинки чиновників, пограбували крамниці і спалили державну друкарню. На початку вересня схожі заворушення охопили Верв'є, Лувен, Антверпен та інші міста на півдні королівства.
Віллем I не поспішав задовольняти вимоги повстанців, які наполягали на проведенні державних реформ. На переговори до Брюсселя вирушив син монарха — майбутній король Віллем II, а його брат, принц Фрідріх, вирушив до бунтівних провінцій з військами. Заворушення посилилися після того, як 23 вересня до міста було введено 12-тисячну армію.
Це викликало ще більше невдоволення населення, до якого почали приєднуватися добровольці з інших міст і загони з-за кордону. 26 вересня повстанці здобули вирішальну перемогу над урядовими військами, які в ніч на 27 вересня були змушені відступити. Внаслідок боїв за Брюссель загинули 520 бельгійців та 600 нідерландців.
Для короля справа ускладнювалась ще й тим, що дві третини солдатів його армії самі були вихідцями з південних провінцій. Вони швидко заразилися духом революції, що призвело до втрати боєздатності військ. У підсумку армія швидко розпалася і до кінця жовтня практично вся територія Бельгії була захоплена повстанцями.
Ще під час вересневих боїв у Брюсселі було створено революційний комітет з поважних мешканців міста. Цей орган влади, який складався з дев'яти осіб, фактично виконував роль . 4 жовтня 1830 року комітет проголосив незалежність бельгійських провінцій від Об'єднаного королівства Нідерландів, а через два дні призначив комісію зі створення конституції, членів суду та органів управління.
3 листопада відбулися вибори до Національного конгресу, перше засідання якого у складі 200 чоловік відбулося 10 листопада. На порядку денному стояли два принципово важливих питання: про майбутній устрій нової бельгійської держави і доля поваленої під час революції в південних провінціях династії Оранських-Нассау. Після тривалих дебатів з приводу встановлення в Бельгії монархічного правління або республіки, перемогли прихильники монархії: 18 листопада 1830 року більшість членів Національного конгресу 174 голосами проти 13-ти висловилися за встановлення в країні режиму конституційної спадкової монархії. Прихильники республіки, лідером яких був , опинилися у меншості. По відношенню до династії Оранських-Нассау основна маса населення була налаштована вкрай негативно, хоча серед багатих комерсантів і промисловців Гента, Льєжа і Антверпена було чимало її прибічників. Більшістю голосів Національний конгрес виступив проти кандидатури принца Оранського на бельгійський престол, і 25 листопада Конгресом було прийнято спеціальну постанову, згідно з якою представники дому Оранських-Нассау були назавжди виключені з числа претендентів на бельгійський престол.
Лондонська конференція та її наслідки
Прагнучи запобігти остаточному відокремленню південних провінцій, Віллем I звернувся по військову допомогу до великих держав — Великої Британії, Росії, Австрії та Пруссії. Позиція Франції, яка остерігалася відновлення Нідерландського королівства, змусила Пруссію відмовитися від військового втручання. Росія та Австрія також не стали наполягати на введенні військ до Бельгії через Польське повстання та заворушення в Італії. Велика Британія дотримувалася політики невтручання в бельгійські справи, прагнучи не допустити приєднання Бельгії до Франції. Обговорення бельгійського питання було вирішено передати на розгляд міжнародної Лондонської конференції, яка відкрилася 20 грудня 1830 року.
За ініціативою Великої Британії п'ять великих держав особливим протоколом визнали суверенітет Бельгії і примусили нідерландський уряд піти на тимчасове припинення військових операцій проти Бельгії. 20 січня 1831 року був проголошений «вічний» нейтралітет Бельгії. 7 лютого того ж року була опублікована прийнята Національним конгресом Конституція.
Визнавши незалежність Бельгії від Нідерландського королівства, Лондонська конференція встановила кордони обох держав. За Нідерландами були визнані кордони 1790 року, тоді як Бельгія відмовлялася від права на Східну Фландрію, частину Лімбургу, Маастрихт та Люксембург (останній перебував у складі Німецького союзу). На додачу вона отримала Льєж, 10 французьких кантонів та , яке було приєднано до Бельгії як до частини Нідерландського королівства при утворенні держави Віллема I.
3 лютого 1831 року Конгрес розпочав вибори нового короля. Основними кандидатами були Луї, герцог Немурський (другий син французького короля Луї-Філіпа) і Август-Шарль, герцог Лейхтенберзький (син Ежена Богарне). При голосуванні в Національному конгресі 97 голосами проти 95 перемогла кандидатура герцога Немурського. Однак уже 7 лютого проти обох кандидатур виступила Лондонська конференція п'яти великих держав (Велика Британія, Франція, Росія, Пруссія, Австрія). Велика Британія виступила проти кандидатури герцога Немурського, оскільки побачила в його обранні спробу посилити вплив Франції в Бельгії, щоб згодом приєднати її до своїх володінь. Кандидатура герцога Лейхтенберзького не влаштовувала Францію, оскільки Луї-Філіп не бажав створювати поблизу французького кордону осередок бонапартизму. Французький міністр закордонних справ Себастіані повідомив бельгійських представників, що уряд Франції «бачить в обранні герцога Лейхтенберзького комбінацію, здатну порушити спокій Франції, і найкатегоричнішим чином заявляє, що вона не визнає цього вибору». Це призвело до призначення 23 лютого 1831 року президента Національного конгресу барона тимчасовим регентом Бельгії.
Наприкінці квітня 1831 року бельгійці назвали ім'я родича британської королеви принца Леопольда Саксен-Кобурзького із Готи. Аби задовольнити його кандидатуру, Лондонська конференція розробила 26 червня договір з 18 статей, згідно з яким Бельгія та Нідерланди могли здійснити бажаний обмін територіями, за винятком Люксембургу. Після затвердження 18 статей Національним конгресом Леопольд Саксен-Кобурзький виїхав із Лондона і 21 липня 1831 року в Брюсселі, за радісного галасу народу, був урочисто проголошений королем Бельгії Леопольдом I.
Однак Віллем I відмовився визнати рішення Лондонської конференції. 2 серпня 1831 року нідерландська армія знову перетнула бельгійський кордон.
Виноски
- Memoires du prince de Talleyrand. P., 1891. Vol.4. P. 28
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Belgijska revolyuciya fr Revolution belge nid Belgische Revolutie opstand omwenteling konflikt 1830 roku yakij prizviv do vidokremlennya pivdennih provincij vid Niderlandskogo korolivstva i utvorennya nezalezhnogo Korolivstva Belgiya Belgijska revolyuciya Epizod Belgijskoyi revolyuciyi 1830 Kartina Gustava Vappersa Bryussel Data 25 serpnya 1830 21 lipnya 1831 Misce Pivdenni Niderlandi Privid utiski frankomovnogo katolickogo naselennya Rezultat progoloshennya nezalezhnosti Belgiyi Teritorialni zmini utvorennya Belgiyi Storoni Ob yednane korolivstvo Niderlandiv Pivdenni provinciyiPeredrevolyucijna situaciyaBelgijskij narod aktivno borovsya za nacionalnu nezalezhnist 1816 roku v Genti ta u 1819 roci u Verv ye stalisya veliki vistupi robitnikiv 1823 roku vidbulisya zavorushennya belgijskih selyan viklikani zaprovadzhennyam niderlandskoyu vladoyu podatku za zabij hudobi i pomel zerna Pidjom nacionalno vizvolnogo ruhu i viniknennya v krayini revolyucijnogo stanovisha zmusili u 1828 roci belgijsku liberalnu ta katolicku partiyi uklasti timchasovij soyuz i povesti z pozicij reformizmu borotbu za zrivnyannya v pravah belgijciv ta niderlandciv Liderami cogo napryamu stali burzhuazni radikali i Sharl Rozhe Liberalno katolicka koaliciya dobivalasya administrativnogo zakonodavchogo ta finansovogo vidokremlennya Belgiyi vid Niderlandiv zi zberezhennyam Oransko Nassauskogo domu yak zagalnoyi pravlyachoyi dinastiyi Odnak u miru togo yak ruh ohoplyuvav proletarski ta napivproletarski elementi osoblivo promislovih vallonskih provincij Lyezha i Sharlerua gaslo povnogo vidokremlennya vid Niderlandiv ta utvorennya nezalezhnoyi Belgiyi stavalo golovnim gaslom ruhu Na pochatku 1830 roku u zv yazku z promislovoyu krizoyu i vidmovoyu niderlandskoyi vladi piti na postupki nacionalnomu ruhu v Belgiyi pochastishali narodni zavorushennya Lipneva revolyuciya 1830 roku u Franciyi dala poshtovh do pochatku veresnevoyi revolyuciyi v Belgiyi Perebig podij25 serpnya 1830 roku v Korolivskomu opernomu teatri v Bryusseli pokazuvali operu Vistava bula prisvyachena do dnya narodzhennya korolya Villema I odnak yiyi zmist viyavivsya ne duzhe vdalim Istoriya neapolitanskogo ribalki Mazanyello yakij rozpochav narodne povstannya proti ispanskogo panuvannya nadihnula belgijciv na aktivni diyi Buntari zahopili Palac pravosuddya napali na budinki chinovnikiv pograbuvali kramnici i spalili derzhavnu drukarnyu Na pochatku veresnya shozhi zavorushennya ohopili Verv ye Luven Antverpen ta inshi mista na pivdni korolivstva Villem I ne pospishav zadovolnyati vimogi povstanciv yaki napolyagali na provedenni derzhavnih reform Na peregovori do Bryusselya virushiv sin monarha majbutnij korol Villem II a jogo brat princ Fridrih virushiv do buntivnih provincij z vijskami Zavorushennya posililisya pislya togo yak 23 veresnya do mista bulo vvedeno 12 tisyachnu armiyu Ce viklikalo she bilshe nevdovolennya naselennya do yakogo pochali priyednuvatisya dobrovolci z inshih mist i zagoni z za kordonu 26 veresnya povstanci zdobuli virishalnu peremogu nad uryadovimi vijskami yaki v nich na 27 veresnya buli zmusheni vidstupiti Vnaslidok boyiv za Bryussel zaginuli 520 belgijciv ta 600 niderlandciv Dlya korolya sprava uskladnyuvalas she j tim sho dvi tretini soldativ jogo armiyi sami buli vihidcyami z pivdennih provincij Voni shvidko zarazilisya duhom revolyuciyi sho prizvelo do vtrati boyezdatnosti vijsk U pidsumku armiya shvidko rozpalasya i do kincya zhovtnya praktichno vsya teritoriya Belgiyi bula zahoplena povstancyami She pid chas veresnevih boyiv u Bryusseli bulo stvoreno revolyucijnij komitet z povazhnih meshkanciv mista Cej organ vladi yakij skladavsya z dev yati osib faktichno vikonuvav rol 4 zhovtnya 1830 roku komitet progolosiv nezalezhnist belgijskih provincij vid Ob yednanogo korolivstva Niderlandiv a cherez dva dni priznachiv komisiyu zi stvorennya konstituciyi chleniv sudu ta organiv upravlinnya 3 listopada vidbulisya vibori do Nacionalnogo kongresu pershe zasidannya yakogo u skladi 200 cholovik vidbulosya 10 listopada Na poryadku dennomu stoyali dva principovo vazhlivih pitannya pro majbutnij ustrij novoyi belgijskoyi derzhavi i dolya povalenoyi pid chas revolyuciyi v pivdennih provinciyah dinastiyi Oranskih Nassau Pislya trivalih debativ z privodu vstanovlennya v Belgiyi monarhichnogo pravlinnya abo respubliki peremogli prihilniki monarhiyi 18 listopada 1830 roku bilshist chleniv Nacionalnogo kongresu 174 golosami proti 13 ti vislovilisya za vstanovlennya v krayini rezhimu konstitucijnoyi spadkovoyi monarhiyi Prihilniki respubliki liderom yakih buv opinilisya u menshosti Po vidnoshennyu do dinastiyi Oranskih Nassau osnovna masa naselennya bula nalashtovana vkraj negativno hocha sered bagatih komersantiv i promislovciv Genta Lyezha i Antverpena bulo chimalo yiyi pribichnikiv Bilshistyu golosiv Nacionalnij kongres vistupiv proti kandidaturi princa Oranskogo na belgijskij prestol i 25 listopada Kongresom bulo prijnyato specialnu postanovu zgidno z yakoyu predstavniki domu Oranskih Nassau buli nazavzhdi viklyucheni z chisla pretendentiv na belgijskij prestol Londonska konferenciya ta yiyi naslidkiPragnuchi zapobigti ostatochnomu vidokremlennyu pivdennih provincij Villem I zvernuvsya po vijskovu dopomogu do velikih derzhav Velikoyi Britaniyi Rosiyi Avstriyi ta Prussiyi Poziciya Franciyi yaka osterigalasya vidnovlennya Niderlandskogo korolivstva zmusila Prussiyu vidmovitisya vid vijskovogo vtruchannya Rosiya ta Avstriya takozh ne stali napolyagati na vvedenni vijsk do Belgiyi cherez Polske povstannya ta zavorushennya v Italiyi Velika Britaniya dotrimuvalasya politiki nevtruchannya v belgijski spravi pragnuchi ne dopustiti priyednannya Belgiyi do Franciyi Obgovorennya belgijskogo pitannya bulo virisheno peredati na rozglyad mizhnarodnoyi Londonskoyi konferenciyi yaka vidkrilasya 20 grudnya 1830 roku Za iniciativoyu Velikoyi Britaniyi p yat velikih derzhav osoblivim protokolom viznali suverenitet Belgiyi i primusili niderlandskij uryad piti na timchasove pripinennya vijskovih operacij proti Belgiyi 20 sichnya 1831 roku buv progoloshenij vichnij nejtralitet Belgiyi 7 lyutogo togo zh roku bula opublikovana prijnyata Nacionalnim kongresom Konstituciya Viznavshi nezalezhnist Belgiyi vid Niderlandskogo korolivstva Londonska konferenciya vstanovila kordoni oboh derzhav Za Niderlandami buli viznani kordoni 1790 roku todi yak Belgiya vidmovlyalasya vid prava na Shidnu Flandriyu chastinu Limburgu Maastriht ta Lyuksemburg ostannij perebuvav u skladi Nimeckogo soyuzu Na dodachu vona otrimala Lyezh 10 francuzkih kantoniv ta yake bulo priyednano do Belgiyi yak do chastini Niderlandskogo korolivstva pri utvorenni derzhavi Villema I 3 lyutogo 1831 roku Kongres rozpochav vibori novogo korolya Osnovnimi kandidatami buli Luyi gercog Nemurskij drugij sin francuzkogo korolya Luyi Filipa i Avgust Sharl gercog Lejhtenberzkij sin Ezhena Bogarne Pri golosuvanni v Nacionalnomu kongresi 97 golosami proti 95 peremogla kandidatura gercoga Nemurskogo Odnak uzhe 7 lyutogo proti oboh kandidatur vistupila Londonska konferenciya p yati velikih derzhav Velika Britaniya Franciya Rosiya Prussiya Avstriya Velika Britaniya vistupila proti kandidaturi gercoga Nemurskogo oskilki pobachila v jogo obranni sprobu posiliti vpliv Franciyi v Belgiyi shob zgodom priyednati yiyi do svoyih volodin Kandidatura gercoga Lejhtenberzkogo ne vlashtovuvala Franciyu oskilki Luyi Filip ne bazhav stvoryuvati poblizu francuzkogo kordonu oseredok bonapartizmu Francuzkij ministr zakordonnih sprav Sebastiani povidomiv belgijskih predstavnikiv sho uryad Franciyi bachit v obranni gercoga Lejhtenberzkogo kombinaciyu zdatnu porushiti spokij Franciyi i najkategorichnishim chinom zayavlyaye sho vona ne viznaye cogo viboru Ce prizvelo do priznachennya 23 lyutogo 1831 roku prezidenta Nacionalnogo kongresu barona timchasovim regentom Belgiyi Naprikinci kvitnya 1831 roku belgijci nazvali im ya rodicha britanskoyi korolevi princa Leopolda Saksen Koburzkogo iz Goti Abi zadovolniti jogo kandidaturu Londonska konferenciya rozrobila 26 chervnya dogovir z 18 statej zgidno z yakim Belgiya ta Niderlandi mogli zdijsniti bazhanij obmin teritoriyami za vinyatkom Lyuksemburgu Pislya zatverdzhennya 18 statej Nacionalnim kongresom Leopold Saksen Koburzkij viyihav iz Londona i 21 lipnya 1831 roku v Bryusseli za radisnogo galasu narodu buv urochisto progoloshenij korolem Belgiyi Leopoldom I Odnak Villem I vidmovivsya viznati rishennya Londonskoyi konferenciyi 2 serpnya 1831 roku niderlandska armiya znovu peretnula belgijskij kordon VinoskiMemoires du prince de Talleyrand P 1891 Vol 4 P 28Posilannyahttp texty org ua pg article newsmaker read 9945