Петро Гео ргійович Мака ров 20 жовтня 1918 25 листопада 1996 радянський військовик у роки Другої світової війни повітрян

Петро́ Гео́ргійович Мака́ров (20 жовтня 1918 — 25 листопада 1996) — радянський військовик, у роки Другої світової війни — повітряний стрілець-радист 511-го окремого розвідувального Ясського авіаційного полку (5-а повітряна армія, 2-й Український фронт), старший сержант. Повний кавалер ордена Слави.

Петро Георгійович Макаров

рос. Пётр Георгиевич Макаров

Народження

20 жовтня 1918

Смерть

25 листопада 1996 (78 років)
Жигульовськ

Поховання

Самарська область

Країна

СРСР

Приналежність

розвідувальна авіація

Роки служби

1939—1946

Партія

КПРС

Звання

Старшина

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди



		Медаль «За взяття Будапешта»	Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За освоєння цілинних земель»	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
	Медаль Жукова

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макаров.

Життєпис

Народився в селі Самарської губернії РРФСР (нині — Самарської області Росії) в родині робітника. Росіянин. Здобув неповну середню освіту. Працював сортувальником залізничного поштового відділення у місті Куйбишеві (нині — Самара).

До лав РСЧА призваний у 1939 році Молотовським РВК Куйбишевської області. Закінчив школу молодших авіаційних спеціалістів, оволодів радіосправою. Військову службу проходив у бомбардувальній авіації.

У боях німецько-радянської війни з жовтня по грудень 1941 року на Західному фронті та з червня 1943 року — на Степовому та 2-му Українському фронтах.

З січня 1943 року і до кінця війни — повітряний стрілець-радист 511-го окремого розвідувального авіаційного полку 5-ї повітряної армії. Брав участь у Курській битві, Білгородсько-Харківській і Полтавсько-Кременчуцькій операціях, битві за Дніпро, Нижньодніпровській, Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській, і Будапештській наступальних операціях.

Всього за роки війни здійснив 78 успішних бойових вильотів на ближню розвідку військ і тилів супротивника на літакові Пе-2.

Демобілізований 1946 року у військовому званні старшина. Брав участь у розробці нафтових промислів Куйбишевської області, у освоєнні цілинних земель Казахстану. Член ВКП(б) з 1950 року. Наприкінці своєї трудової діяльності працював теслею на деревообробному комбінаті.

З 1978 року — на пенсії. Мешкав у місті Жигульовську Самарської області, де й помер 25 листопада 1996 року.

Нагороди

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (18.11.1943), Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (28.08.1944) та 3-го (05.06.1944) ступенів, медалями.

Посилання

Макаров Петро Георгійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).