Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Посмітюха короткопала | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Короткопала посмітюха (Національний парк Ішкель, Туніс) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Galerida theklae Brehm, AE, 1857 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Galerita theklae Galerida malabarica theklae | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Посмітюха короткопала (Galerida theklae) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Південно-Західній Європі та в Північній і Східній Африці.
Опис
Довжина птаха становить 15—17 см, розмах крил 34 см, вага 34—48 г. Виду не притаманний статевий диморфізм.
У представників номінативного підвиду тім'я і верхня частина тіла сірувато-коричнева, сильно поцяткована чорнуватими смужками. Через очі ідуть темні смуги, навколо очей світлі кільця, на щоках світлі і темні смуги. Нижня частина тіла білувата, груди з боків і боки коричнювато-охристі. На нижній частині горла, грудях з боків і боках є поздовжні темні смуги. Крила темно-оливково-коричневі з тонкими охристими або рудувато-коричневими краями. Нижня сторона крил сірувата. Надхвістя сірувато-коричневе, плями на ньому майже відсутні. Верхні покривні пера хвоста мають рудуватий відтінок. Центральні стернові пера оливково-коричневі або сірувато-коричневі, наступні чорнуваті, крайні стернові пера рудувато-коричневі. На голові помітний чуб, який може ставати дибки. Дзьоб темно-роговий, біля основи світліший, лапи коричнюваті або тілесного кольору. У молодих птахів чуб більш короткий, верхня частина тіла плямиста, а груди менш смугасті.
Представники підвиду G. t. erlangeri є більш темними, ніж представники номінативного підвиду, нижня частина тіла у них більш смугаста, дзьоб довший. Представники підвиду G. t. ruficolor мають більш світле забарвлення, пера на верхній частині тіла у них мають рудуваті краї, смуги на нижній частині тіла менш виражені. У представників підвиду G. t. theresae забарвлення ще більш рудувате, смуги на тілі у них більш тонкі. У представників підвиду G. t. superflua верхня частина тіла мають світло-сірий або піщаний відтінок, нижня частина тіла більш біла, смуги на верхній частині тіла і грудях у них менш чіткі. Представники підвиду G. t. carolinae мають невеликі розміри і яскраве забарвлення, верхня частина тіла у них світло-піщана або сірувата з рожевуватим відтінком, смуг на ній мало, а нижня частина тіла у них переважно біла з рожевим відтінком.
Представники східноафриканських підвидів G. t. praetermissa і G. t. huei мають невеликі розміри і темне забарвлення, верхня частина тіла у них сильно поцяткована смугами, нижня частина тіла охриста, а смуги на грудях відносно тонкі. У представників підвиду G. t. huei верхня частина тіла найбільш смугаста. У представників підвиду G. t. huriensis верхня частина тіла світла, чуб смугастий, горло більш біле, а живіт рожевуватий. У представників підвиду G. t. ellioti верхня частина тіла ще більш світла, рудувато-піщана. Представники підвиду G. t. harrarensis мають більш темне забарвлення, широкі смуги і менший дзьоб. Представники підвиду G. t. mallablensis мають переважно сіре забарвлення, груди у них сильно поцятковані смугами.
Загалом, корокопалі посмітюхи відрізняються від схожих на них звичайних посмітюх більш коротким і менш вигнутим дзьобом, і дещо коротшим, менш гострим чубом. Крім того, смуги на грудях у них більш чіткі, а нижня сторона крил сіра, а не іржасто-коричнева.
Підвиди
Виділяють дванадцять підвидів:
- G. t. theklae Brehm, AE, 1857 — Піренейський півострів, крайній південь Франції (в районі Ліонської затоки), Балеарські острови;
- G. t. erlangeri Hartert, EJO, 1904 — північ Марокко (на південь до гір Середнього Атласа);
- G. t. ruficolor Whitaker, 1898 — центр і північний схід Марокко, узбережжя Алжиру і Тунісу;
- G. t. theresae Meinertzhagen, R, 1939 — південний захід Марокко (на південь до гір Антиатласу) і Західна Сахара;
- G. t. superflua Hartert, EJO, 1897 — схід Марокко (на схід від річки Мулуя), північ Алжиру і схід Тунісу;
- G. t. carolinae Erlanger, 1897 — від Східного Марокко через Північну Сахару до північного сходу Лівії і крайнього північного заходу Єгипту;
- G. t. harrarensis Érard & Jarry, 1973 — схід Ефіопії (в районі Джиджиги і Харера);
- G. t. huei Érard & Naurois, 1973 — південь центральної Ефіопії (гори [en] і [en]);
- G. t. praetermissa (Blanford, 1869) — Ефіопське нагір'я (від південної Еритреї до центральної Ефіопії);
- G. t. ellioti Hartert, EJO, 1897 — північ і центр Сомалі;
- G. t. mallablensis Colston, 1982 — узбережжя південного Сомалі;
- G. t. huriensis Benson, 1947 — південна Ефіопія і північна Кенія (округ [en]).
Поширення і екологія
Короткопалі посмітюхи мешкають у Франції, Іспанії, Португалії, Марокко, Алжирі, Тунісі, Лівії, Єгипті, Західній Сахарі, а також в Ефіопії, Еритреї, Сомалі і Кенії. Вони живуть серед кам'янистих пагорбів і скель, місцями порослих травою і чагарниками. Рослинність в місцях проживання цих птахів може бути доволі високою — 1—1,5 м; однак там завжди мають бути ділянки, порослі невисокою травою або взагалі позбавлені рослинності. В Середземномор'ї Короткопалі посмітюхи гніздяться в чагарниково-степових і чагарникових ландшафтах, а також зустрічаються у пересохлих руслах річок, місцями порослих олеандрами. Іноді птахи зустрічаються в оливкових і мигдалевих гаях або виноградниках, однак уникають полів. На півдні ареалу короткопалі посмітюхи також живуть в пустелях і напівпустелях, а також в саванах, порослих низькорослими колючими чагарниками. В Кенії вони трапляються в лавових пустелях. Короткопалі посмітюхи зустрічаються на висоті від 50 до 2200 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1100 м над рівнем моря, на півдні ареалу іноді на висоті 3200 м над рівнем моря. Вони ведуть переважно осілий спосіб життя. Під час негніздового періоду птахи формують зграйки до 10, рідко до 20 птахів, іноді зустрічаються разом з іншими птахами, зокрема зі сірими і близькосхідними жайворонками та зі звичайними посмітюхами.
Короткопалі посмітюхи живляться переважно комахами та іншими безхребетними, а також насінням і меншою мірою, зеленими частинами рослин. Навесні вони переважно ловлять комах, влітку в їх раціоні збільшується частка насіння, а наприкінці літа і восени насіння переважає. Пташенят годують безхребетними, зокрема кониками, павуками, гусінню, богомолами і жуками. Птахи шукають їжу на землі, перевертаючи при цьому дрібні камінці. Вони можуть розбивати черепашки равликів, ударяючи ними об скелі й камені.
Короткопалі посмітюхи є переважно моногамними птахами, однак були зафіксовані випадки полігамії. Вони гніздяться з лютого по червень, переважно починаючи з травня. На півдні Сомалі гніздування зафіксовано також у січні й липні. Самці займають гніздові території і виконують демонстраційні польоти, приваблюючи самиць. Гніздо являє собою заглибину в землі, яка розміщується під чагарником або жмутком трави і встелюється дрібними травиками. Діаметр ямки становить приблизно 8—9 см. В облаштуванні гнізда беруть участь і самиці, і самці. У кладці від 3 до 5 яєць (рідше до 7), які мають білуватий або світло-сірий колір і поцятковані охристими, коричнюватими або сірими плямками. Яйця мають розмір 23×17 мм. Інкубаційний період триває 17 днів. Насиджування починається після відкладання останнього або передостаннього яйця, насиджують самиці. За пташенятами доглядають і самиці, і самці. Вони покидають гніздо через 9 днів після вилуплення, іноді пізніше. Пташенята починають літати у віці 15 днів, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час. Успішність гніздування у короткопалих посмітюх низька і часто становить 10—20 %. За сезон можуть вилупитися 1—2 кладки, в Іспанії іноді навіть три.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, світова популяція короткопалих посмітюх становить від 23,3 до 37,9 мільйона птахів, а в Європі — 3,5—5,59 мільйона дорослих птахів. Популяція короткопалих посмітюх поступово зростає.
Примітки
- BirdLife International (2016). Galerida theklae: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 14 листопада 2022
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 листопада 2022.
Джерела
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, .
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, .
Посилання
- Alström, Per; Barnes, Keith N.; Olsson, Urban; Barker, F. Keith; Bloomer, Paulette; Khan, Aleem Ahmed; Qureshi, Masood Ahmed; Guillaumet, Alban; Crochet, Pierre-André (1 грудня 2013). Multilocus phylogeny of the avian family Alaudidae (larks) reveals complex morphological evolution, non-monophyletic genera and hidden species diversity (PDF). Molecular Phylogenetics and Evolution. 69 (3): 1043—1056. doi:10.1016/j.ympev.2013.06.005. ISSN 1095-9513. PMID 23792153.
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Posmityuha korotkopala Korotkopala posmityuha Nacionalnij park Ishkel Tunis Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Zhajvoronkovi Alaudidae Rid Posmityuha Galerida Vid Posmityuha korotkopala Binomialna nazva Galerida theklae Brehm AE 1857 Areal vidu Pidvidi Div tekst Sinonimi Galerita theklae Galerida malabarica theklae Posilannya Vikishovishe Galerida theklae Vikividi Galerida theklae ITIS 560134 MSOP 22717387 NCBI 313444 Posmityuha korotkopala Galerida theklae vid gorobcepodibnih ptahiv rodini zhajvoronkovih Alaudidae Meshkaye v Pivdenno Zahidnij Yevropi ta v Pivnichnij i Shidnij Africi OpisKorotkopala posmityuha Rivas Vasiamadrid Ispaniya Korotkopala posmityuha Marokko Dovzhina ptaha stanovit 15 17 sm rozmah kril 34 sm vaga 34 48 g Vidu ne pritamannij statevij dimorfizm U predstavnikiv nominativnogo pidvidu tim ya i verhnya chastina tila siruvato korichneva silno pocyatkovana chornuvatimi smuzhkami Cherez ochi idut temni smugi navkolo ochej svitli kilcya na shokah svitli i temni smugi Nizhnya chastina tila biluvata grudi z bokiv i boki korichnyuvato ohristi Na nizhnij chastini gorla grudyah z bokiv i bokah ye pozdovzhni temni smugi Krila temno olivkovo korichnevi z tonkimi ohristimi abo ruduvato korichnevimi krayami Nizhnya storona kril siruvata Nadhvistya siruvato korichneve plyami na nomu majzhe vidsutni Verhni pokrivni pera hvosta mayut ruduvatij vidtinok Centralni sternovi pera olivkovo korichnevi abo siruvato korichnevi nastupni chornuvati krajni sternovi pera ruduvato korichnevi Na golovi pomitnij chub yakij mozhe stavati dibki Dzob temno rogovij bilya osnovi svitlishij lapi korichnyuvati abo tilesnogo koloru U molodih ptahiv chub bilsh korotkij verhnya chastina tila plyamista a grudi mensh smugasti Predstavniki riznih populyacij pomitno riznyatsya za zabarvlennyam na malyunku zobrazheni ptahi z pivnichno shidnogo uzberezhzhya Alzhiru zliva z Atlaskih gir bilya Batni v centri i z pivnichnoyi Sahari bilya Duza sprava Predstavniki pidvidu G t erlangeri ye bilsh temnimi nizh predstavniki nominativnogo pidvidu nizhnya chastina tila u nih bilsh smugasta dzob dovshij Predstavniki pidvidu G t ruficolor mayut bilsh svitle zabarvlennya pera na verhnij chastini tila u nih mayut ruduvati krayi smugi na nizhnij chastini tila mensh virazheni U predstavnikiv pidvidu G t theresae zabarvlennya she bilsh ruduvate smugi na tili u nih bilsh tonki U predstavnikiv pidvidu G t superflua verhnya chastina tila mayut svitlo sirij abo pishanij vidtinok nizhnya chastina tila bilsh bila smugi na verhnij chastini tila i grudyah u nih mensh chitki Predstavniki pidvidu G t carolinae mayut neveliki rozmiri i yaskrave zabarvlennya verhnya chastina tila u nih svitlo pishana abo siruvata z rozhevuvatim vidtinkom smug na nij malo a nizhnya chastina tila u nih perevazhno bila z rozhevim vidtinkom Predstavniki shidnoafrikanskih pidvidiv G t praetermissa i G t huei mayut neveliki rozmiri i temne zabarvlennya verhnya chastina tila u nih silno pocyatkovana smugami nizhnya chastina tila ohrista a smugi na grudyah vidnosno tonki U predstavnikiv pidvidu G t huei verhnya chastina tila najbilsh smugasta U predstavnikiv pidvidu G t huriensis verhnya chastina tila svitla chub smugastij gorlo bilsh bile a zhivit rozhevuvatij U predstavnikiv pidvidu G t ellioti verhnya chastina tila she bilsh svitla ruduvato pishana Predstavniki pidvidu G t harrarensis mayut bilsh temne zabarvlennya shiroki smugi i menshij dzob Predstavniki pidvidu G t mallablensis mayut perevazhno sire zabarvlennya grudi u nih silno pocyatkovani smugami Zagalom korokopali posmityuhi vidriznyayutsya vid shozhih na nih zvichajnih posmityuh bilsh korotkim i mensh vignutim dzobom i desho korotshim mensh gostrim chubom Krim togo smugi na grudyah u nih bilsh chitki a nizhnya storona kril sira a ne irzhasto korichneva PidvidiVidilyayut dvanadcyat pidvidiv G t theklae Brehm AE 1857 Pirenejskij pivostriv krajnij pivden Franciyi v rajoni Lionskoyi zatoki Balearski ostrovi G t erlangeri Hartert EJO 1904 pivnich Marokko na pivden do gir Serednogo Atlasa G t ruficolor Whitaker 1898 centr i pivnichnij shid Marokko uzberezhzhya Alzhiru i Tunisu G t theresae Meinertzhagen R 1939 pivdennij zahid Marokko na pivden do gir Antiatlasu i Zahidna Sahara G t superflua Hartert EJO 1897 shid Marokko na shid vid richki Muluya pivnich Alzhiru i shid Tunisu G t carolinae Erlanger 1897 vid Shidnogo Marokko cherez Pivnichnu Saharu do pivnichnogo shodu Liviyi i krajnogo pivnichnogo zahodu Yegiptu G t harrarensis Erard amp Jarry 1973 shid Efiopiyi v rajoni Dzhidzhigi i Harera G t huei Erard amp Naurois 1973 pivden centralnoyi Efiopiyi gori en i en G t praetermissa Blanford 1869 Efiopske nagir ya vid pivdennoyi Eritreyi do centralnoyi Efiopiyi G t ellioti Hartert EJO 1897 pivnich i centr Somali G t mallablensis Colston 1982 uzberezhzhya pivdennogo Somali G t huriensis Benson 1947 pivdenna Efiopiya i pivnichna Keniya okrug en Poshirennya i ekologiyaYajcya korotkopaloyi posmityuhi Tuluzkij muzej Korotkopali posmityuhi meshkayut u Franciyi Ispaniyi Portugaliyi Marokko Alzhiri Tunisi Liviyi Yegipti Zahidnij Sahari a takozh v Efiopiyi Eritreyi Somali i Keniyi Voni zhivut sered kam yanistih pagorbiv i skel miscyami poroslih travoyu i chagarnikami Roslinnist v miscyah prozhivannya cih ptahiv mozhe buti dovoli visokoyu 1 1 5 m odnak tam zavzhdi mayut buti dilyanki porosli nevisokoyu travoyu abo vzagali pozbavleni roslinnosti V Seredzemnomor yi Korotkopali posmityuhi gnizdyatsya v chagarnikovo stepovih i chagarnikovih landshaftah a takozh zustrichayutsya u peresohlih ruslah richok miscyami poroslih oleandrami Inodi ptahi zustrichayutsya v olivkovih i migdalevih gayah abo vinogradnikah odnak unikayut poliv Na pivdni arealu korotkopali posmityuhi takozh zhivut v pustelyah i napivpustelyah a takozh v savanah poroslih nizkoroslimi kolyuchimi chagarnikami V Keniyi voni traplyayutsya v lavovih pustelyah Korotkopali posmityuhi zustrichayutsya na visoti vid 50 do 2200 m nad rivnem morya perevazhno na visoti do 1100 m nad rivnem morya na pivdni arealu inodi na visoti 3200 m nad rivnem morya Voni vedut perevazhno osilij sposib zhittya Pid chas negnizdovogo periodu ptahi formuyut zgrajki do 10 ridko do 20 ptahiv inodi zustrichayutsya razom z inshimi ptahami zokrema zi sirimi i blizkoshidnimi zhajvoronkami ta zi zvichajnimi posmityuhami Korotkopali posmityuhi zhivlyatsya perevazhno komahami ta inshimi bezhrebetnimi a takozh nasinnyam i menshoyu miroyu zelenimi chastinami roslin Navesni voni perevazhno lovlyat komah vlitku v yih racioni zbilshuyetsya chastka nasinnya a naprikinci lita i voseni nasinnya perevazhaye Ptashenyat goduyut bezhrebetnimi zokrema konikami pavukami gusinnyu bogomolami i zhukami Ptahi shukayut yizhu na zemli perevertayuchi pri comu dribni kaminci Voni mozhut rozbivati cherepashki ravlikiv udaryayuchi nimi ob skeli j kameni Korotkopali posmityuhi ye perevazhno monogamnimi ptahami odnak buli zafiksovani vipadki poligamiyi Voni gnizdyatsya z lyutogo po cherven perevazhno pochinayuchi z travnya Na pivdni Somali gnizduvannya zafiksovano takozh u sichni j lipni Samci zajmayut gnizdovi teritoriyi i vikonuyut demonstracijni poloti privablyuyuchi samic Gnizdo yavlyaye soboyu zaglibinu v zemli yaka rozmishuyetsya pid chagarnikom abo zhmutkom travi i vstelyuyetsya dribnimi travikami Diametr yamki stanovit priblizno 8 9 sm V oblashtuvanni gnizda berut uchast i samici i samci U kladci vid 3 do 5 yayec ridshe do 7 yaki mayut biluvatij abo svitlo sirij kolir i pocyatkovani ohristimi korichnyuvatimi abo sirimi plyamkami Yajcya mayut rozmir 23 17 mm Inkubacijnij period trivaye 17 dniv Nasidzhuvannya pochinayetsya pislya vidkladannya ostannogo abo peredostannogo yajcya nasidzhuyut samici Za ptashenyatami doglyadayut i samici i samci Voni pokidayut gnizdo cherez 9 dniv pislya viluplennya inodi piznishe Ptashenyata pochinayut litati u vici 15 dniv odnak batki prodovzhuyut pikluvatisya pro nih she deyakij chas Uspishnist gnizduvannya u korotkopalih posmityuh nizka i chasto stanovit 10 20 Za sezon mozhut vilupitisya 1 2 kladki v Ispaniyi inodi navit tri ZberezhennyaMSOP klasifikuye cej vid yak takij sho ne potrebuye osoblivih zahodiv zi zberezhennya Za ocinkami doslidnikiv svitova populyaciya korotkopalih posmityuh stanovit vid 23 3 do 37 9 miljona ptahiv a v Yevropi 3 5 5 59 miljona doroslih ptahiv Populyaciya korotkopalih posmityuh postupovo zrostaye PrimitkiBirdLife International 2016 Galerida theklae informaciya na sajti MSOP versiya 2022 1 angl 14 listopada 2022 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Gill Frank Donsker David red 2022 Nicators reedling larks World Bird List Version 12 2 International Ornithologists Union Procitovano 14 listopada 2022 DzherelaRudolf Patzold Die Lerchen der Welt Westarp Wissenschaften Magdeburg 1994 ISBN 3 89432 422 8 Rudolf Patzold Kompendium der Lerchen Alle Lerchen unserer Erde Jan Schimkat Medienpublikation Dresden 2003 ISBN 3 00 011219 7 PosilannyaAlstrom Per Barnes Keith N Olsson Urban Barker F Keith Bloomer Paulette Khan Aleem Ahmed Qureshi Masood Ahmed Guillaumet Alban Crochet Pierre Andre 1 grudnya 2013 Multilocus phylogeny of the avian family Alaudidae larks reveals complex morphological evolution non monophyletic genera and hidden species diversity PDF Molecular Phylogenetics and Evolution 69 3 1043 1056 doi 10 1016 j ympev 2013 06 005 ISSN 1095 9513 PMID 23792153 Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi