Ґійом X Аквітанський

Вільгельм X Святий (*Guillaume X, 1099  — 9 квітня 1137) — герцог Аквітанії, Гасконі, граф Пуатьє у 1127—1137 роках.

Вільгельм X
Смерть Вільгельма X
Народився	1099(1099) Тулуза
Помер	9 квітня 1137 Пуатьє
Поховання	Собор Святого Якова
Діяльність	аристократ
Знання мов	^d^[1]
Титул	герцог Аквітанії
Термін	1127—1137 роки
Попередник	Вільгельм IX Трубадур
Наступник	Елеонора I
Конфесія	католицтво
Рід	Рамнульфіди
Батько	Вільгельм IX Трубадур
Мати	Філіппа Тулузька
Брати, сестри	^d^[2], Раймунд (князь Антіохії) і ^d
У шлюбі з	Елеонора де Шательро Емма Лімузенська
Діти	1 син і 2 доньки
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Молоді роки

Походив з роду Рамнульфідів. Син Вільгельма IX, герцога Аквітані та Гасконі, і Філіппи Тулузької. Народився у 1099 році в Тулузі. В цей час його батьки правили значною частиною графства Тулузького. Проте того ж року батько Вільгельма під тиском зовнішніх обставин залишив Тулузу Бертрану Раймундіду, а потім вирушив у хрестовий похід.

Вільгельм з матір'ю влаштувався в Пуатьє, де здобув освіту гідну для тогочасного принца. 1102 року з походу повернувся Вільгельм IX. 1114 року після батько віддалився від матері Вільгельма, відкрито привіз до палацу коханку Амобергу де Л'Іль-Бушар, дружину одного зі своїх васалів. Через це сильно погіршилися відносини між батьком і сином, поки молодший Вільгельм в 1121 році, вже після смерті матері, не одружився з донькою коханки батька, Аенор.

Герцог

У 1127 році після смерті батька успадкував усі його володіння. Як і його батько, Вільгельм X був покровителем трубадурів, музики і літератури. Він був освіченою людиною і подбав про те, щоб дітям надати чудову освіту, рідкісне в той час для правителів Європи.

У самій Аквітанії він змушений був боротися зі змовою декількох шляхетських родів проти себе і знищив змовників на чолі із Гуго VII де Лузіньяном. Невдовзі після цього король Людовик VI вдерся до Оверні, де взяв в облогу Клермон-Ферран, але попри заклик герцог не прийшов на допомогу.

Всупереч волі місцевих єпископів герцог підтримав антипапу Анаклета II в розколі 1130 року. Того ж року померла його дружина. Згодом він оженився на доньці віконта Ліможу. У 1134 році Бернар Клервоський переконав Вільгельма X відмовитися від підтримки Анаклета і визнати папою римським Інокентія II.

Водночас продовжив активну зовнішню політику батька, проте спрямував її на північ. Він боровся з англійським королем Стефаном в Нормандії, на яку він напав в 1136 році разом з Жоффруа V Плантагенетом і Францією, допомігши першому захопити Нормандію. Того ж року рушив проти Вульгріна II Тайлефера, графа Ангулема, який повстав проти влади герцога. Доволі швидко Вільгельм X змусив графа підкоритися.

У 1137 році Гійом вирушив на прощу до Сантьяго-де-Компостела, але помер в дорозі, імовірно через отруєння їжею. На смертному ложі він висловив бажання, щоб король Франції Людовик VI став опікуном його доньки і спадкоємиці Елеонори і знайшов їй відповідного чоловіка. Людовик VI прийняв опікунство і одружив Елеонору зі своїм сином Людовиком.

Родина

1. Дружина — Елеонора (Аенор), донька Аймері I, віконта Шательро.

Діти:

• Елеонора (1022/1024—1204), дружина: 1) Людовика VII, короля Франції; 2) Генріха II, короля Англії
• (1125—1151/1152), дружина
• Вільгельм (1126—1130)

2. Дружина — Емма, донька Адемара III, віконта Ліможу.

Джерела

• Louis Alphen, La Francia nell'XI secolo, in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1979, pp. 770—806
• Parsons, John Carmi. Eleanor of Aquitaine: Lord and Lady, 2002

1. Bibliothèque nationale de France Record #16938162x // BnF catalogue général — Paris: BnF.
   d:Track:Q90d:Track:Q193563d:Track:Q15222191
2. Kindred Britain
   d:Track:Q75653886