Мокшень кой

Мокшень кой — неоязичницький культ, реконструкція традиційних, прадавніх вірувань мокшан — фіно-угорського народу на сході Європи, який населяє республіку Мордовію. Також багато впливу на мокшень кой здійснили спочатку маздаїзм та, згодом, народне християнство.

Феномен

Основа — протофінська дохристиянська релігія Поволжя, яка з 9 століття зазнавала перехресних впливів юдаїзму, християнства та ісламу. Попри близькість до ерзянської традиційної релігії, вирізняється практиками, які зближують мокшанську релігію з хазарською версією юдаїзму, хоча уявлення про монотеїзм прийшло досить пізно.

Традиційні боги

Головним Богом в Мокшень кой є Шкай — Верховний Бог (ідентичний ерзянському), який живе на небі і очолює всіх богів. З інших богів, богинь і духів цієї релігії відомі:

• Кардазава — Богиня — берегиня двору.
• Кардазонь Кірді — Бог — хранитель двору.
• Юрхтава — Богиня роду, клану і домашнього вогнища.
• Якшамава — Богиня холоду.
• Якшаматя — Бог холоду.
• Вазава — Божество — хранитель двору.
• Вармава — Богиня вітру і дощу.
• Вармань Кірді — Бог вітру.
• Вирява — Богиня — берегиня лісу.
• Виряла — Бог — хранитель лісу.
• Ведява — Богиня води.
• Ведяла — Бог води.
• Тумашкай — Бог дубів.
• Атямшкай — Бог грому.
• Толава — Богиня вогню.
• Кудава — Божество будинку.
• Ковава — Богиня місяця.
• Вармава — Богиня вітру. Мокшани одночасно бояться і шанують цю Богиню. Вони її просять дати їм дощу. Під час пожежі люди кидають у вогонь яйця та яблука, щоб умилостивити Вармаву, і просять: Вармаво, збережи нас, не покидай нас у вогні.

Жертвопринесення

В жертву богам приносять м'ясо жертовних тварин. Тварину ріжуть у дворі. Насамперед для жертвопринесення брали священний ніж иняру пеель, зроблений з каменю. Використовувати його за іншим призначенням або діставати у звичайний день вважалося гріхом. Під час загального моління цей ніж носить за своїм розшитим поясом инятя, під час домашнього — голова роду.

Образ Тюштя

Тюштєнь (мокш. Тюштень) у мокши — це образ священного царя на світовій горі. Він мешкає у срібних палатах на вершині гори, що на схід сонця, і носить золотий одяг. Його називають оцязор (мокш.: оцю — великий, азор — хазяїн) або каназор (від тюркського хан). Тюштєнь керує зборами народу, будує міста. За мордовськими повір'ями, Тюштень або Тюштя (Тюштян) може наслати неврожай і стихійне лихо, а коли він знову виступить проти своїх ворогів, почнеться остання війна, яка погубить світ.

Свята

У дохристиянські часи підготовкою та проведенням свята (ила) керував жрець (озатя), який обирався зі старійшин не молодше 70 років. Йому призначалися 12 помічників (лездыхть), які обиралися з найдостойніших і шанованих чоловіків громади. На великі свята завжди запалювалася священна свічка або Салтан штатол («Свічка Золтана»), що робилася з воску до 2 метрів заввишки й понад пів метра у діаметрі. Вважалося, що в основі неї свічка, яка одного разу впала з неба і була запалена самим Богом Шкабавазом.

Оцю сьора — свято для порятунку домашніх тварин від мору. Для того, щоб їх зберегти, мокшани обкопують місце святкування сохою.

Акша келу — (дивним чином) збігається з Днем Святої Трійці, коли відбувається змагання з боротьби на поясах.

Літературна спадщина

Деякі оповідання та казки, розказані Пушкіну його нянею Аріною Родіонівною, імовірно, походили корінням зі згаданої язичницької релігії, «Відповідно до традиційної релігії мокшан, званої мокшень кой, в давнину померлих ховали в лубі (кер), в яку завертали тіло і підвішували на дереві, таке поховання називалося Урля або уркспря. Пізніше стали ховати на лісовому цвинтарі (калмакужа)». Звідти у творчість Пушкіна потрапила і труна на ланцюгах, і «кіт учений» — хранитель лісових кладовищ-калмакуж, провідник в царство мертвих.

Примітки

1. Девяткина, Татю (2002). Мокшэрзянь мифологиясь (Мокш.) . Тарту: Тартунь университет.
2. Минх, Александр (1892). Моляны и обряды мордвы Саратовской губернии (Рос.) . Москва.
3. Harva, Uno (1952). Die religiosen Vorstellungen der Mordwinen (Ger.) . Helsinki.
4. Мокшин, Николай (1998). Религиозные верования мордвы (Рос.) . Саранск: Мордовское книжное издательство.
5. Катраник, Данило (4 серпня 2022). Вяйнямьойнен і Тюштєнь: що різнить і єднає леґендарних героїв?. Nаціональна Ініціатива (Укр.) .
6. . ru.krymr.com (рос.). Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 15 квітня 2018.