Леоніла Міщенко

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міщенко.

Леоніла Іванівна Міщенко (14 грудня 1922, Славута, Хмельницька область — 26 липня 2004, Львів) — українська літературознавиця, дослідниця Лесі Українки, партизанка-розвідниця під час німецько-радянської війни. Докторка філологічних наук (1975), із 1977 року — професорка, упродовж 1986—1991 — завідувачка кафедри української літератури Львівського державного університету імені Івана Франка, Заслужена професорка Львівського університету (2002).

Міщенко Леоніла Іванівна
Народилася	14 грудня 1922(1922-12-14) Славута, Ізяславський повіт, Волинська губернія, Українська СРР
Померла	26 липня 2004(2004-07-26) (81 рік) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар^[1]
Країна	СРСР→ Україна
Діяльність	літературознавиця
Alma mater	філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка
Науковий ступінь	доктор філологічних наук^[d]
Відомі учні	Корнійчук Валерій Семенович
У шлюбі з	Шпиця Володимир Григорович

Могила Леоніли Міщенко, Личаківський цвинтар

Життєпис

У 1940 році закінчила Славутську школу № 1. Під час німецько-радянської війни разом зі своєю вчителькою німецької мови Лідією Костянтинівною Ляпідус брала участь у партизанському русі, була розвідницею в партизанському загоні під командуванням , який діяв на півночі нинішньої Хмельницької області.

Закінчила філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1951). З того часу і до останніх днів працювала у цьому вишу — на посадах від лаборантки до професорки кафедри української літератури імені М. Возняка. 1959 року захистила кандидатську дисертацію «Леся Українка в літературному процесі своєї доби» (офіційні опоненти Максим Рильський, Марія Деркач). Досліджувала творчість Лесі Українки.

Одружена з Володимиром Шпицею.

Померла у Львові, похована на Личаківському цвинтарі, поле № 86.

Праці

• Леся Українка в літературному житті. — К., 1964. — 164 с.
• Політична поезія Лесі Українки: соціальний генезис і естетична природа. — К., 1972. — 203 с.
• Леся Українка: Посібник для вчителів. — К., 1986. — 303 с.
• Леся Українка. Хвилі моєї туги [інтимна лірика]; упоряд., вступна стаття і прим. Л. І. Міщенко. — Львів: Каменяр, 1991. — 118 с.
• Дивоцвіт: джерела і поетика «Лісової пісні» Лесі Українки (у співавт. з І. Денисюком). — Львів: вид-во Львівського університету, 1963. — 93 с.
• Сорок українських поетес: антологія.. — Львів: видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. — 436 с.
• Листи Галі Мазуренко до Леоніли Міщенко // Дзвін. — 2004 . — № 2. — С. 142.

Примітки

1. Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 461. —
   d:Track:Q62416080d:Track:Q116966495
2. . lnu.edu.ua. Львівський національний університет імені Івана Франка. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
3. Ольга Читайло (30 квітня 2013). . wz.lviv.ua. Високий замок. Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 28 липня 2014.
4. Сергій Коваленко (17 липня 2013). . wz.lviv.ua. Високий замок. Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 29 липня 2014.
5. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь: путівник. — Львів, 2006. — С. 463. — .

Література

• Мацько В. П. Професор Леоніла Міщенко: внесок у наукове лесезнавство // Духовні витоки Поділля: жінки в історії краю: матер. всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 1 березня 2012 р.). — Хмельницький: ПП Заколодний М. І., 2012. — С. 380-386.
• Мацько Віталій Дочка великого роду // Колесо (Хмельницький). — 18 березня 2004. — С. 7.