Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Астрильд метелик червонощокий Самець червонощокого астрильда метелика Самиця червонощокого астрильда метелика Охоронний

Uraeginthus bengalus

Uraeginthus bengalus
Астрильд-метелик червонощокий
image
Самець червонощокого астрильда-метелика
image
Самиця червонощокого астрильда-метелика
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Астрильдові (Estrildidae)
Рід: Астрильд-метелик (Uraeginthus)
Вид: Астрильд-метелик червонощокий
Біноміальна назва
Uraeginthus bengalus
(Linnaeus, 1766)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Fringilla bengalus Linnaeus, 1758
Estrilda bengalus (Linnaeus, 1758)
Посилання
image Вікісховище: Uraeginthus bengalus
image Віківиди: Uraeginthus bengalus
image EOL: 45511018
image ITIS: 179623
image МСОП: 22719493
image NCBI: 247673

Астрильд-метелик червонощокий (Uraeginthus bengalus) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари. Часто утримуються в неволі.

Опис

image
Самець червонощокого астрильда-метелика
image
Самець червонощокого астрильда-метелика

Довжина птаха становить 12-13 см, вага 9-11 г. Голова і верхня частина тіла світло-коричневі, передня частина голови, нижня частина тіла і боки яскраво-бірюзово-блакитні, хвіст більш темний, живіт охристий. У самиців на щоках є малиново-червоні плями, у самиць вони відсутні, їх забарвлення загалом менш яскраве. В залежності від підвиду, голова, горло і тіло з боків можуть бути коричневими, а не блакитними. У молодих птахів плями на щоках відсутні, обличчя і горло блакитні, решта тіла коричнювата.

Таксономія

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис червонощокого астрильда-метелика до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком, який, як він помилково вважав, походив з Бенгалії. Він використав французьку назву Le Bengali та латинську назву Bengalus. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї «Systema Naturae», він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів був червонощокий астрильд-метелик, для якого Лінней придумав біномінальну назву Fringilla bengalus. Пізніше вид був переведений до роду Астрильд-метелик (Uraeginthus), введеного німецьким орнітологом Жаном Луї Кабанісом у 1851 році.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:

Поширення і екологія

Червонощокі астрильди-метелики поширені від Мавританії і Сенегалу на схід до Судану, Еритреї і Ефіопії і на південь до Анголи і Замбії. Також вони були інтродуковані на острови Гаваї і Оаху в Гавайському архіпелазі. Червонощокі астрильди-метелики живуть в саванах, чагарникових заростях і рідколіссях, трапляються поблизу людських поселень, на полях, в парках і садах. Зустрічаються парами або невеликими зграйками до 10 птахів, на висоті до 2430 м над рівнем моря.

Червонощокі астрильди-метелики живляться насінням трав, яке збирають з землі. Крім того, вони доповнюють раціон термітами та іншими комахами, іншими дрібними безхребетними, ягодами, плодами і пагонами, іноді бджолиним воском. Сезон розмноження у них припадає на завершення сезону дощів і на початок сезону посухи. Самці приваблюють самиць в характерний для астрильдових спосіб — виконують демонстраційні танці, присідаючи перед самицями, тримаючи в дзьобі травинку або перо і водночас співаючи. Гніздо кулеподібне з бічним входом, робиться парою птахів з переплетених рослинних волокон і стебел трави, встелюється шерстю і пір'ям, розміщується в густій рослинності, часто поряд з осиним гніздом. Іноді птахи використовують покинуті гнізда ткачиків. В кладці від 4 до 5 білуватих яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні, насиджують і самиці і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще два-три тижні.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Uraeginthus bengalus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 27 жовтня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. Stevenson, Terry; Fanshawe, John (2004). Birds of East Africa. A & C Black. с. 548. ISBN .
  4. Barlow, Clive; Wacher, Tim (1997). A Field Guide to the Birds of The Gambia and Senegal. Pica Press. с. 372—373. ISBN .
  5. Koepff, Christa; Romangnano, April (2001). The Finch Handbook. Hauppauge, NY: Barron's Educational Series. ISBN .
  6. Dunning Jr., John Barnard, ред. (2008). CRC Handbook of Avian Body Masses (вид. 2nd). Boca Raton, FL: CRC Press. с. 506. ISBN .
  7. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 203—205, Plate 10 fig 1.
  8. Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. hdl:2246/678. Процитовано 25 грудня 2021.
  9. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 323.
  10. Cabanis, Jean; (1851). Museum Heineanum : Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt (нім.) (лат.). Т. 1. Halberstadt: R. Frantz. с. 171.
  11. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 жовтня 2022.
  12. Lewis, Adrian; Pomeroy, Derek E. (1989). A Bird Atlas of Kenya. Rotterdam, Netherlands: CRC Press. с. 543—544. ISBN .
  13. Sibley, Charles G.; Monroe, Burt Leavelle (1990). Distribution and Taxonomy of Birds of the World. New Haven, CT: Yale University Press. с. 692. ISBN .
  14. Ash, J. S.; Atkins, John D.; Ash, Caroline P. (2009). Birds of Ethiopia and Eritrea: An Atlas of Distribution. London, UK: Christopher Helm. с. 349. ISBN .
  15. Horne, Jennifer F. M.; Short, Lester L. (June 1990). Wax-eating by African Common Bulbuls (PDF). The Wilson Bulletin. 102 (2): 339—341.
  16. Savalli, Udo M. (1990). Interspecific aggression for food by a granivorous bird (PDF). The Condor. 92 (4): 1082—1084. doi:10.2307/1368749. JSTOR 1368749.

Джерела

  • Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, .
  • Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, .


image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Astrild metelik chervonoshokij Samec chervonoshokogo astrilda metelika Samicya chervonoshokogo astrilda metelika Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Astrildovi Estrildidae Rid Astrild metelik Uraeginthus Vid Astrild metelik chervonoshokij Binomialna nazva Uraeginthus bengalus Linnaeus 1766 Pidvidi Div tekst Sinonimi Fringilla bengalus Linnaeus 1758 Estrilda bengalus Linnaeus 1758 Posilannya Vikishovishe Uraeginthus bengalus Vikividi Uraeginthus bengalus EOL 45511018 ITIS 179623 MSOP 22719493 NCBI 247673 Astrild metelik chervonoshokij Uraeginthus bengalus vid gorobcepodibnih ptahiv rodini astrildovih Estrildidae Meshkaye v Africi na pivden vid Sahari Chasto utrimuyutsya v nevoli OpisSamec chervonoshokogo astrilda metelika Samec chervonoshokogo astrilda metelika Dovzhina ptaha stanovit 12 13 sm vaga 9 11 g Golova i verhnya chastina tila svitlo korichnevi perednya chastina golovi nizhnya chastina tila i boki yaskravo biryuzovo blakitni hvist bilsh temnij zhivit ohristij U samiciv na shokah ye malinovo chervoni plyami u samic voni vidsutni yih zabarvlennya zagalom mensh yaskrave V zalezhnosti vid pidvidu golova gorlo i tilo z bokiv mozhut buti korichnevimi a ne blakitnimi U molodih ptahiv plyami na shokah vidsutni oblichchya i gorlo blakitni reshta tila korichnyuvata TaksonomiyaV 1760 roci francuzkij zoolog Matyuren Zhak Brisson vklyuchiv opis chervonoshokogo astrilda metelika do svoyeyi knigi Ornithologie opisavshi ptaha za zrazkom yakij yak vin pomilkovo vvazhav pohodiv z Bengaliyi Vin vikoristav francuzku nazvu Le Bengali ta latinsku nazvu Bengalus Odnak hoch Brisson i naviv latinsku nazvu vona ne bula naukovoyu tobto ne vidpovidaye binominalnij nomenklaturi i ne viznana Mizhnarodnoyu komisiyeyu iz zoologichnoyi nomenklaturi Koli v 1766 roci shvedskij naturalist Karl Linnej vipustiv dvanadcyate vidannya svoyeyi Systema Naturae vin dopovniv knigu opisom 240 vidiv ranishe opisanih Brissonom Odnim z cih vidiv buv chervonoshokij astrild metelik dlya yakogo Linnej pridumav binominalnu nazvu Fringilla bengalus Piznishe vid buv perevedenij do rodu Astrild metelik Uraeginthus vvedenogo nimeckim ornitologom Zhanom Luyi Kabanisom u 1851 roci Pidvidi Vidilyayut chotiri pidvidi U b bengalus Linnaeus 1766 vid pivdennoyi Mavritaniyi do Gvineyi i na shid do Efiopiyi Ugandi i Keniyi U b brunneigularis Mearns 1911 pivden Somali centr i shid Keniyi i pivnichnij shid Tanzaniyi U b ugogensis Reichenow 1911 pivden Keniyi pivnich zahid i centr Tanzaniyi U b katangae Vincent 1934 pivnichnij shid Angoli pivden DR Kongo i pivnich Zambiyi Poshirennya i ekologiyaChervonoshoki astrildi meteliki poshireni vid Mavritaniyi i Senegalu na shid do Sudanu Eritreyi i Efiopiyi i na pivden do Angoli i Zambiyi Takozh voni buli introdukovani na ostrovi Gavayi i Oahu v Gavajskomu arhipelazi Chervonoshoki astrildi meteliki zhivut v savanah chagarnikovih zarostyah i ridkolissyah traplyayutsya poblizu lyudskih poselen na polyah v parkah i sadah Zustrichayutsya parami abo nevelikimi zgrajkami do 10 ptahiv na visoti do 2430 m nad rivnem morya Chervonoshoki astrildi meteliki zhivlyatsya nasinnyam trav yake zbirayut z zemli Krim togo voni dopovnyuyut racion termitami ta inshimi komahami inshimi dribnimi bezhrebetnimi yagodami plodami i pagonami inodi bdzholinim voskom Sezon rozmnozhennya u nih pripadaye na zavershennya sezonu doshiv i na pochatok sezonu posuhi Samci privablyuyut samic v harakternij dlya astrildovih sposib vikonuyut demonstracijni tanci prisidayuchi pered samicyami trimayuchi v dzobi travinku abo pero i vodnochas spivayuchi Gnizdo kulepodibne z bichnim vhodom robitsya paroyu ptahiv z perepletenih roslinnih volokon i stebel travi vstelyuyetsya sherstyu i pir yam rozmishuyetsya v gustij roslinnosti chasto poryad z osinim gnizdom Inodi ptahi vikoristovuyut pokinuti gnizda tkachikiv V kladci vid 4 do 5 biluvatih yayec Inkubacijnij period trivaye priblizno 2 tizhni nasidzhuyut i samici i samci Ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 3 tizhni pislya viluplennya odnak batki prodovzhuyut pikluvatisya pro nih she dva tri tizhni PrimitkiBirdLife International 2016 Uraeginthus bengalus informaciya na sajti MSOP versiya 2022 1 angl 27 zhovtnya 2022 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Stevenson Terry Fanshawe John 2004 Birds of East Africa A amp C Black s 548 ISBN 978 0 7136 7347 0 Barlow Clive Wacher Tim 1997 A Field Guide to the Birds of The Gambia and Senegal Pica Press s 372 373 ISBN 1 873403 32 1 Koepff Christa Romangnano April 2001 The Finch Handbook Hauppauge NY Barron s Educational Series ISBN 0 7641 1826 9 Dunning Jr John Barnard red 2008 CRC Handbook of Avian Body Masses vid 2nd Boca Raton FL CRC Press s 506 ISBN 978 1 4200 6444 5 Brisson Mathurin Jacques 1760 Ornithologie ou Methode contenant la division des oiseaux en ordres sections genres especes amp leurs varietes fr lat T 3 Paris Jean Baptiste Bauche s 203 205 Plate 10 fig 1 Allen J A 1910 Collation of Brisson s genera of birds with those of Linnaeus Bulletin of the American Museum of Natural History 28 317 335 hdl 2246 678 Procitovano 25 grudnya 2021 Linnaeus Carl 1766 Systema naturae per regna tria natura secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis lat T 1 Part 1 vid 12th Holmiae Stockholm Laurentii Salvii s 323 Cabanis Jean 1851 Museum Heineanum Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine auf Gut St Burchard vor Halberstadt nim lat T 1 Halberstadt R Frantz s 171 Gill Frank Donsker David red 2022 Waxbills parrotfinches munias whydahs Olive Warbler accentors pipits IOC World Bird List Version 12 2 International Ornithologists Union Procitovano 27 zhovtnya 2022 Lewis Adrian Pomeroy Derek E 1989 A Bird Atlas of Kenya Rotterdam Netherlands CRC Press s 543 544 ISBN 978 90 6191 716 8 Sibley Charles G Monroe Burt Leavelle 1990 Distribution and Taxonomy of Birds of the World New Haven CT Yale University Press s 692 ISBN 978 0 300 04969 5 Ash J S Atkins John D Ash Caroline P 2009 Birds of Ethiopia and Eritrea An Atlas of Distribution London UK Christopher Helm s 349 ISBN 978 1 4081 0979 3 Horne Jennifer F M Short Lester L June 1990 Wax eating by African Common Bulbuls PDF The Wilson Bulletin 102 2 339 341 Savalli Udo M 1990 Interspecific aggression for food by a granivorous bird PDF The Condor 92 4 1082 1084 doi 10 2307 1368749 JSTOR 1368749 DzherelaJurgen Nicolai Hrsg Joachim Steinbacher Hrsg Renate van den Elzen Gerhard Hofmann Prachtfinken Afrika Serie Handbuch der Vogelpflege Eugen Ulmer Verlag Stuttgart 2007 ISBN 978 3 8001 4964 3 Peter Clement Alan Harris John Davis Finches and Sparrows An Identification Guide Christopher Helm London 1993 ISBN 0 7136 8017 2 Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ