Алфатар

Ця стаття про місто. Про общину див. .

місто
Алфатар болг. Алфатар d:Кат:
Країна	Болгарія
Область	Сілістринська область
Община
Код ЕКАТТЕ	00415
Поштовий індекс	7570
Телефонний код	08673
^H G O
Висота	161
Населення	1633 (2011)
Телефонний код	[phone]
Відстань
До обласного центру
фізична	19 км
До Софії
фізична	349 км
Розташування
Алфатар Алфатар (Болгарія)
Мапа
Алфатар у Вікісховищі

Алфата́р (болг. Алфатар) — місто в Сілістринській області Болгарії. Адміністративний центр общини .

Населення

За даними перепису населення 2011 року у місті проживали 1633 особи.

Національний склад населення міста:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
болгари	1587	99,5 %
турки	5	0,3 %
Всього відповіли	1595

Розподіл населення за віком у 2011 році:

Динаміка населення:

Географія

Місто розташоване в 20 км на південь від Сілістри і в 24 км від кордону з Республікою Румунія. Через Алфатар проходить дорога Сілістра — Самуїл і Сілістра — Шумен, що веде до Добрича і Варни. Місто розташоване в Дунайській рівнині, у Добруджі, на висоті 188 м над рівнем моря. Клімат помірно континентальний. Ґрунти — черноземи, переважно ерозовані. Населення міста — 1633 особи (1 лютого 2011 року, НСІ).

Біля міста є лісовий заповідник у місцевості Каракуз.

Історія

Меморіальна плита і вінок Стефану Боздуганову

Алфатар — давнє болгарське поселення, відоме з 1573 року.

У серпні 1773 р. під час російсько-турецької війни 400 сімей з села переїхали до Російської імперії. У наступному році вони заснували поселення Вільшанка на землях Бузького козацького війська. Пізніше багато болгар вирішують повернутися на батьківщину, але вони піддаються репресіям і насильно примушені залишатися у Вільшанці під тиском політики Російської імперії.

Після російсько-турецької війни 1828—1829 рр. поселенці зі Сливенської і Ямболської областей оселилися в Алфатарі. Під час звільнення від турецького панування налічувалося 2039 жителів, і це було одне з найбільших Добруджанських сіл.

На початку Балканської війни 1912 року чоловік з Альфатара був добровольцем в Македонсько-Адріанопольському корпусі — Стефан Боздуганов.

Згідно з Бухарестським мирним договором 1913 року, село залишається на території Румунії. Населення має сильний опір проти спроб роздержавлення, бере участь у Добруджанській революційній організації та в революційному робітничому русі в Румунії. Місто було повернене Болгарії за Крайовським договором 1940 року.

За короткий час Алфатар був перейменований на Генерала Лазарова (1942—1943), після чого його нинішня назва була відновлена. У той час існував паровий млин, шість вітряних млинів, дві чесальні та інші малі підприємства.

У 1974 р. Алфатар був оголошений містом.

Етимологія

Алфатар — унікальна назва в болгарській топоніміці. В історичних джерелах зустрічаються : Алфатар, Ахлатар та Іфлатар. Існує версія протоболгарського походження назви — «jai» — армія і «tora» — місто (фортеця) — перекласти можна як «фортеця з військами». «Іфлатар» називали також південну сторону середньовічної фортеці Драстар (нині Сілістра).

Цікавим є той факт, що майже в 3000 кілометрах в центральній Іспанії є місто з майже однаковою етимологією — Алфафар.

Релігії

Мешканці Алфатар є переважно християнами.

Економіка

У Альфатарі є кілька заводів і підприємств. Розвинуте сільське господарство та виробництво зерна.

Державні установи

• Початкова школа «Христо Ботев», Алфатар
• Церква «Св. Трійці», Алфатар, заснована в 1846 році, у якій було створено першу церковну школу. Вона зберігає оригінальні ікони тревненських майстрів Досю Косева і Ангела Досюва. Храм — пам'ятник культури і туристичний об'єкт.
• «Добруджанський будинок», Алфатар — туристичний об'єкт, у якому представлене добре обладнане добруджанське житло кінця ХІХ — початку ХХ ст. Є експозиція автентичних тканин, меблів, костюмів, домашніх виробів та виноградарських знарядь.
• Громадський центр «Йордан Йовков»
• Громадський центр «Ведрина», Алфатар
• Дитячий садок «Щасливе дитинство»
• Будинок для людей похилого віку — відкритий у 2004 році Повністю реконструйований будинок, з сучасним інтер'єром, фінансується Фондом соціальних інвестицій. Місткість 40 осіб.

Визначні пам'ятки

У Алфатарі є об'єкти, що розкривають естетику, звичаї та побутї фракійців, римлян, ранньовізантійців та християн 10 століття.

1. Скельні монастирі 10-го століття в місцевостях «Суха чешма», «Братила».
2. Фракійські скельні святилища в місцевості «Баджаліята» і «Киринджика» неподалік села Василь Левський, фракійський курганний некрополь в місцевості «Бистренських виноградників».
3. Доісторичне (енеолітичне) поховання біля села Цар Асен.
4. Заповідна територія «Липник» в Каракузі.
5. Частина території заповідної території «Малий Канагол»
6. Церква Святої Трійці, побудована в 1846 році.

Музеї

• Музейна колекція в храмі «Св. Трійця».
• Музейна колекція у громадському центрі Йордана Йовкова — історія Алфатара в документах, фотографіях та об'єктах.

Регулярні події

• Традиційний собор збігається з православним святом «Святий дух», який також є святом храму «Св. Трійця»;
• 22 квітня — День землі, води і повітря;
• 1 червня — День захисту дітей;
• 4 вересня — День міста Алфатар; 4 вересня 1974 року село Алфатар було оголошено містом.
• 12 жовтня — Святкування громади Алфатар у святковому календарі НАМРБ «День болгарської громади»
• Різдво — християнське свято Різдва Христового.
• День Лазаря
• Великдень

Особи

Народилися в Алфатарі

• Стефан Боздуганов (3 серпня 1892 — 1 липня 1943 р.) — член Внутрішньої добруджанської революційної організації. Верховний воєвода загону ВДРО.
• Коста Дончев (н.1942) — мер, художник, публіцист
• Димітар Карамочев (? -1903) — член Внутрішньої македонсько-одрінська революційної організації (ВМОРО). Начальник Розлоги. Він помер у бою 4 вересня 1903 року на піку Кукла в Пиріні.

Померлі в Алфатарі

• Володимир Мусаков (1887—1916) — письменник

Кухня

Типовою для алфатарської кухні є широке використання макаронних виробів, молока та сирів.

Із напоїв поулярні:

• Абрикосова ракія
• Виноградна ракія
• Крушениця — традиційний безалкогольний напій

Примітки

1. НСИ Националният регистър на населените места
   d:Track:Q3658617
2. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: категорія за темою сторінки із значенням "Category:Alfatar", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q21101694/uk. Докладніше: ; .
3. Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
4. Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и самоопределение по етническа принадлежност към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 05.04.2013. Процитовано 18 березня 2012.
5. Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.
6. Национален статистически институт. Справка за населението на гр. Алфатар, общ. Алфатар, обл. Силистра (болгарською) . Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.
7. (2005). Българите в Украйна и Молдова през Възраждането (1751 – 1878). София: Академично издателство „Марин Дринов“. с. 57—58. ISBN .
8. "Македонсько-Адріанопольський корпус 1912—1913 рр. Персонал, Головне управління архівів, 2006, с. 96 і 826