Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття містить текст, що не відповідає . |
| Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . |
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. |
| Гаврило Никифорович Прокопенко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 6 червня 1922 с. Жданівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, Українська РСР | |||
| Помер | 13 червня 2004 (82 роки) Дніпро, Україна | |||
| Громадянство |  СРСР →  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет, перекладач | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1944–2004 | |||
| Жанр | вірш | |||
| У шлюбі з | Прокопенко Ірина Миколаївна | |||
| | ||||
Гаврило Никифорович Прокопенко (6 червня 1922 , с. Жданівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, Українська РСР — 13 червня 2004, Дніпропетровськ, Україна) — український поет, перекладач.
Життєпис
З родини селян: батько, Никифор Гаврилович (1889 – 1970), був учасником І Світової війни, знався на конярстві, садівництві, городництві; мати, Марія Сергіївна (1890 – 1974), знала багато пісень і сама їх складала. У дитинстві Гаврило Никифорович пережив голод: вимерла третина рідного села. Уже в підлітковому віці розумів, що влада злочинна: це вона організувала голод. Його свідчення опубліковані в книзі "33-й: голод. Народна книга-меморіал" (1991).
1941 р. закінчив середню школу з «золотим» атестатом і вступив до Севастопольського військово-морського артилерійського училища. 1941 – 1942 рр. обороняв Севастополь, відтак служив на Далекому Сході, учасник війни з Японією. Нагороджений бойовими орденами і медалями. Продовжив навчання в Ленкорані, на Байкалі, у Владивостоку. У 1945 – 1950 та 1954 – 1957 рр. служив у береговій артилерії Військово-Морського флоту на Чукотці, в Севастополі, на Курилах, Камчатці, в Поті. 1952 р. вступив у КПРС. Перші публікації віршів – 1944 р. в газеті Тихоокеанського флоту «Боєвая вахта» – у перекладах на російську мову.
1945 р. Гаврило Никифорович виїздив з Владивостока на Чукотку. На кораблі познайомився з Іриною Миколаївною Шелудяковою, родом з краю Єсеніна, яка закінчила в Москві Вищу школу полярних працівників і їхала далі на Північ. Прокопенко в бухті Провидіння заявив: "Або зі мною тут залишаєшся, або зараз кинусь за борт, де акули за кораблем ідуть зграєю". Сплатив «калим»: повернув державі стипендію Ірини. 1946 р. в них народився син Павло, 1948 – дочка Наталка.
Гаврило Никифорович завжди почувався українцем. Ще з Севастополя возив з собою «Русско-украинский словарь» 1925 р. видання. Розмовляв з матросами українською мовою, просував їх на посади. Навчив української мови дружину-росіянку: вона написала для дітей 3 книжки російською і 11 книжок українською мовою, перекладає з російської, словацької мов. Заробивши військову пенсію, Прокопенко в чині майора 1960 р. звільнився у запас, повернувся в рідний край. Працював контролером на Південному машинобудівному заводі. Одного разу виявив серед «обтирочного матеріалу» українські вишивки. Вибрав їх і показував робітникам: мабуть, це був одяг репресованих галичан. Збирав матеріали про голод 1932 – 1933 рр. Мама чесно розповідала, інші боялися. Це стало відомо КДБ і партійцям – почалися «проробки». З ракетного цеху його як «неблагонадійного» перевели в тракторний.
1960 р. Гаврило Никифорович: вступив на заочне відділення філологічного факультету Дніпропетровського університету. Проректор питав: "А чому ви йдете на філфак, на українське відділення? Є фіз-тех. Країні потрібні фізики." Гаврило Никифорович відповів: "Тому що люблю українську мову. У мене викреслено 15 років життя. Після війни я роблю не те, що потрібно". Через рік проректор похвалив Гаврила Никифоровича: «Ви справжній філолог». 1966 р. закінчив університет з відзнакою. Викладав у вечірній школі українську мову і літературу з 1964 до 1977 р.. 1965 р. звернувся з листом до Олеся Гончара, у якому вболівав за долю української мови, писав про занепад її викладання, асиміляцію українців. 1966 р. був уперше суворо попереджений КДБ за «націоналістичні прояви в педагогічній та літературній діяльності».
В університеті познайомився на літоб`єднанні з Іваном СОКУЛЬСЬКИМ, з поетом Михайлом ЧХАНОМ, з яким подружив. Якось 1968 р., повертаючись із Павлограду з "Поетичного травня", заспівав в автобусі з М. ЧХАНОМ "Ще не вмерла Україна" (варіант тексту і мелодію Пркопенко знав від мами). Підхопили інші. Назавтра кадебіст А. Тутик переказав: "Пойдите и скажите Чхану и Прокопенко, что за ними давно уже тюрьма плачет".
Коли 1968 р. розпочалася кампанія паплюження роману "Собор" О. Гончара, П. написав статтю "Повітря, вода і хліб народу", у якій навсупір оббріхувачам Г. Дігтяренкові та «філософові» І. Морозу доводив, що О. Гончар написав правду, і відніс статтю редакторові газети "Зоря" Петрові Орлику. Стаття опинилася «на контролі» у першого секретаря обкому КПУ О. Ватченка, який 30.05. 1968 р. передав її до слідчої частини. Її ані опублікували, ані повернули. Натомість партійні збори школи № 37 розглянули персональну справу П., звіль-нили його з посади заступника секретаря партійної організації школи і запропонували виключити партії. Його звинуватили у написанні «ідейно шкідливого вірша» «Чорні дні Батурина і Кодні», у підтриманні зв`язку з профілактованими О. ЗАВГОРОДНІМ, І. СОКУЛЬСЬКИМ, М. Романушком. На партійній комісії райкому її члени гукали: «Та він взагалі націоналіст, у нього й мова не дніпропетровська». Секретар Щекотуров додав: "У него и внешность националистическая". Це за довгі вуса. Однак перший секретар наполіг: "Мы Прокопенко не будем исключать из партии – у него военный путь". Оголосили "сувору догану з попередженням". Про цей факт згадано в «Листі творчої молоді Дніпропетровсь-ка».
1969 р. постало питання про "зняття партійного стягнення". Вимагали каяття: "Напиши заяву, що поміняв погляд на "Собор"". – "Цього я ніколи не напишу". Після тривалих зволікань догану таки зняли – без каяття.
КГБ домагався, щоб Гаврило Никифорович співпрацював з ним, зокрема, щоб доносив на Володимира СІРЕНКА, проти якого фабрикувалася кримінальна «справа».
Лише зрідка вдавалося прориватися до друку. Перша збірка віршів "Сонячний вітер" вийшла 1979 р. у видавництві «Промінь» так спотворена цензурою, що він не визнавав її своєю. Упродовж 70 – 80-х рр. П. підготував 10 збірок віршів і подав їх у різні видавництва. Усі вони були відхилені. Перекладав російського поета Дмитра Кедріна – але й переклади повертали з видавництв через «неблагонадійність» перекладача. Його дружина працювала директором письменницького клубу, керувала секцією дитячої літератури обласної письменницької організації, мала десяток книжок, але її через чоловіка не приймали в члени СПУ. Прийняли аж під час «перебудови».
З КПРС П. вийшов у 1988 році. У зв`язку з цим його і дружину невідомі тероризували нічними дзвінками по телефону і погрожували розправою. Був членом УГС, УРП.
Під час «перебудови» його твори почали друкувати журнали «Бористен», «Кур`єр Кривбасу», газета «Вільна думка» тощо. Член Спілки письменників з 1997 р.. Власним коштом 1998 р. видав збірку віршів «Лампа на підвіконні», згодом – «Кресало Поезії», книжка прози «Джерельні води». Книжка перекладів з Дмитра Кедріна вийшла посмертно, 2005 р.
Удова П., письменниця Ірина Прокопенко, лауреат премії ім. В. Підмогильного, живе в Дніпропетровську. Донька Наталка Кожум`яка з чоловіком, інженером-будівельником, з 1970 р. живе на Далекому Сході, вона і дві їхні доньки, Дарина і Анастасія – філологи. Уся родина – в українській громаді. Спілкуються українською.
Похований П. у Дніпропетровську.
Джерела
- 33-й: голод: Народна Книга-Меморіал / Упоряд. Л. Б. Коваленко, В. А. Маняк. – К.: Рад. письменник, 1991. – С. 195 – 197.
- Варіянт національного гімну // Борисфен. – № 1 (7), 1992. – С. 5.
- Лампа на підвіконні: Поезії. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1998.
- Архів ХПГ: Інтерв'ю 4 квітня 2001 року.
- Кресало Поезії. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2002.
- Джерельні води: Оповідання, нариси, новели. – Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2003.
- Кедрін Д.Б. Вибране. Переклади з російської Г.Прокопенка. – Дніпропетровськ: Січ, 2005. – 174 с.
- Переклади із Дмитра Кедріна. – Січеслав-2.
- “Украинскому Кедрину — быть”. Избранная переписка. 1977–2005. – Составитель И. Н. Прокопенко. – Дніпропетровськ: Січ, 2006.
- Лист творчої молоді Дніпропетровська // Чорновіл В. Твори: У 10-и т. – Т. 3. («Український вісник», 1970-72) / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. М.Косів. – К.: Смолоскип, 2006. – С. 87-99.
- Бойко Леонід. Відьомські полювання на «Ватчині» // Вітчизна, № 11–12, 1999. – С. 119 – 120.
- Кожем`яка Наталя. Коли охоплює туга за Україною… – Січеслав. – № 4 (14) 2007. – Жовтень. http://www.sicheslav.porogy.org
- Віртуальний музей. ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ - http://archive.khpg.org/index.php?id=1209224441
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Malishko Chlen KPRS Gavrilo Nikiforovich ProkopenkoNarodivsya6 chervnya 1922 1922 06 06 s Zhdanivka Magdalinivskij rajon Dnipropetrovska oblast Ukrayinska RSRPomer13 chervnya 2004 2004 06 13 82 roki Dnipro UkrayinaGromadyanstvo SRSR UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnistpoet perekladachMova tvorivukrayinskaRoki aktivnosti1944 2004ZhanrvirshU shlyubi zProkopenko Irina Mikolayivna Gavrilo Nikiforovich Prokopenko 6 chervnya 1922 s Zhdanivka Magdalinivskij rajon Dnipropetrovska oblast Ukrayinska RSR 13 chervnya 2004 Dnipropetrovsk Ukrayina ukrayinskij poet perekladach ZhittyepisZ rodini selyan batko Nikifor Gavrilovich 1889 1970 buv uchasnikom I Svitovoyi vijni znavsya na konyarstvi sadivnictvi gorodnictvi mati Mariya Sergiyivna 1890 1974 znala bagato pisen i sama yih skladala U ditinstvi Gavrilo Nikiforovich perezhiv golod vimerla tretina ridnogo sela Uzhe v pidlitkovomu vici rozumiv sho vlada zlochinna ce vona organizuvala golod Jogo svidchennya opublikovani v knizi 33 j golod Narodna kniga memorial 1991 1941 r zakinchiv serednyu shkolu z zolotim atestatom i vstupiv do Sevastopolskogo vijskovo morskogo artilerijskogo uchilisha 1941 1942 rr oboronyav Sevastopol vidtak sluzhiv na Dalekomu Shodi uchasnik vijni z Yaponiyeyu Nagorodzhenij bojovimi ordenami i medalyami Prodovzhiv navchannya v Lenkorani na Bajkali u Vladivostoku U 1945 1950 ta 1954 1957 rr sluzhiv u beregovij artileriyi Vijskovo Morskogo flotu na Chukotci v Sevastopoli na Kurilah Kamchatci v Poti 1952 r vstupiv u KPRS Pershi publikaciyi virshiv 1944 r v gazeti Tihookeanskogo flotu Boyevaya vahta u perekladah na rosijsku movu 1945 r Gavrilo Nikiforovich viyizdiv z Vladivostoka na Chukotku Na korabli poznajomivsya z Irinoyu Mikolayivnoyu Sheludyakovoyu rodom z krayu Yesenina yaka zakinchila v Moskvi Vishu shkolu polyarnih pracivnikiv i yihala dali na Pivnich Prokopenko v buhti Providinnya zayaviv Abo zi mnoyu tut zalishayeshsya abo zaraz kinus za bort de akuli za korablem idut zgrayeyu Splativ kalim povernuv derzhavi stipendiyu Irini 1946 r v nih narodivsya sin Pavlo 1948 dochka Natalka Gavrilo Nikiforovich zavzhdi pochuvavsya ukrayincem She z Sevastopolya voziv z soboyu Russko ukrainskij slovar 1925 r vidannya Rozmovlyav z matrosami ukrayinskoyu movoyu prosuvav yih na posadi Navchiv ukrayinskoyi movi druzhinu rosiyanku vona napisala dlya ditej 3 knizhki rosijskoyu i 11 knizhok ukrayinskoyu movoyu perekladaye z rosijskoyi slovackoyi mov Zarobivshi vijskovu pensiyu Prokopenko v chini majora 1960 r zvilnivsya u zapas povernuvsya v ridnij kraj Pracyuvav kontrolerom na Pivdennomu mashinobudivnomu zavodi Odnogo razu viyaviv sered obtirochnogo materialu ukrayinski vishivki Vibrav yih i pokazuvav robitnikam mabut ce buv odyag represovanih galichan Zbirav materiali pro golod 1932 1933 rr Mama chesno rozpovidala inshi boyalisya Ce stalo vidomo KDB i partijcyam pochalisya prorobki Z raketnogo cehu jogo yak neblagonadijnogo pereveli v traktornij 1960 r Gavrilo Nikiforovich vstupiv na zaochne viddilennya filologichnogo fakultetu Dnipropetrovskogo universitetu Prorektor pitav A chomu vi jdete na filfak na ukrayinske viddilennya Ye fiz teh Krayini potribni fiziki Gavrilo Nikiforovich vidpoviv Tomu sho lyublyu ukrayinsku movu U mene vikresleno 15 rokiv zhittya Pislya vijni ya roblyu ne te sho potribno Cherez rik prorektor pohvaliv Gavrila Nikiforovicha Vi spravzhnij filolog 1966 r zakinchiv universitet z vidznakoyu Vikladav u vechirnij shkoli ukrayinsku movu i literaturu z 1964 do 1977 r 1965 r zvernuvsya z listom do Olesya Gonchara u yakomu vbolivav za dolyu ukrayinskoyi movi pisav pro zanepad yiyi vikladannya asimilyaciyu ukrayinciv 1966 r buv upershe suvoro poperedzhenij KDB za nacionalistichni proyavi v pedagogichnij ta literaturnij diyalnosti V universiteti poznajomivsya na litob yednanni z Ivanom SOKULSKIM z poetom Mihajlom ChHANOM z yakim podruzhiv Yakos 1968 r povertayuchis iz Pavlogradu z Poetichnogo travnya zaspivav v avtobusi z M ChHANOM She ne vmerla Ukrayina variant tekstu i melodiyu Prkopenko znav vid mami Pidhopili inshi Nazavtra kadebist A Tutik perekazav Pojdite i skazhite Chhanu i Prokopenko chto za nimi davno uzhe tyurma plachet Koli 1968 r rozpochalasya kampaniya paplyuzhennya romanu Sobor O Gonchara P napisav stattyu Povitrya voda i hlib narodu u yakij navsupir obbrihuvacham G Digtyarenkovi ta filosofovi I Morozu dovodiv sho O Gonchar napisav pravdu i vidnis stattyu redaktorovi gazeti Zorya Petrovi Orliku Stattya opinilasya na kontroli u pershogo sekretarya obkomu KPU O Vatchenka yakij 30 05 1968 r peredav yiyi do slidchoyi chastini Yiyi ani opublikuvali ani povernuli Natomist partijni zbori shkoli 37 rozglyanuli personalnu spravu P zvil nili jogo z posadi zastupnika sekretarya partijnoyi organizaciyi shkoli i zaproponuvali viklyuchiti partiyi Jogo zvinuvatili u napisanni idejno shkidlivogo virsha Chorni dni Baturina i Kodni u pidtrimanni zv yazku z profilaktovanimi O ZAVGORODNIM I SOKULSKIM M Romanushkom Na partijnij komisiyi rajkomu yiyi chleni gukali Ta vin vzagali nacionalist u nogo j mova ne dnipropetrovska Sekretar Shekoturov dodav U nego i vneshnost nacionalisticheskaya Ce za dovgi vusa Odnak pershij sekretar napolig My Prokopenko ne budem isklyuchat iz partii u nego voennyj put Ogolosili suvoru doganu z poperedzhennyam Pro cej fakt zgadano v Listi tvorchoyi molodi Dnipropetrovs ka 1969 r postalo pitannya pro znyattya partijnogo styagnennya Vimagali kayattya Napishi zayavu sho pominyav poglyad na Sobor Cogo ya nikoli ne napishu Pislya trivalih zvolikan doganu taki znyali bez kayattya KGB domagavsya shob Gavrilo Nikiforovich spivpracyuvav z nim zokrema shob donosiv na Volodimira SIRENKA proti yakogo fabrikuvalasya kriminalna sprava Lishe zridka vdavalosya prorivatisya do druku Persha zbirka virshiv Sonyachnij viter vijshla 1979 r u vidavnictvi Promin tak spotvorena cenzuroyu sho vin ne viznavav yiyi svoyeyu Uprodovzh 70 80 h rr P pidgotuvav 10 zbirok virshiv i podav yih u rizni vidavnictva Usi voni buli vidhileni Perekladav rosijskogo poeta Dmitra Kedrina ale j perekladi povertali z vidavnictv cherez neblagonadijnist perekladacha Jogo druzhina pracyuvala direktorom pismennickogo klubu keruvala sekciyeyu dityachoyi literaturi oblasnoyi pismennickoyi organizaciyi mala desyatok knizhok ale yiyi cherez cholovika ne prijmali v chleni SPU Prijnyali azh pid chas perebudovi Z KPRS P vijshov u 1988 roci U zv yazku z cim jogo i druzhinu nevidomi terorizuvali nichnimi dzvinkami po telefonu i pogrozhuvali rozpravoyu Buv chlenom UGS URP Pid chas perebudovi jogo tvori pochali drukuvati zhurnali Boristen Kur yer Krivbasu gazeta Vilna dumka tosho Chlen Spilki pismennikiv z 1997 r Vlasnim koshtom 1998 r vidav zbirku virshiv Lampa na pidvikonni zgodom Kresalo Poeziyi knizhka prozi Dzherelni vodi Knizhka perekladiv z Dmitra Kedrina vijshla posmertno 2005 r Udova P pismennicya Irina Prokopenko laureat premiyi im V Pidmogilnogo zhive v Dnipropetrovsku Donka Natalka Kozhum yaka z cholovikom inzhenerom budivelnikom z 1970 r zhive na Dalekomu Shodi vona i dvi yihni donki Darina i Anastasiya filologi Usya rodina v ukrayinskij gromadi Spilkuyutsya ukrayinskoyu Pohovanij P u Dnipropetrovsku Dzherela33 j golod Narodna Kniga Memorial Uporyad L B Kovalenko V A Manyak K Rad pismennik 1991 S 195 197 Variyant nacionalnogo gimnu Borisfen 1 7 1992 S 5 Lampa na pidvikonni Poeziyi Dnipropetrovsk Poligrafist 1998 Arhiv HPG Interv yu 4 kvitnya 2001 roku Kresalo Poeziyi Dnipropetrovsk Poligrafist 2002 Dzherelni vodi Opovidannya narisi noveli Dnipropetrovsk Navchalna kniga 2003 Kedrin D B Vibrane Perekladi z rosijskoyi G Prokopenka Dnipropetrovsk Sich 2005 174 s Perekladi iz Dmitra Kedrina Sicheslav 2 Ukrainskomu Kedrinu byt Izbrannaya perepiska 1977 2005 Sostavitel I N Prokopenko Dnipropetrovsk Sich 2006 List tvorchoyi molodi Dnipropetrovska Chornovil V Tvori U 10 i t T 3 Ukrayinskij visnik 1970 72 Uporyad Valentina Chornovil Peredm M Kosiv K Smoloskip 2006 S 87 99 Bojko Leonid Vidomski polyuvannya na Vatchini Vitchizna 11 12 1999 S 119 120 Kozhem yaka Natalya Koli ohoplyuye tuga za Ukrayinoyu Sicheslav 4 14 2007 Zhovten http www sicheslav porogy org Virtualnij muzej DISIDENTSKIJ RUH V UKRAYiNI http archive khpg org index php id 1209224441