Мармарош-Сигітські судові процеси

Мармарош-Сигітські судові процеси (Мармарош-Сігетські судові процеси) — судові розправи австро-угорського уряду над селянами Закарпаття (Угорської Русі), які переходили з уніатства до православ'я. Проходили у місті Мармарош-Сигіт.

Одним із найбільших центрів «православного руху» стала Мармароська жупа на Закарпатті. Щоб придушити його, австро-угорський уряд вдався до репресій, звинувачуючи учасників руху в «державній зраді». Водночас офіційно в Австро-Угорщині провослав'я було дозволено законом, а в Буковині, яка також частково входила до Австро-Угорщини, було панівною вірою.

Процеси викликали бурхливу реакцію в демократичних колах Європи проти свавілля угорського судочинства.

Перший Мармарош-Сигітський процес

У лютому 1904 року в Мармарош-Сигіті було організовано судовий процес над 22 селянами, з яких 9 було засуджено до різних строків тюремного ув'язнення і сплати штрафу.

Виступи селян відбулися 1906 року в інших жупах. Проте репресії не спинили наростання «православного руху».

На початку 1912 до православ'я вже перейшло 30–35 тис. закарпатців.

Другий Мармарош-Сигітський процес

У відповідь на подальше поширення православ'я австро-угорський уряд знову застосував суд. 29 грудня 1913 року почався Другий Мармарош-Сигітський процес. Він був єдиним масовим процесом в Австро-Угорщині перед війною.

Початково до суду притягли 189 звинувачуваних. Під час арешту і ув'язнення селяни зазнавали тортур та побиття з боку угорських жандармів. Згодом прокурор зменшив число відповідачів до 94 (за іншими даними — 96) осіб, звинувативши їх у підбуренні проти мадярського народу, греко-католицької віри та духовенства, в порушенні законів.

Процес був спрямований насамперед проти православних громад сіл Великі Лучки (поблизу Мукачевого) та Іза (Хустський район).

На захист обвинувачених виступив лідер неославізму, голова Галицько-руського благодійного товариства, російський граф Володимир Бобринський, який особисто приїхав на Закарпаття для участі у процесі.

Процес завершився 3 березня 1914. 32 підсудних було визнано винними в антиурядовій агітації й засуджено до різних строків тюремного ув'язнення (сукупно — 39,5 років) та сплати штрафу.

Примітки

1. Мармарош-Сігетські судові процеси 1904–06 і 1913–14 // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
2. Сергей Суляк. Русины: уроки трагической истории^{[недоступне посилання з квітня 2019]} — Русин, № 3–4 (13–14), 2008.
3. Кирилл Фролов. Валерий Разгулов. Жизнеописание схиархимандрита Алексия (Кабалюка) — Вестник № 2 (УПЦ МП), 01.11.2001.
4. С. В. Віднянський. Мармарощина [ 30 березня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с.
5. Маґочій, Павло-Роберт. Підкарпатська Русь: формування національної самосвідомості (1848—1948). — Друге перероб. і доповн. вид. / П.-Р. Маґочій; передм. В. Фенича; випуск. ред. та покажч. Л. Ільченко; ред. В. Падяк. Ужгород: Вид-во Валерія Падяка, 2021. С. 108—109.

Посилання

• . Мараморош-Сиготський процес 1913-1914 рр. у висвітленні української та російської періодики [ 6 червня 2012 у Wayback Machine.], 28.08.2008.
• Юрий Данилец (2009): Первый судебный процесс против православных Закарпатья в Мараморош-Сиготе [ 8 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Юрий Данилец (2009): Второй Мараморош-Сиготский процесс против православных в Закарпатье [ 8 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Юрий Данилец (2009): К истории православного движения в закарпатском селе Иза [ 8 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Юрий Данилец (2012): Из истории православного движения в Восточной Словакии в начале ХХ века [ 8 квітня 2019 у Wayback Machine.]