Мала Перещепина село в Україні у Новосанжарській селищній громаді Полтавського району Полтавської області Населення стан

Мала́ Перещепина — село в Україні, у Новосанжарській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 2225 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Малоперещепинська сільська рада.

село Мала Перещепина
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Полтавський район
Громада	Новосанжарська селищна громада
Облікова картка	Мала Перещепина
Основні дані
Населення	2225
Площа	8,102 км²
Густота населення	249,94 осіб/км²
Поштовий індекс	39320
Телефонний код	+380 5344
Географічні дані
Географічні координати	^{H G O}
Середня висота над рівнем моря	86 м
Найближча залізнична станція	Мала Перещепинська


Місцева влада
Адреса ради	39320, с.Мала Перещепина, вул.Незалежності, 44
Карта
Мала Перещепина
Мала Перещепина
Мапа

Мала Перещепина у Вікісховищі

Географія

Село Мала Перещепина знаходиться на краю декількох великих боліт, у тому числі болота Велике. Навколо села багато невеликих озер, у тому числі озера Водопай, Хілкове та Святе. До села примикає лісовий масив (сосна). До села прилягають села Велике Болото і Пологи. Поруч проходить залізниця, станція Мала Перещепинська за 2 км.

Археологічні знахідки

Пам'ятний знак Хану Кубрату на місці його поховання в селі Мала Перещепина

Біля Малої Перещепини поховано хана Кубрата — володаря Великої Булгарії.

1912 року знайдено Перещепинський скарб — найбагатший зі скарбів Східної Європи епохи Середньовіччя – вагою 75 кілограмів (25 кг золотих речей, 50 кг срібних).

На початку 1980-х років німецький вчений Йоахім Вернер, а потім за ним австрійський учений Вернер Зайбт та болгарські історики й археологи, глибоко дослідивши експонати скарбу в музеї Ермітаж у Санкт-Петербурзі, прочитали написи давньогрецькою мовою на перстенях-печатках із Перещепинського скарбу та встановили, що все те багатство колись належало Кубрату, ханові Великої Булгарії, до складу якої в VII ст. нашої ери входила й частина території сучасної України.

Історія

За даними на 1859 рік у власницькому селі Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, мешкало 4572 особи (2288 чоловічої статі та 2284 — жіночої), налічувалось 479 дворових господарства, існували 2 православні церкви, приходське училище, сільська управа, хлібний запасний магазин.

Станом на 1900 рік село було центром Малоперещепинської волості.

З 1923 до 1931 року було центром Малоперещепинського району.

У часи нацистської окупації належало до Полтавського гебіта.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Новосанжарської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Новосанжарського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області.

Економіка

Комбінат з виготовлення склопакетів, філія ПП «Суматра».
Агрофірма «Аршиця»

Об'єкти соціальної сфери

Школа ім. М. А. Клименко.
Дитячий садок.
Амбулаторія.

Відомі люди

Народились

Молоток Микола Анатолійович — капітан Збройних сил України, кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня.

Почесні громадяни

— академік, президент Собору болгар України
Клименко Микола Андрійович — ветеран війни і педагогічної праці
(1920 — 1976) — повний кавалер ордена Слави

Парки, заповідники

Галофітне болото (одне з найунікальніших боліт у Європі)
Малоперещепинський ботанічний заказник загальнодержавного значення

Примітки

. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 11 січня 2009.
рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 2274)
рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900
. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013.

Джерела

Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, — 280 с, іл. + 24 с. вкл. .
Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12 — Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.
Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — 352 с.

[1] . Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 11 січня 2009.

[2] рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 2274)

[3] рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900

[4] . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.

[5] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[6] . Архів оригіналу за 5 жовтня 2013.