Білоус Кирило Герасимович

Кири́ло Гера́симович Білоу́с (3 лютого 1925 — 18 вересня 1997) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир обслуги гармати 819-го артилерійського полку 295-ї стрілецької дивізії, старший сержант. Повний кавалер ордена Слави.

Кирило Герасимович Білоус
Народження	3 лютого 1925(1925-02-03) Мошняги, Балтський район, АМСРР, Українська СРР, СРСР
Смерть	18 вересня 1997(1997-09-18) (72 роки) , Чамзинський район, Мордовія, РФ
Поховання	Комсомольський (Чамзінський район)
Національність	українець
Країна	СРСР →  Росія
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Роки служби	1945—1950, 1952—1956
Партія	КПРС
Звання	Капітан
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Кавказу» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Варшави» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білоус.

Життєпис

Народився в селі Мошняги, нині Балтського району Одеської області, в селянській родині. Українець. Здобув неповну середню освіту.

З початком німецько-радянської війни і наближенням лінії фронту до рідного села, 26 липня 1941 року добровільно вступив до винищувального батальйону. Відтоді брав участь у бойових діях. Відступав разом з 109-м стрілецьким полком 176-ї стрілецької дивізії на схід, ходив у розвідку. Невдовзі був зарахований до 81-го гаубичного артилерійського полку 74-ї стрілецької дивізії. Після короткочасного навчання під керівництвом єфрейтора став навідником гармати.

Воював на Південному фронті: виходив з оточення під Миколаєвом, боронив Донбас і Північний Кавказ. Після важких боїв під Армавіром, частина полку, в якій перебував К. Г. Білоус, відійшла до П'ятигорська, де увійшла до складу 819-го артилерійського полку. У його складі дійшов до Берліна. Воював на Північно-Кавказькому, 4-му та 3-му Українських і 1-му Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з 1943 року.

31 січня 1945 року при прориві сильно укріпленої лінії оборони супротивника в районі Буди-Ауґустовські (Польща) вміло організував роботу обслуги, влучним вогнем подавив мінометну батарею і знищив 2 кулемети ворога, чим сприяв успішному просуванню піхоти вперед.

7—9 березня 1945 року під час штурму міста Кюстрин (Польща) вивів свою гармату на пряме наведення і влучним вогнем знищив 2 ДЗОТи, 3 протитанкових гармати, 5 кулеметних точок і понад 50 солдатів і офіцерів ворога. Попри сильний ворожий обстріл, його гармата працювала безперебійно, що сприяло успішному просуванню піхоти вперед.

25 квітня 1945 року у боях за Берлін обслуга гармати під командуванням старшого сержанта К. Г. Білоуса знищила 4 кулемети, гармату і близько 20 солдатів супротивника. Будучи пораненим, не полишив поле бою і продовжував командувати обслугою.

Після закінчення війни продовжив війському службу. У 1950 році демобілізувався. Повернувся у Балту, працював завідувачем відділом у райвиконкомі. Невдовзі переїхав у місто Бельці (Молдова), де обіймав низку посад на райпромкомбінаті. У 1952 році К. Г. Білоусу було присвоєне військове звання «лейтенант» і він був вдруге призваний до ЗС СРСР. Пройшов курси підготовки політскладу, служив заступником командира радіотехнічної роти з політчастини. У вересні 1956 року капітан К. Г. Білоус звільнений у запас.

Мешкав у селищі Чамзинського району Мордовії, працював начальником штабу цивільної оборони на Олексіївському комбінаті асбестоцементних виробів.

Нагороди

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (11.04.1945) та 3-го (10.02.1945) ступенів, медалями, у тому числі «За відвагу» (01.05.1943).

Примітки

1. На надгробному пам'ятнику вказана інша дата смерті: 18.09.1998.
2. Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Посилання

• Білоус Кирило Герасимович. // Сайт «Герои страны» (рос.).