Дру жба до 1964 року Скорбичі біл Дружба село в Білорусі Берестейського району Берестейської області Підпорядковане Чорн

Дру́жба (до 1964 року — Скорбичі, біл. Дружба) — село в Білорусі Берестейського району Берестейської області. Підпорядковане Чорнавчицькій сільській раді. Розташоване на березі річки Лісна, за 1 км від траси Р83. Від основного русла річки село відділяло пересохле русло річки.

Основні дані
село Дружба біл. Дружба
Транслітерація назви	Družba
52°11′03″ пн. ш. 23°41′51″ сх. д. / 52.184166666694444814° пн. ш. 23.69750000002778023° сх. д.Координати: 52°11′03″ пн. ш. 23°41′51″ сх. д. / 52.184166666694444814° пн. ш. 23.69750000002778023° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Берестейська область
Район	Берестейський район
Рада	Чорнавчицька сільська рада
Населення	125 (2009)
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	225031
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	321 км
Дружба
Дружба Дружба (Берестейська область)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дружба (значення).

Назва

(Грамота 09.11.1449)
… Щербе жеребеи пустыи у Скорбичох, колко ихъ естъ у Скорбичох пустыхъ жеребъевъ … Литовська метрика (1440 — 98). Кн.3 — Вільнюс, 1998. — с.62

Назва утворена від шкіряного промислу. В місцевому фольклорі згадується у приказці: «Скорбичі приніс чорт у торбочці, поставив над річкою і то не рукою». По причині немилозвучності в російський мові, в 1961 році село Скорбичі об'єднано з присілком Гущарі в населений пункт під назвою Дружба на території однойменного радгоспу. Одною з причин перейменування і злиття обох населених пунктів стала відбудова частини села після пожежі.

Позицію радянських мовознавців і викликане ним рішення державної адміністрації змінити назву населеного пункту критикував відомий російський мовознавець .

Географія

Розташоване за 7 км від залізничної станції Мотикали.

Археологічні пам'ятки

На землях села знаходилися три важливих археологічних пам'ятки. В 1880-роках К. Ягміном і Е. Глогером поховання вельбарської культури (III—IV століття) на зарубинецькому могильнику. Тут знайдені 10 фібул і 40 скляних і кам'яних намистин. Частина знахідок оплавлена, друга ні, що на думку вчених свідчить про бірітуальний характер поховання. У винику проведених в 1966 Русановою і в 1980, 1985 Т. Коробушкіною розкопоп виявлено селище 4-2 ст. до н. е. На північ від села археологом Русановою відкрито слов'янське селище (9-10 стст.). Згідно з класифікацією дослідниці належить до селищ волинського типу. На його місці в 4-2 стст. до н. е.існувало селище поморської культури. На слов'янському селищі знайдено дві дерев'яних обгорілих будівлі (105х95 см, 90х70 см). Попри зміну назви населеного пункту, пам'ятки археології відомі під попередньою назвою. Знахідки зберігаються в Державному археологічному музеї (Варшава), Інституті історії Національної Академії наук Білорусі (Мінськ), Берестейському обласному краєзнавчому музеї (Бересть).

Історія

З 1915 село перебувало в біженстві в околиці Олександрівська. Належало до гміни Косичи Берестейського повіту. Приписане до приходської церкви с. Вістичи.

У 1926 році мешканці села зверталися до польської влади з проханням відкрити в Скорбичах українську школу.

У селі діяла початкова польська школа. В 1929-32 рр. головою місцевої читальні «Просвіта» і комітету СельРоб був (1891–1947). Більшість зібраної просвітянином літератури знищена родиною з приходом німецької влади. В 30-і роки XX століття діяв комітет КПЗБ. В 1940 році в селі в одному з перших в районі організований колгосп. Літом 1942 року в село за зброєю приходили члени одної з антифашистських груп. В 1943 році тут знаходився пункт протиповітряної оборони Вермахту. В 1944 році стояли мадярські війська. 26 липня взяте боєм 143-й гвардійським стрілецьким полком 1-го Білоруського фронту. В 1957 році село передане з Чернинської сільради до Чернавчицької сільради.

У 1964 року село Скорбичі перейменоване на Дружбу.

Населення

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення села становило 125 осіб.

Народна культура

Мовою жителів Скорбич була середньозагородська говірка західнополіського діалекту української мови. У новозакритих складах нерегулярно вимовлявся звук [ü]: [к’üшка], але [с'іл’], [к'іт]. Близько ста пісень з пісенної спадщини села відомі зі слів Олександри Столярчук (1916 р.н.).

Мікротопоніми

Шелюга, .

Примітки

Belarus. pop-stat.mashke.org. оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 21 січня 2020. (англ.)
Леонюк В. Скорбичі // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 281. — .
Сергійчук В. І. Етнічні межі і державний кордон України. — Вид. 3-є. — К. : ПП Сергійчук M. І, 2008. — С. 497-498. — .

Джерела

Місіюк В. Які пісні співають у Скорбичах? / Довкола "Піснекрадства" // Пам'ятки України. — К., 1997. — № 3. — С. 115-116.
Леонюк В., Словник Берестейщини, — Львів, 1996. — с.281.
Земская Е.А, Шмелев Д. Н., Развитие лексики современного русского языка — М., 1965. — с.28.
Протченко И. Ф., Лексика и словообразование русского языка советской эпохи — М., 1974. — с.120.
Русанова И. П., Славянские древности VI—IX вв. между Днепром и Западным Бугом, М., 1973

[населення_2009-1] Belarus. pop-stat.mashke.org. оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 21 січня 2020. (англ.)

[Леонюк_1996-2] Леонюк В. Скорбичі // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 281. — .

[Сергійчук-3] Сергійчук В. І. Етнічні межі і державний кордон України. — Вид. 3-є. — К. : ПП Сергійчук M. І, 2008. — С. 497-498. — .