У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лавров Ю рій Сергі йович Лавро в 1 14 березня 1905 19050314 Санкт Пете

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лавров.

Ю́рій Сергі́йович Лавро́в (1 (14) березня 1905(19050314), Санкт-Петербург, Російська імперія — 20 серпня 1980, Ленінград, РРФСР) — радянський актор театру і кіно, театральний режисер. Заслужений артист УРСР (1943). Народний артист УРСР (1948). Народний артист СРСР (1960).

Юрій Сергійович Лавров

Народився

14 березня 1905
Санкт-Петербург, Російська імперія

Помер

20 серпня 1980 (75 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР

Поховання

Байкове кладовище

Громадянство

Російська імперія →

СРСР

Діяльність

актор театру і кіно, театральний режисер

Заклад

Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки

Дружина

Смирнова Ольга

Діти

Кирило Юрійович Лавров

Батьки

Лаврови Сергій Васильович і Єлизавета Якимівна

IMDb

ID 0492257

Нагороди та премії

Медаль «За оборону Сталінграда»

Батько актора Кирила Лаврова.

Біографія

Народився в сім'ї вчителя грецької і латинської мов Сергія Васильовича Лаврова. В 1917 році його батько емігрував за кордон, а мати — Єлизавета Якимівна, залишилася в Петрограді з чотирма дітьми. Юрій був змушений припинити навчання й шукати роботу. Працював, зокрема, кур'єром, помічником слюсаря.

На сцені з 1919 року. Працював у Ленінградському БДТ, , Ленінградському Червоному театрі (нині Театр «Балтійський дім»), в 1929–1934 роках — в Ленінградському театрі драми імені О. С. Пушкіна (нині ).

У 1938–1966 роках працював у Київському російському драматичному театрі імені Лесі Українки (у 1941–1945 роках, під час німецько-радянської війни, у театрі Південно-Західного фронту).

З 1928 року знімався в кіно (на кіностудіях «Ленфільмі», Совкіно, кіностудії ім. М. Горького). Зіграв ряд ролей в українських кінокартинах.

Від 1966 року — на пенсії, проте продовжував грати в деяких спектаклях і зніматися у фільмах.

Помер після тривалої хвороби серця. На прохання вдови — заслуженої артистки УРСР Ольги Смирнової, — урну з прахом Юрія Лаврова перевезли до Києва й захоронили на Байковому цвинтарі (ділянка № 1).

Відзнаки

Заслужений артист УРСР (11.10.1943)
Народний артист УРСР (15.04.1948)
Народний артист СРСР (24.11.1960)
Кавалер орденів «Знак Пошани» (01.02.1939), Леніна (30.06.1951),
Нагороджений медалями «За оборону Сталінграда» (1944), «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1946), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1946)

Творчість

Театральні ролі

«Страх» М. Афіногенова — Кастальський
«Тартюф» Мольєра — Тартюф
«Живий труп» Л. М. Толстого — Абрезков
«Кам'яний господар» Лесі Українки — Дон-Жуан, Командор
«Овід» за Е. Л. Войнич — Ріварес
«Ходіння по муках» за О. Толстим — Рощин
«Маскарад» Лєрмонтова — Невідомий
«Діти сонця» М. Горького — Вагін
«Останні» М. Горького — Іван Коломійцев
«Палата» С. Альошина — Новіков
«Дон Карлос» Шіллера — Філіп II
«Ромео і Джульєтта» Шекспіра — Лоренцо

Фільмографія

Роботи на російських кіностудіях:

«Прапор нації» (1929, кореспондент)
«Третя молодість» (1928, Сергун)
«Секрет фірми» (1934)
«Три товариші» (1935)
«Волочаєвські дні» (1937, поручик Гришин)
«На кордоні» (1939, Нумата)
«Про це забувати не можна» (1954, Вольський)
«Тридцять три» (1965)
«Третя молодість» (1965, СРСР—Франція, Сергун)

Зіграв в українських кінокартинах:

(1936, капітан Старчак)
«Повінь» (1936)
«Велике життя» (1939, Кузьмін)
«Гомони-містечко» (1939, голова міськради)
«Щорс» (1939, інспектор)
«Олександр Пархоменко» (1942, анархіст)
«В далекому плаванні» (1945)
«Центр нападу» (1946, тренер)
«Третій удар» (1948, турецький журналіст Мюстегіб Фагіль)
«Тривожна молодість» (1954, Печериця)
«Зірки на крилах» (1955)
«Багаття безсмертя» (1955, Урбіс)
«300 років тому…» (1956)
«Діти сонця» (1956, 2 с, фільм-спектакль, Вагін)
«Правда» (1957, Петлюра)
«Гори, моя зоре» (1957, Плавильщиков)
(1957)
«Киянка» (1958) — Симон Петлюра
«Вогненний міст» (1958, фільм-спектакль, Штанге)
«Григорій Сковорода» (1959, генерал Кричетников)
«Олекса Довбуш» (1959, граф Потоцький)
«Катя-Катюша» (1959)
«Звичайна історія» (1960)
«Останні» (1962, фільм-спектакль)
«Мовчать тільки статуї» (1962, Грірсон)
«Космічний сплав» (1964)
«Ключі від неба» (1964)
«Ракети не повинні злетіти» (1964)
«Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» (1964)
«Хочу вірити» (1965)
«У місто прийшла біда» (1966)
«Помилка Оноре де Бальзака» (1968)
«Поштовий роман» (1969, Григор'єв)
«Серце Бонівура» (1970, 2 с, Дитерихс)
«Шлях до серця» (1970, Майзель)
«Родина Коцюбинських» (1970)
«Мир хатам, війна палацам» (1970)
(1971)
«Віра, Надія, Любов» (1972)
«Софія Грушко» (1972)
«Спокута чужих гріхів» (1978)
(1980)

Озвучування:

«Про смугасте слоненя» (1971, мультфільм)

Примітки

Лавров Юрий Сергеевич — Киносозвездие — авторский проект Сергея Николаева [ 9 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

Митці України. К., 1992. — С.438;
Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.352;
Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.404;
УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.744.
Театральна планета «Юрій Лавров» http://www.day.kiev.ua/178617/

Джерела

П. М. Бондарчук. Лавров Юрій Сергійович [ 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 15. — .
Фільмографія на Кіно-Театр.ру [ 27 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

[1] Лавров Юрий Сергеевич — Киносозвездие — авторский проект Сергея Николаева [ 9 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)