Архієпи скоп Мефо дій в миру Михайло Пишняче вський Піснячевський 12 червня 1774 10 липня 1845 Мгарський монастир єписко

Архієпи́скоп Мефо́дій (в миру Михайло Пишняче́вський, Піснячевський; 12 червня 1774 — 10 липня 1845, Мгарський монастир) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Псковський та Ліфляндський.

Архієпископ Мефодій

Портрет ХІХ ст.

Архієпископ Астраханський та Кавказький

27 червня 1824 — 30 вересня 1825

Попередник:

Наступник:

Павло (Саббатовський)

Єпископ Полтавський та Переяславський

7 лютого 1816 — 27 червня 1824

Попередник:

Анатолій (Максимович)

Наступник:

Георгій (Ящуржинський)

Єпископ Староруський,
вікарій Новгородської єпархії

21 вересня 1813 — 7 лютого 1816

Попередник:

Наступник:

Альма-матер:

^d

Діяльність:

священник

Ім'я при народженні:

Михайло Пишнячевський

Народження:

12 липня 1774

Смерть:

10 липня 1845 (70 років)
Мгарський монастир, Лубенський повіт, Полтавська губернія

Похований:

Лубенський район

Життєпис

Народився в сім’ї священника Переяславської єпархії.

Навчався у Києво-Могилянській академії;

1797 — у Московському університеті.

8 вересня 1800 р. — поставлений вчителем у Київській академії .

28 березня 1803 р. — пострижений в чернецтво з іменем «Мефодій».

2 квітня 1803 р. — рукоположений в сан ієродиякона, а 6 квітня — в сан ієромонаха і призначений соборним ієромонахом.

8 вересня 1803 р. — призначений професором Київської духовної академії. З 1806 — профект кафедри поезії і вищого класу математики, згодом префект КМА.

5 липня 1811 р. — отримав сан архімандрита (3-го класу).

1811 — призначений інспектором Петербурзької духовної семінарії, а з 13 березня 1812 — її ректором.

З 27 березня 1812 р. керував також Санкт-Петербурзьким Троїце-Сергієвим монастирем.

21 вересня 1813 р. — хіротонія в єпископа Староруського, вікарія Новгородської єпархії.

З 7 лютого 1816 р. — єпископ Полтавський та Переяславський.

Був чудовим проповідником, з уст якого, за словами сучасника, «лилися перли і алмази». За його ініціативою були засновані духовне училище у Переяславі (1817) і парафіяльне училище в Полтаві при монастирі (1818).

27 липня 1824 р. — зведений в сан архієпископа Астраханського та Кавказького. Прибув до єпархії 16 жовтня того ж року.

Астраханський клімат виявився важким, також страждав від того, що не мав освіченого оточення.

З 30 вересня 1825 — архієпископ Псковський, Ліфляндський та Курляндський.

З 30 квітня 1833 — архієпископ Псковський та Ліфляндський.

Будучи архієпископом Псковським втратив зір, через що 10 травня 1834 звільнений на покій до Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря з річною пенсією 3200 рублів. Керував ним.

Помер 10 липня 1845 р. у цьому монастирі. Похований в соборному храмі.

Примітки

. Архів оригіналу за 19 березня 2015. Процитовано 4 квітня 2015.
. Архів оригіналу за 28 жовтня 2010. Процитовано 4 квітня 2015.

Література

Игумен Полиевкт. Сведения о Полтавско-Переяславской епархии и ее архипастырях. Мефодий Песнячевский // ПЕВ.ЧН. — 1867. — № 22. — с. 413–416; Павловский, 1912. — С. 127.

[vidania-1] . Архів оригіналу за 19 березня 2015. Процитовано 4 квітня 2015.

[astrakhan-ortodox-2] . Архів оригіналу за 28 жовтня 2010. Процитовано 4 квітня 2015.