Григорій Стороженко (генеральний бунчужний)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стороженко.

Григо́рій Андрі́йович Стороже́нко (* бл. 1680, Ічня, Прилуцький полк, Військо Запорозьке Городове — † 1745) — український військовий і державний діяч доби Гетьманщини, дипломат, правник. Генеральний бунчужний (1727-1729), ічнянський сотник (1715-1741).

Григорій Стороженко
Копія портрета XVIII ст. з колекції В. Тарновського
Народився	бл. 1680 Ічня, Прилуцький полк, Військо Запорозьке Городове
Помер	1745(1745) Іржавець, Ічнянська сотня, Прилуцький полк, Військо Запорозьке Городове
Громадянство	Гетьманщина
Національність	українець
Діяльність	воєначальник, державний діяч, дипломат, правник
Alma mater	Києво-Могилянська академія
Посада	Генеральний бунчужний Ічнянський сотник
Військове звання	бунчуковий товариш
Конфесія	православний
Рід	Стороженки
У шлюбі з	1) Уляна Томара 2) Євдокія Лизогуб
Діти	Степан, Петро, Уляна, Тетяна, Андрій, Данило, Ганна
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Син ічнянського сотника Прилуцького полку (* 1652 — † 1715). Дід — прилуцький полковник часів Івана Мазепи Іван Федорович Стороженко (* бл. 1620 — † 1693). Мати — Мотря Гнилозуб-Пашковська — донька прилуцького полкового осавула Хоми Гнилозуба та пасербиця охотницького полковника .

Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. 1709 поступив на службу до Війська Запорозького, разом з батьком взяв участь у Полтавській битві на боці Московського царства, а також — у «ближніх» походах 1710-1715, зокрема — у Прутському поході.

Після смерті батька 29 серпня 1715 зайняв уряд ічнянського сотника. 1716 очолював сотню під час будівництва Печерської фортеці у Києві. 1717 — у Царицинському поході. 1722 — у Перському поході. Влітку 1722 відправлений наказним гетьманом Данилом Апостолом з річки Сулак, де стояв козацький корпус у Персії, до ставки Петра І у Астрахань з «прошением о нуждах походніх малороссийских». Російським імператором спрямований до Москви, де був прийнятий у Сенаті та привіз звідти «милостивейшую грамоту» для Генеральної військової канцелярії. У цей час також був у складі різних комісій при ГВК.

1 (12) жовтня 1727 взяв участь у раді в Глухові, на якій Данило Апостол був обраний гетьманом, а Стороженко — генеральним бунчужним. Також отримав посаду асесора Генерального військового суду. Паралельно продовжував тримати уряд ічнянського сотника. У наступні роки неодноразово виконував дипломатичні доручення гетьмана, їздив у Москву та Петербург. 1727 дістав аудієнцію в Петра ІІ. 1729 привіз гетьману грамоту від імператора.

Отримав від Д. Апостола універсали на села Іржавець, Томашівку, Ступаківку. У 1728-1730-х ГВК розглядала справу про розмежування його ґрунтів в Іржавці, Мартинівці, Рожнівці та Парафіївці. За ревізією 1730 володів 264 дворами.

Після смерті гетьмана Апостола 1734 за дорученням «правителя Малоросії» Олексія Шаховського займався слідствами, а також розподілом «окладов и порционов комиссарам». У 1735-1737 проживав у Москві, виконував роботу з упорядкування зводу малоросійського права. Перебував у комісії, що розмежовувала землі між ландміліцькими полками та Орільськими містами. 1737, 1739, 1740 обирався кандидатом на посади генерального бунчужного, генерального судді та генерального підскарбія. 1738-1739 очолював Ічнянську сотню у Хотинському поході.

1738 вів тяжби за поля, сіножаті, млини і хутір з підданими бунчукового товариша Якова Жураківського та графа Сави Рагузинського. 1741 приводив Лубенський полк до присяги на вірність Єлизаветі Петрівні. 23 вересня того ж року вийшов у відставку за віком у званні бунчукового товариша. Помер 1745 у родинному маєтку в Іржавці.

Родина

Був одружений двічі: з донькою чернігівського полкового судді Василя Томари Уляною та з донькою бунчукового товариша Андрія Лизогуба Євдокією (удовою Якима Кулябки). Мав семеро дітей.

• Степан Григорович (* 1710 — † 1758) — яблунівський сотник Лубенського полку (1740-1758);
• Андрій Григорович (* ? — † 1753) — ічнянський сотник після відставки батька (1741-1753);
• Петро Григорович (* ? — † 1748) — канцелярист ГВК.

Джерела

• Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011.
• Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія.  — Київ, 2010.
• Модзалевський В. Малоросійський родословник. Том 4. – Київ, 1914.