Мінько Валерій Вікентійович

Валерій Вікентійович Мінько (рос. Валерий Викентьевич Минько, нар. 8 серпня 1971, Барнаул) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Валерій Мінько
Особисті дані
Народження	8 серпня 1971(1971-08-08) (52 роки)
	Барнаул, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1988–1989 «Динамо» (Барнаул) 3 (0) 1989–2001 ЦСКА (Москва) 242 (13) 2002 «Кубань» 3 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1990 СРСР U-18  ? (?) 1991 СРСР U-20 10 (1) 1992–1993 Росія U-21  ? (?) 1996–1998 Росія 4 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2003– ЦСКА (Москва) (акад.)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Більшу частину кар'єри провів у ЦСКА (Москва), а також зіграв 4 гри за національну збірну Росії.

Клубна кар'єра

Спочатку Мінько займався хокеєм. Грав від школи на приз «Золота шайба». Влітку, щоб не втрачати форму, грав у футбол. Батько футболіста був родом з Білорусі і вболівав за мінське «Динамо», а після переїзду до Барнаула став вболівати і за місцевих «динамівців», не пропускаючи жодної домашньої гри команди і мріючи щоб його син теж колись грав за цю команду, в результаті хлопець вирішив залишитись у футболі, не зважаючи на те, що батько загинув у автокатастрофі, коли Валерію було лише 12 років. На одній ігор молодого хлопця запримітив його майбутній перший тренер Анатолій Кирилович Луц і запросив в дитячу спортивну школу центрального району міста Барнаула, СДЮШОР «Динамо». Спочатку Валерій був нападником, після чого перекваліфікувався в півзахисника. Лише в 1989 році головний тренер юнацької збірної вирішив, що найкращою позицією для хлопця є гра у захисті.

У дорослому футболі дебютував 1988 року виступами за першу команду «Динамо» (Барнаул), в якій провів півтора року, взявши участь у 3 матчах Другої ліги СРСР. В середині сезону 1989 року юнацька збірна СРСР, в якій грав Мінько, проводила товариську гру проти ЦСКА (Москва), після якої Валерія запросили до столичної команди. З нею він того ж року виграв Першу лігу і вийшов до Вищої. Дебютував за клуб в 17 років в матчі чемпіонату проти ризької «Даугави». У сезоні 1991 року він завоював титул чемпіона Радянського Союзу та виграв Кубок СРСР, хоча основним гравцем не був. І лише після того як 1992 року більшість основних гравців покинули клуб, Мінько зумів заявити про себе.

Під час відбіркового матчу молодіжного чемпіонату Європи в листопаді 1993 року Мінько отримав важку травму при зіткненні з суперником. Удар прийшовся в район нирки, яку довелося видаляти. Три дня Валерій перебував в реанімації, тим не менш вирішив відновити свою футбольну кар'єру. Пропустив через травму 8 місяців. Повернувся на поле в другому колі 1994 року. ЦСКА тренував вже Олександр Федорович Тарханов, у якого Мінько відразу потрапив до основного складу і в подальшому був стабільним основним гравцем «армійців» на тривалі роки. У 1997 році він був капітаном команди, але згодом пов'язка була передана Дмитру Кузнєцову. Валерій став одним із символів команди 90-х. Зіграв понад 200 матчів з червоно-синьою футболкою, встановивши на той момент з 234 іграми рекорд за кількістю виступів за «армійців» у чемпіонатах Росії (згодом його обігнав Сергій Семак, а потім і ряд інших футболістів).

У 2001 році головний тренер москвичів Павло Садирін почав використовувати та на флангах в обороні, а Мінько грав все рідше і рідше. Після того, як Валерій Газзаєв прийшов на тренерський пост, Мінько взагалі виявився непотрібним новому наставнику і у 2002 році він перейшов до «Кубані», що грала у другому за рівнем дивізіоні країни. Там у матчі проти «Динамо» (Санкт-Петербург) Валерій серйозно травмувався, після чого вирішив закінчити ігрову кар'єру.

Виступи за збірні

У складі юнацької збірної СРСР до 18 років став переможцем юнацького чемпіонату Європи 1990 року в Угорщині.

1991 року дебютував у складі юнацької збірної СРСР (U-20), з якою став бронзовим призером молодіжного чемпіонату світу 1991 року в Португалії, на якому зіграв у всіх шести іграх, а у грі за 3-тє місце забив останній вирішальний післяматчевий пенальті у ворота австралійців, який і приніс медалі радянській команді. Загалом на юнацькому рівні взяв участь у 10 іграх, відзначившись одним забитим голом.

Згодом виступав за молодіжну збірну Росії. 16 листопада 1993 року під час гостьового відбіркового матчу чемпіонату Європи серед молодіжних команд проти Греції в Афінах отримав сильний удар в бік, тим не менш вирішив дограти матч. Грецькі лікарі визначили ниркову гематому і прописали гравцеві постільний режим. Після повернення в Москву стан Мінька погіршився і 19 листопада йому була зроблена термінова операція з видалення нирки. Тим не менш травма призвела до того, що захисник не зміг швидко дебютувати за збірну Росії та втратив можливість поїхати на чемпіонат світу 1994 року.

9 жовтня 1996 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Росії в грі відбору на чемпіонат світу 1998 року проти Ізраїлю (1:1). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 4 матчі.

Кар'єра тренера

Закінчив Волгоградський державний інститут фізичної культури (1996).

З 2003 року став працювати у футбольній школі ЦСКА, був тренером молодіжної команди ЦСКА (Москва).

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат
		Ліга	Ігор	Голів
1988	«Динамо» (Барнаул)	Друга ліга	2	-
1989		Друга ліга	1	-
1989	ЦСКА (Москва)	Перша ліга	1	-
1990		Вища ліга	-	-
1991		Вища ліга	8	-
1992	ЦСКА (Москва)	Вища ліга	18	2
1993		Вища ліга	26	6
1994		Вища ліга	16	2
1995		Вища ліга	24	-
1996		Вища ліга	33	1
1997		Вища ліга	28	1
1998		Вищий дивізіон	25	1
1999		Вищий дивізіон	28	1
2000		Вищий дивізіон	19	-
2001		Вищий дивізіон	16	-
2002	«Кубань»	Перший дивізіон	3	-

Титули і досягнення

• Чемпіон СРСР (1):

ЦСКА (Москва): 1991

• Володар Кубка СРСР (1):

ЦСКА (Москва): 1990–1991

• Чемпіон Європи (U-18): 1990

Індивідуальні

• У списках 33-х найкращих футболістів чемпіонату Росії (3): № 2 (1996, 1998, 1999)

Примітки

1. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 22 лютого 2020.
2. Профіль [ 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] на cskalogia.ru [ 9 вересня 2016 у Wayback Machine.]
3. . Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 22 лютого 2020.
4. . Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
5. . Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
6. . Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 22 лютого 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

• на сайті ФІФА (англ.)

• Мінько Валерій Вікентійович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Мінько Валерій Вікентійович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)