Цинантус сірогорлий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство

Цинантус сірогорлий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина:	Колібрієві (Trochilidae)
Підродина:	Колібрині (Trochilinae)
Триба:	Trochilini
Рід:	*Сірогорлий цинантус (Phaeoptila)* Gould, 1861
Вид:	Цинантус сірогорлий

Біноміальна назва

Phaeoptila sordida
(Gould, 1859)

Ареал виду

Синоніми

Cyanomyia sordida
Cynanthus sordidus

Посилання

Вікісховище:	Phaeoptila sordida
Віківиди:	Phaeoptila sordida
ITIS:	555119
МСОП:	22687368
NCBI:	501309

Цина́нтус сірогорлий (Phaeoptila sordida) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Ендемік Мексики. Раніше цей вид відносили до роду Цинантус (Cynanthus), однак за результатами молекурярно-філогенетичних досліджень 2014 і 2017 років він був переведений до відновленого монотипового роду Сірогорлий цинантус (Phaeoptila).

Опис

Довжина птаха становить 9-10,6 см, вага 4,3-4,7 г. У самців верхня частина тіла бронзово-зелена, тім'я і надхвістя мають коричнюватий або сіруватий відтінок. Хвіст тьмяно-зеленувато-бронзовий або сірувато-коричневий з зеленуватим відблиском, стернові пера біля основи більш темні. Скроні чорнуваті, за очима білуваті смуги. Нижня частина тіла темно-сіра, поцяткована зеленуватими плямками, гузка світліша, охриста. Лапи покриті білим пуховим пір'ям. Дзьоб дещо вигнутий, яскраво-червоний з чорним кінчиком.

Самиці мають подібне забарвлення, однак верхня частина дзьоба у них чорна, а нижня червона з чорним кінчиком. Крайні стернові пера у них мають чорнувато-синю смугу на кінці, стернові пера мають білуваті кінчики. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак стернові пера у них мають охристі кінчики.

Поширення і екологія

Сірогорлі цинантуси мешкають в горах на південному заході Мексики, від Мічоакана і Морелоса до Оахаки. Вони живуть в посушливих напіввідкритих і відкритих місцевостях, зокрема в чагарникових і кактусових заростях, в рідколіссях, трапляються в садах. Зустрічаються на висоті від 900 до 2250 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітучих рослин з родів Agave, Castilleja і Opuntia, а також дрібними безхребетними. Коли сірогорлі цинантуси живляться нектаром, вони розправляють хвіст і хитають ним. Гніздування у них припадає на сезон дощів. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з м'якого рослинного матеріалу, зовні покривається сухим листям, гілочками і рослинним пухом, розміщується в чагарниках, на висоті від 1,2 до 2 м над землею. В кладці 2 яйця.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція сірогорлих цинантусів становить від 50 до 500 тисяч дорослих птахів. Ця популяція є стабільною.

Примітки

BirdLife International (2016). Phaeoptila sordida: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 жовтня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2022.
McGuire, J.; Witt, C.; Remsen, J.V.; Corl, A.; Rabosky, D.; Altshuler, D.; Dudley, R. (2014). Molecular phylogenetics and the diversification of hummingbirds. Current Biology. 24 (8): 910—916. doi:10.1016/j.cub.2014.03.016. PMID 24704078.
Stiles, F.G.; Remsen, J.V. Jr.; Mcguire, J.A. (2017). The generic classification of the Trochilini (Aves: Trochilidae): Reconciling taxonomy with phylogeny. Zootaxa. 4353 (3): 401—424. doi:10.11646/zootaxa.4353.3.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Phaeoptila sordida: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 жовтня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2022.

[4] McGuire, J.; Witt, C.; Remsen, J.V.; Corl, A.; Rabosky, D.; Altshuler, D.; Dudley, R. (2014). Molecular phylogenetics and the diversification of hummingbirds. Current Biology. 24 (8): 910—916. doi:10.1016/j.cub.2014.03.016. PMID 24704078.

[5] Stiles, F.G.; Remsen, J.V. Jr.; Mcguire, J.A. (2017). The generic classification of the Trochilini (Aves: Trochilidae): Reconciling taxonomy with phylogeny. Zootaxa. 4353 (3): 401—424. doi:10.11646/zootaxa.4353.3.