До рош Ю рій Порфи рович нар 2 травня 1924 19240502 16 квітня 1992 радянський військовик учасник Другої світової віни Ге

До́рош Ю́рій Порфи́рович (нар. 2 травня 1924(19240502) — 16 квітня 1992) — радянський військовик, учасник Другої світової віни. Герой Радянського Союзу (1945).

Дорош Юрій Порфирович

Народження

2 травня 1924
Акмечетка

Смерть

16 квітня 1992 (67 років)
Андрієво-Іванівка

Поховання

Біля́ївка

Країна

СРСР→

Приналежність

Роки служби

1944–1947

Партія

КПРС

Звання

Сержант

Формування

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

Біографія

Народився 2 травня 1924(19240502) року в містечку Акмечетка Ананьївського повіту Херсонської губернії (нині — село Прибужжя Доманівського району Миколаївської області) в селянській родині. Українець.

Після закінчення семирічки у 1940 році, працював трактористом Акмечетської МТС.

З серпня 1941 до березня 1944 року перебував на тимчасово окупованій румунськими військами території Голтянського повіту губернаторства Трансністрія.

До лав Червоної Армії призваний у березні 1944 року. Учасник німецько-радянської війни з квітня 1944 року. Воював на 3-у Українському та 1-у Білоруському фронтах.

Командир стрілецького відділення 1052-го стрілецького полку 9-го стрілецького корпусу 5-ї ударної армії сержант Ю. П. Дорош 22 серпня 1944 року в бою поблизу села Кошкалія (Молдова) перебрав на себе обов'язки командира взводу, що вибув, рішучими діями підняв бійців у атаку й одним з перших увірвався до ворожих траншей, особисто знищивши 8 солдатів супротивника.

Під час бойових дії на території Польщі, сержант Ю. П. Дорош 14 січня 1945 року в бою за полустанок Грабово гранатами особисто знищив 2 кулеметних розрахунки ворога. На чолі свого відділення першим форсував річку Пилиця в районі села Маринка, ризикуючи життям, підповз до розрахунку важкого кулемета ворога й влучними пострілами з автомата знищив його обслугу. Своїми активними діями значною мірою сприяв захопленню ті розширенню плацдарму на західному березі Пилиці.

По закінченні війни продовжив військову службу. Демобілізований у 1947 році.

Працював диспетчером Акмечетської МТС. У 1950 році закінчив Одеську республіканську школу кіномеханіків, у 1963 році — середню школу.

Мешкав у селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області. До виходу на пенсію працював на ділянці зв'язку. Помер 16 квітня 1992 року.

Нагороди і почесні звання

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм, сержантові Дорошу Юрію Порфировичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5617).

Також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985), Червоної Зірки (29.08.1944), медалями.

Література

Антонов В. С. «Путь к Берлину». — М.: Наука, 1975, стор. 201, 202, 203, 211, 362.
Бундюков А. Т., Кравченко М. В. «Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Николаевской области» — Одесса: Маяк, 1982.

Примітки

Російська імперія: адміністративно-територіальне ділення (1708–1917)(рос.)
Нагородний лист на представлення Ю. П. Дороша до ордена Червоної Зірки(рос.)
Нагородний лист на представлення Ю. П. Дороша до звання Героя Радянського Союзу(рос.)

Посилання

Дорош Юрій Порфирович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

[1] Російська імперія: адміністративно-територіальне ділення (1708–1917)(рос.)

[2] Нагородний лист на представлення Ю. П. Дороша до ордена Червоної Зірки(рос.)

[3] Нагородний лист на представлення Ю. П. Дороша до звання Героя Радянського Союзу(рос.)