Сидорчук Петро

Петро Сидорчук (1884 — 1911) — учасник революційного руху в Російській імперії на початку XX століття, член Партії соціалістів-революціонерів, але до Бойової організації прийнятий офіційно так і не був.

Сидорчук Петро
Ім'я при народженні	Петро Сидорчук
Народився	1884(1884) Житомир, Україна
Помер	1911(1911)
Громадянство	Росія→  Італія
Національність	Українець
Діяльність	учасник революційного руху, есер-терорист
Партія	Соціалісти-революціонери
Петро Сидорчук, Прош Прошьян, Єгор Сазонов, Петро Карпович. Акатуйська каторга Перший ряд: Марія Школьнік, Г. Гершуні, Марія Спиридонова, , Анастасія Біценко; другий ряд: Єгор Созонов, Ревека Фіалка, Петро Сидорчук, , Петро Карпович. Акатуй Подальша доля У березні 1911 р. на паризькій квартирі есера-терориста Бориса Бартольда зустрілися товариші по Акатую, які втекли з заслання: Омелян Ганенко та Петро Сидорчук. Борис Савінков якраз тим часом намагався відродити Бойову Організацію, зруйновану викриттям провокатора Євно Азефа. Допомагав Савінкову акатуєць Петро Карпович, який раніше втік з поселення. Він навіть їздив до Росії у пошуках гідних кандидатів, але безрезультатно. І тут сама доля підкинула Савінкову двох перевірених та загартованих бійців: Петра Сидорчука та його друга Омеляна Ганенка. Декілька днів вони жили у Бартольда, вникаючи у стан справ партії есерів та міжнародну обстановку. В цей час господар робив їм нові та майже справжні паспорти: Сидорчуку на ім'я "Андрія Вадімова", а Ганенку – на ім'я Михайла Рогальського. З цими паспортами вони вирушили поїздом до Італії, в Каві-ді-Лавані на Лігурійському узбережжі, де була невелика російська колонія і жив Борис Савінков, його дружина, наречена Єгора Сазонова – Марія Олексіївна Прокоф'єва, а також інші бойовики, зокрема Петро Карпович, та Наталія Клімова. ...У цьому поїзді їхав і подвійний агент російської охоронки Бротман Є. Гершович, відомий серед соціалістів-революціонерів як Егер (зверніть увагу до «дитячу» конспіративність: «Егер» = Yeger = «Е.Гер»шович). Революційна прізвисько за кордоном «товариш Сашко», прізвиська в охоронці: «Пермяк», «Хитрий», «Ніель». Його співмешканка, Мотрона Єропкіна, також була подвійним агентом і давала інформацію щодо есерів та есдеків. Егер давно придивлявся до відвідувачів Бартольда і отримав відрядження (від охоронки) до Італії, для супроводу Сидорчука. 22 квітня вони перетнули Французько-італійський кордон. У містечку Вентимілья «Перм'як» видав Сидорчука італійській поліції, і того заарештували за незаконне носіння зброї. Є. Ганенко поїхав далі, і, як він сам писав згодом, «надійшов у повне розпорядження бойової організації. «Пермяк» також передавав в охоронку фотографії російських емігрантів, тому агенти чудово знали, що Андрій Вадимов = Петро Сидорчук, Михайло Рогальський = Омелян Ганенко, Валентина Корсунська = Наталія Клімова... Через ці фотографії охоронка в листуванні часто називала «Пермяка» фотографом. І ось у такій ситуації, не встигнувши навіть відчути смаку свободи, Петро Сидорчук потрапляє до італійської в'язниці. Доля Сидорчука хвилювала багатьох його друзів, 3 травня газета Французької Комуністичної партії «L'Humanité» навіть опублікувала замітку про цю подію: Текст нотатки: «Арешт Вадімова. Кілька днів тому італійська поліція заарештувала нашого друга та товариша Андрія Вадимова у Вінтимільї — неподалік французького кордону. Відразу ж пішли чутки, що саме на вимогу російського уряду з метою екстрадиції було здійснено цей арешт. Також мала бути нова справа Гоца. Ми негайно телеграфували громадянинові Андреа Біссолаті, члену Бюро Інтернаціоналу, просячи енергійно втрутитися на користь нашого друга; Андрій Вадимов, один із найвідоміших бойовиків, лише три місяці тому втік із сибірської колонії і знаходився в Італії для відновлення свого здоров'я, похитненого страшними випробуваннями. Ми щойно отримали відповідь громадянина Біссолаті. Вадимов був заарештований за анонімним наклепом за те, що у нього був револьвер. Його судили і засудили до 25 діб ув'язнення за носіння забороненої зброї. Громадянина Вадимова, зважаючи на достовірну інформацію, отриману щодо нього від громадянина Біссолаті, буде звільнено — після закінчення терміну його покарання — і не буде вислано. Будь-який запит про екстрадицію буде рішуче відхилено, оскільки Італія наполягає на тому, щоб залишатися вільною країною. Є. РУБАНОВИЧ». "Vadinoff Andre" (Петро Сидорчук), арештований в Італії. Фото з картотеки Департаменту поліції. Нотатка в газеті «L'Humanité». Петро Сидорчук на смертному одрі 17 травня 1911 р. Сидорчук вийшов на волю і дістався Кави. Але ситуація у Бойовій організації на той час сильно ускладнилася. ЦК партії есерів створило «Судово-слідчу комісію у справі Азефа», й у квітні 1911 р. «Укладання» цієї комісії було опубліковано, вирок просто приголомшив бойовиків. У травні – червні 1911 р. Савінков пише листи до Фундамінського та Сидорчука, де доводить, що «вищий партійний суд ошельмував не лише осіб, а й цілу партійну установу...». Савінков не врахував психічного стану Сидорчука, його нервово-емоційного характеру. Настала трагічна розв'язка: 14 липня генуезька газета "Il Caffaro" помістила нотаток про загибель Петра Сидорчука, який пішов купатися в море під час шторму. Передбачалося, що це нещасний випадок. Але можливо, що все не так просто: серед есерів самогубства були досить поширені. Після викриття Азефа прокотилася хвиля самогубств бойовиків. Смерть Сидорчука поставила крапку в історії Бойової організації. На похороні в Каві були присутні багато відомих політиків, у тому числі Віктор Чернов і Савінков. Примітки М. Спіридонова "З життя на нерчинській каторзі" https://fb2.top/ghenschiny-terroristki-rossii-beskorystnye-ubiycy-244173/read/part-7 Ілля Галант. Житомирський погром 1905 року. // "Україна" за ред. АН України та М.Грушевського https://shron2.chtyvo.org.ua/Ukraina/1925_Knyha_4.pdf Царская каторга, часть 4. Романтик. Свобода и смерть https://yuriy-marchenko.livejournal.com/38261.html Царская каторга, часть 3. Романтик. Каторга и любовь https://yuriy-marchenko.livejournal.com/37828.html Література Посилання