Григо рій Дми трович Саливо н псевдонім Григорій Тисяченко 25 січня 1888 с Мелехи нині Чорнухинський район Полтавська об

Григо́рій Дми́трович Саливо́н (псевдонім: Григорій Тисяченко; *25 січня 1888, с. Мелехи, нині Чорнухинський район, Полтавська область — 1927, там же) — книгознавець, видавець і популяризатор української книги, автор бібліографічних статей, краєзнавець.

Біографія

Григорій Дмитрович Саливон народився 25 січня 1888 року в Мелехах на Чорнухинщині.

Навчався в Красноярській приватній електротехнічній школі інженера Гадзинського.

Трудовий шлях молодий Григорій розпочав електромеханіком на Південній залізниці, потім працював десятником на будівництві трамвайної лінії в Одесі.

В 1912 році Григорій вступив до Київського політехнічного інституту на архітектурний факультет. Але і перша і друга обрані спеціальності не стали для Григорія Саливона профільними. Він мріяв займатись книгознавством і журналістикою, почавши дописувати статті і друкуючись у різних виданнях, зокрема в «Одесских новостях», київській «Раді», а згодом у журналах «Червоний шлях», , «Книгарь».

В 1917 році Г. Д. Саливона запросили очолити друкарню «Товариства допомоги літературі й науці», де він швидко налагодив роботу з видання української книги.

Григорій Саливон був і серед перших працівників Всенародної бібліотеки України: працював старшим писарем, завідувачем будинку Всенародної (Національної) Бібліотеки з 21 лютого 1919 року по 30 травня 1920 року), читав лекції для молоді з історії книги, займався дослідженнями з книгознавства.

Повернувшись влітку 1920 року на батьківщину (на Полтавщину), Григорій Дмитрович працював у 1920—23 роках у Лохвицькому повітовому відділі народної освіти на посаді інспектора бібліотек, завідувачем друкарні. Йому належдить активна роль у підготовці і проведенні святкування 200-річчя від дня народження Г. С. Сковороди: був секретарем повітової ювілейної комісії, опікувався спорудженям пам'ятника, підготував і видрукував у місті Лохвиці книгу під псевдонімом Г. Тисяченко «Народний філософ-учитель Г. С. Сковорода. Його життя та діла».

Г. Д. Саливон також долучився до справи популяризації творчої спадщини великого Кобзаря — виготовлені в друкарні картки з портретом Т. Г. Шевченка продавалися в книгарні журналу «Киевская старина».

Після створення в УСРР округів (1923) Г. Д. Саливон очолював окружну бібліотеку в місті Лубнах, широко популяризуючи книгу серед народних мас, вважаючи, що «вона повинна бути зрозуміла, повинна ясно й просто викладати селянинові потрібні йому знання, мова має бути не книжна, а близька до народної». Одночасно займався краєзнавством, збираючи матеріали з історії Лубенського повіту і першої української газети «Хлібороб», яка виходила в Лубнах.

Від пропозицій завідувати друкарнею Всеукраїнської Академії наук, працювати в Державному видавництві відмовився, але погодився працювати в харківському видавництві «Радянський селянин».

Після проведеної вкрай невдало операції у 1927 році життя Григорія Саливона обірвалось на другий день.

За заповітом культурного діяча похований у рідному селі, звідки починався його шлях, а книги з особистої бібліотеки (606 примірників) та архів передано до бібліотеки ВУАН (зараз Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського).

Джерела та посилання

Григорій Дмитрович Саливон на Сайт Чорнухинської центральної районної бібліотеки для дорослих імені Г. Сковороди
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .