Вітвицький Микола Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Витвицький.

Микола Вітви́цький — бджоляр, винахідник багатоповерхового дзвоноподібного вулика.

Вітвицький Микола Михайлович
Народився	16 травня 1780(1780-05-16) в с. Жураки, поблизу м. Богородчани
Помер	1853(1853) Диканька, Полтавщина,
Поховання	Диканський район
Діяльність	бджоляр
Відомий завдяки	винахідник дзвоноподібного вулика
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Титул	доктор філософії
. Він надзвичайно любив Галичину, Поділля та Волинь, однак змушений був півтора десятиліття жити в Московщині, куди його вислали в листопаді 1831 року за участь у польському повстанні (див. Польське визвольне повстання 1830-31). В той час він видав одну з найпопулярніших своїх праць — «Практическое пчеловодство», яка складалася з чотирьох частин і була перевидана невдовзі після смерті автора. З 1838 року він керує школою бджільництва в містечку Лесіно (60 км на Південь від Санкт-Петербургу). В Росії 1836 року він видає російською мовою власну працю «О практическом пчеловодстве», а в 1843 році видає книгу «Стеклянный улей». Ця праця полегшила дослідникам вивчення біології бджолиної сім'ї. В 1847 році Микола Вітвицький поселяється у селі Диканька на Полтавщині. Тут на прохання знатного князя Кочубея він опікується його величезною пасікою, яка складалася з майже чотирьох тисяч вуликів. М. Вітвицький помер в 1853 році у віці 73 роки і був похований на цвинтарі біля Миколаївської церкви у Диканьці. Послідовники (1802—1862) — чудовий практик, пристрасний пропагандист бджільництва. Через матеріальні труднощі змушений був залишити навчання на філософському відділенні Львівського університету і почав працювати в поміщицьких маєтках. Бджіл завів в 1826 р. Тямущий і спостережливий, він добре вивчив їх життя, звернувши увагу на недоліки утримання бджіл в нерозбірних вуликах. Любелецький почав переписуватися с Я. Дзержоном і став прихильником його лінійкового вулика. У 1831 р. в Перемишлянах біля Львова купив будинок з великою ділянкою землі і заклав велику пасіку (близько 200 бджолиних сімей) В 1837 р. відкрив приватну школу бджільництва, яка незабаром стала широко відомою. У 1860 р. було видано його «Повне практичне керівництво для пасічників», одна з найкращих книг того часу. У 1876 р. вона була видана російською мовою і відразу стала настільною книгою багатьох бджолярів. (Teofil Ciesielski) (1846—1916 рр.) — відомий учений-біолог, знаменитий бджоляр. Здобув університетську освіту в Берліні. З 1872 р. професор ботаніки Львівського університету. Зробив великий внесок до розвитку бджільництва, в тому числі у вивчення біології і фізіології бджіл. Винайшов вулик, що набув в ті часи широкого розповсюдження в Польщі і західних районах України. В результаті багаторічних спостережень Цєсєльський прийшов до висновку, що в місцевостях з єдиним нетривалим головним медозбором доцільно відбирати з сімей маток, щоб бджоли не витратили ні сил, ні корму на непотрібний в даний період розплід. Автор багатьох статей, наукових повідомлень, популярних книг з бджільництва. Найбільш відома двотомна праця «Промислове бджільництво, засноване на науці і багатобічному досвіді, або прибуткове пасічне господарство», що витримала декілька видань на польській і російській мовах. Література Україна молода, № 228 від 04-12-2010 http://www.umoloda.kiev.ua/regions/72/171/0/19519/ [ 8 грудня 2011 у Wayback Machine.] Точок -пчеловодство без границ http://www.tochok.info/ [ 5 грудня 2010 у Wayback Machine.] Корчемний В., Микола Вітвицький патріарх — Тернопіль, 2008. Рудка Б. Теофіл Цєсєльський // Український пасічник. — К., 1996, № 11. Сидоровський Я. Микола Михайлович Вітвицький //Український пасічник, 2000, № 7. Рудка Б. В. Микола Вітвицький (1780—1853) // Пасіка 2006, № 5. Люблінецький Ю. Детальна практична наука для пасічників — Львів, 1941.