Євдокі я Дави дівна Берша нська у другому шлюбі Бочаро ва до шлюбу Карабу т нар 6 лютого 1913 19130206 16 вересня 1982 р

Євдокі́я Дави́дівна Берша́нська, у другому шлюбі Бочаро́ва, до шлюбу Карабу́т (нар. 6 лютого 1913(19130206) — 16 вересня 1982) — радянська військова льотчиця, учасниця Другої світової війни. Командирка жіночого 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку, гвардії підполковник. Єдина жінка, нагороджена орденом Суворова.

Євдокія Давидівна Бершанська (Бочарова)

Ім'я при народженні

Євдокія Давидівна Карабут

Народження

6 лютого 1913

Смерть

16 вересня 1982 (69 років)
Москва
інфаркт міокарда

Поховання

Країна

Приналежність

Бомбардувальна авіація

Роки служби

1941—1945

Звання

Підполковник авіації

Командування

46-й гвардійський нічний бомбардувальний авіаційний полк

Війни / битви

німецько-радянська війна

Нагороди

Бершанська Євдокія Давидівна у Вікісховищі

Життєпис

Народилася 6 лютого 1913 року в селі Ставропольського краю. Росіянка. Член ВКП(б) з 1939 року.

З 1924 по 1929 роки навчалась у Благодарненській школі 2-го ступеня. У 1932 році закінчила Батайську авіаційну школу льотчиків. Працювала льотчицею-інструкторкою Батайської і Краснодарської авіаційних шкіл цивільного повітряного флоту СРСР (ЦПФ СРСР).

У 1941 році призвана до лав РСЧА. 2 грудня 1941 року капітан Євдокія Бершанська, як досвідчена льотчиця з десятирічним стажем і гарними організаторськими здібностями, призначена командиром новоствореного жіночого 588-го нічного легкобомбардувального авіаційного полку. Під її командуванням полк бився з ворогом до закінчення війни. Час від часу з'єднання жартівливо називали — «Дунькин полк», з натяком на повністю жіночий склад й виправдовуючись ім'ям командира полку.

На фронтах німецько-радянської війни з 27 травня 1942 року. Воювала на Південному, Північно-Кавказькому та 2-у Білоруському фронтах.

Під командуванням Є. Д. Бершанської полк пройшов бойовий шлях від Ворошиловграду через Грозний, Краснодар, Тамань, Керч, Севастополь, Могильов, Гродно, Білосток, Остроленку. Брав участь у розгромі німецьких військ у Польщі та Східній Пруссії. За успішне виконання завдань командування полк був перейменований у 46-й гвардійський, нагороджений орденами Червоного Прапора і Суворова 3-го ступеня.

Особисто Є. Д. Бершанська здійснила 28 бойових вильотів на знищення живої сили й бойової техніки ворога.

Після війни вдруге одружилась, супроводжувала чоловіка-офіцера за місцем служби. У 1950 році закінчила Вечірній університет марксизму-ленінізму. Після переїзду до Москви займалась громадською діяльністю в Комітеті радянських жінок та Комітеті ветеранів війни.

Померла 17 вересня 1982 року. Похована на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди і почесні звання

Почесний громадянин міста Краснодара.

Нагороджена двома орденами Червоного Прапора (09.09.1942, 15.06.1945), орденами Суворова 3-го ступеня (15.12.1944), Олександра Невського (02.06.1944), Вітчизняної війни 2-го ступеня (28.05.1943), «Знак Пошани» (1937) і медалями.

Пам'ять

Ім'ям Євдокії Бершанської названо вулицю в місті Краснодарі.

Примітки

Борис Клин (7 травня 2008). (рос.). Izvestia.ru. Архів оригіналу за 12 травня 2008. Процитовано 16.06.2008. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (); Недійсний |deadlink=404 ()
Почесні громадяни міста Краснодара [ 23 листопада 2017 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

Біографія Є. Д. Бершанської [ 30 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Біографія Є. Д. Бершанської [ 27 квітня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Представлення до нагородження орденом Леніна [ 27 квітня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

[Дунькин_полк-1] Борис Клин (7 травня 2008). (рос.). Izvestia.ru. Архів оригіналу за 12 травня 2008. Процитовано 16.06.2008. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (); Недійсний |deadlink=404 ()

[2] Почесні громадяни міста Краснодара [ 23 листопада 2017 у Wayback Machine.](рос.)