Лівшиць Ілля

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ліфшиць.

Ілля́ Миха́йлович Лі́фшиць (31 грудня 1916 (13 січня 1917)(19170113), Харків — †23 жовтня 1982, Москва) — радянський фізик-теоретик, автор фундаментальних праць з фізики твердого тіла, фізики низьких температур, квантової механіки і квантової статистики (СРСР). Академік АН СРСР (1970) і АН УРСР (1967).

Ілля Михайлович Ліфшиць
рос. Илья Михайлович Лифшиц
Народився	31 грудня 1916 (13 січня 1917)^[1] Харків
Помер	23 жовтня 1982(1982-10-23) (65 років) Москва
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	фізик-теоретик
Галузь	теоретична фізика
Відомий завдяки	фізик-твердотільник
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна і НТУ «ХПІ»
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Ландау Лев Давидович
Вчителі	Ландау Лев Давидович
Знання мов	російська
Заклад	ННЦ ХФТІ, Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капиці РАН, ХНУ ім. В. Н. Каразіна і МДУ
Членство	НАН України, Академія наук СРСР і Національна академія наук США
Батько	^d
Брати, сестри	Ліфшиць Євген Михайлович
Нагороди	Меморіальна премія Саймона
«Квазичастицы. Идеи и принципы квантовой физики твёрдого тела» (співавт., 1976), «Введение в теорию неупорядоченных систем» (співавт., 1982). И. М. Лифшиц. Избранные труды. Физика реальных кристаллов и неупорядоченных систем, Наука, М.(1987), 552 с. И. М. Лифшиц. Избранные труды. Электронная теория металлов. Физика полимеров и биополимеров, Наука, М. (1994), 442 с. Відзнаки і нагороди Ленінська премія (1967) — за розробку спільно із співробітниками сучасної форми електронної теорії металів, що дозволило розшифрувати електронний енергетичний спектр металів. Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора та медалями. За дослідження з електронної теорії металів Британське фізичне товариство відзначило І.Ліфшиця премією ім. Ф.Саймона. Лауреат премії АН СРСР ім. Л.Мандельштама. З 1962 — почесний член Триніті-коледжу Кембриджського університету, 1982 — іноземний член Національної академії наук США. Джерела та література Ю. О. Храмов. Ліфшиць Ілля Михайлович [ 13 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 247. — . Ю. М. Ранюк. Ліфшиць Ілля Михайлович [ 13 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — . Вовк Р.В., Рашба Г.І. Академік Ілля Михайлович Ліфшиць - глава школи фізиків-теоретиків та фундатор кафедри теоретичної фізики фізичного факультету. (До 100-річчя з дня народження) // Вісник ХНУ, серія "Фізика". — 2017. — Вип. 27. — С. 68-88. з джерела 31 жовтня 2020. Процитовано 27 жовтня 2020. С. А. Гредескул, Л. А. Пастур, В. Г. Песчанский. Илья Михайлович Лифшиц (1917—1982) К сто летию со дня рождения. Low Temperature Physics/Физика низких температур, 2017, т. 43, No 1, с. 3 — 6. Владислав Карнацевич. 100 знаменитых харьковчан. Фолио. 2005. Харьков. 510 с. ISBN 966-03-3202-5 Илья Михайлович Лифшиц. Ученый и человек, ННЦ ХФТИ, Харьков (2006), 717 с. Література Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 6. — К., 1981. — С. 205. Український Радянський Енциклопедичний Словник. — 2-е видання. — Т. 2. — К., 1987. — С. 287. Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с. Див. також Теорія Ліфшиця Примітки Лифшиц Илья Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969. d:Track:Q649d:Track:Q17378135 . Національна Академія наук України. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Ю. М. Ранюк. . Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. В. ЛОКТЄВ. ІЛЛЯ ЛІФШИЦЬ — ОСНОВОПОЛОЖНИК ФІЗИКИ РЕАЛЬНИХ КРИСТАЛІВ. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, No 11, с. 55 -58. Государственный реестр открытий СССР «Явление осцилляций термодинамических и кинетических свойств плёнок твердых тел». В. Н. Луцкий, В. Б. Сандомирский, Ю. Ф. Огрин, И. М. Лифшиц, А. М. Косевич. № 182 с приоритетом от 21 мая 1953 г. В. Г. Песчанский, Ю.A. Колесниченко. К 60-ЛЕТИЮ ТЕОРИИ ЛИФШИЦА–КОСЕВИЧА. Том 40, Випуск 4, 2014 с. 351—354 . Енциклопедія історії України. Храмов Ю.О. ЛІФШИЦЬ Ілля Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл. Архів оригіналу за 18 липня 2020. . Наука та інновації. 2008. Т 4. No 5. С. 39—62. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Посилання page at KPI [ 6 січня 2009 у Wayback Machine.] Moscow university site [ 18 вересня 2007 у Wayback Machine.]