Загайкевич Стефан Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Загайкевич.

Сте́фан Миха́йлович Загайке́вич (7 березня 1949(19490307), Назавизів, Станіславська область, СРСР) — український скульптор, член Національної спілки художників України. Основні напрями — ^[en] та .

Загайкевич Стефан Михайлович
Народився	7 березня 1949(1949-03-07) (75 років) Назавизів, Надвірнянський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Навчання	Київський художній інститут
Напрямок	^[en] та
Вплив	Василь Бородай, Іван Макогон, Валерій Швецов
Звання	Заслужений художник України

Біографія

Стефан Михайлович Загайкевич народився 7 березня 1949 року в покутському селі Назавизів, що на той час входило до складу Надвірнянського району Станіславської області Української РСР СРСР (нині — Надвірнянський район Івано-Франківської області). 1980 року закінчив Київський художній інститут (нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де вчився під керівництвом Василя Бородая, Івана Макогона та Валерія Швецова.

По отриманню диплома Стефан Михайлович впродовж 1980—1991 років працював у київському творчо-виробничому об'єднанні «Художник». У 1995 році вступив у Національну спілку художників України, де до 2000 року завідував міжнародним відділом.

Творчість

З 1980 року Стефан Загайкевич був учасником всеукраїнських мистецьких виставок. Роботи Загайкевича зазвичай ^[en] та , виконані у реалістичній манері з ґротеском, підкреслюючи характерні риси персонажів. Основні роботи:

• Скульптури:
  • 1980 — «Олександр Мурашко»;
  • 1987 — «Михайло Врубель»;
  • 1987 — «У музеї»;
  • 1987 — «Плач»;
  • 1987 — «На виставці»;
  • 1987 — «Буду, як батько»;
  • 1989 — «Богдан».
• Меморіальні дошки:
  • 1989 — Валерію Ходемчуку (на стіні 4-го блоку ЧАЕС);
  • 1996 — Михайлу Грушевському (Відень).
• Пам'ятники:
  • 1989 — «Воїнам-інтернаціоналістам» (Балашов, Саратовська область, Росія);
  • 2008 — Георгію Ґонґадзе та журналістам, які загинули за свободу слова (у співавторстві, Київ);
• Проекти пам'ятників:
  • 1992 — Жертвам сталінських репресій;
  • 1995 — Михайлу Грушевському;
  • 1997 — «Відродження України»;
  • 2003 — Тарасу Бульбі (Дубно, Рівненська область);
  • 2009 — Івану Мазепі (Київ);
  • 2009 — Жертвам голодомору в Україні 1932—1933 років (Вашингтон);
  • 2010 — Патріарху Мстиславу (у співавторстві).
• А також:
• 2008 — в'їзний знак у селище Макарів Київської області.

Нагороди та почесні звання

• Заслужений художник України (2018).

Родина та особисте життя

Батько українського стендап-коміка Святослава Загайкевича.

Примітки

1. . YouTube (укр.). Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 20 серпня 2023.
2. Лисенко Л. О. Загайкевич Стефан Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — .

Джерела

• Лисенко Л. О. Загайкевич Стефан Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — .

Посилання

Інтерв'ю

• УКРАЇНСЬКА СКУЛЬПТУРА | Підпільний подкаст #47 | Стефан Загайкевич. YouTube (укр.). Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 20 серпня 2023.