Правова система Швеції є системою континентального типу сутність якої проявляється в її залежності від статутного права

Правова система Швеції є системою континентального типу, сутність якої проявляється в її залежності від статутного права. Правова традиція Швеції, як і в решті країн Європи, заснована на класичному римському праві, але в німецькому (а не наполеонівському) варіанті. Проте, скандинавські країни (Швеція,Норвегія, Фінляндія, Данія та Ісландія), можна сказати, мають свою версію романо-германської юриспруденції.

Конституція

Швеція має писану конституцію, що складається з чотирьох основних законів. Проведено розмежування між основними та іншими законами; різниця полягає в тому, що будь-яка поправка основних законів вимагає, щоб Ріксдагом різних скликань були внесені два ідентичних рішення.

Закони

Законодавчий Кодекс Швеції () є офіційною хронологічною збіркою всіх нових шведських законів, прийнятих Риксдагом і ордонансів, виданих урядом.

Історія

У 1350 році право було уніфіковане законодавством короля Магнуса Ерікссона у два загальних кодекси. Вони були замінені єдиним Цивільним кодексом 1734 року, який був введений в дію у тому ж році.

Див. також

Примітки

Відповідна стаття в англійській Вікіпедії

Джерела

Hugo Tiberg und Bertil Bengtsson (Hrsg.): Swedish Law. A Survey. Jurisförlaget, Stockholm 1994, .

Посилання

(англ.)Guide to Law Online: Sweden // Library of Congress.
(швед.)«Nordisk rätt» i Nordisk familjebok (andra upplagan, 1913).

[1] Відповідна стаття в англійській Вікіпедії