Марсія Нейгебауер

Марсія Нейгебауер (англ. Marcia Neugebauer; нар. 27 вересня 1932) — американський геофізик, спеціалістка з фізики космічної плазми. Зробила важливий внесок у дослідження космосу. Результатом новаторського дослідження Нейгебауер стали перші прямі вимірювання сонячного вітру, що пролило світло на його фізичну природу і взаємодію з кометами.

Марсія Нейгебауер
англ. Marcia Neugebauer
Народилася	27 вересня 1932(1932-09-27) (91 рік) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна	США
Діяльність	фізик, геофізик
Alma mater	Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн Корнелльський університет ^d
Галузь	геофізик
Заклад	Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору
У шлюбі з	^d
Нагороди	Медаль Арцтовського (2010) ^d (1997) ^d (2010)

Біографія

Нейгебауер народилася 27 вересня 1932 року в Нью-Йорку. Вона здобула ступінь бакалавра (BA) з фізики в Корнелльському університеті в 1954 році, потім магістра (MS) фізики в Іллінойському університеті в Урбана-Шампейн в 1956 році. Вона отримала почесний докторський ступінь з фізики у 1998 році від Університету Нью-Гемпшира. Її чоловік — , американський астроном, спеціаліст з інфрачервоної астрономії.

Нейгебауер стала першою дослідницею, що здійснила за допомогою плазмового аналізатора міжпланетної станції «Марінер-2» перші широкомасштабні вимірювання сонячного вітру і визначила його властивості. Вона також розробила аналітичні пристрої, деякі були виведені на орбіту Землі, інші були доставлені на Місяць космонавтами програми «Аполлон», треті були відправлені до комети Галлея на європейській міжпланетної станції «Джотто».

Нейгебауер брала участь у багатьох космічних дослідженнях протягом своєї кар'єри в НАСА і обіймала кілька керівних посад у Лабораторії реактивного руху, зокрема керівника відділень фізики й космічної фізики, керівника дослідницької групи Марінер Марк II. Також була науковою співробітницею програми «Рейнджер-1» та «Рейнджер-2» і програми зближення з астероїдами і зустрічі з кометою (CRAF).

У 1967 році Музей науки і промисловості назвав Нейгебауер «Каліфорнійською жінкою-вченим року». Вона отримала безліч нагород від НАСА, включаючи нагороду «За виняткові наукові досягнення», медаль «За видатне лідерство» і медаль «За видатну службу» (найвища нагорода НАСА).

У 1994—1996 роках Нейгебауер була президентом Американського геофізичного союзу і головною редакторкою його журналу «Reviews of Geophysics». Також вона була членом комітету Національної академії наук з фізики Сонця і космічної фізики.

У 1997 році Марсія Нейгебауер була введена в Міжнародний зал слави жінок у технології. У 2004 році удостоєна премії Вільяма Каули. У 2010 році Нейгебауер отримала медаль Арцтовського від Національної академії наук і від Департаменту фізики Сонця Американського астрономічного товариства.

Примітки

1. . Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 27 вересня 2016.
2. (PDF). Washington, D.C.: American Geophysical Union. 1999. с. 14. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2016. Процитовано 27 вересня 2016.
3. . Women in Technology International. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 27 вересня 2016.
4. . American Geophysical Union. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 27 вересня 2016.
5. . National Academy of Sciences. Архів оригіналу за 29 December 2010. Процитовано 13 лютого 2011. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= ()

Посилання

• Pioneers of space physics: A career in the solar wind — Marcia Neugebauer (J. of Geophysical Research) [ 26 січня 2021 у Wayback Machine.]
• WITI Hall of Fame — Marcia Neugebauer [ 25 березня 2019 у Wayback Machine.]
• American Geophysical Union, Past President Biographies: 1980—2000 [ 14 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Interview at Jet Propulsion Laboratory, January 18, 1999 [ 7 червня 2019 у Wayback Machine.]
• Neugebauer Receives 2004 Kaula Award [ 16 вересня 2012 у Wayback Machine.]