Медаль Арцтовського

Медаль Арцтовського — нагорода від Національної академії наук США, якою нагороджуються астрофізики «за дослідження сонячної фізики та сонячно-земних відносин». Названа на честь Генріка Арцтовського Заснована в 1969 році

Медаль Арцтовського
Дата створення / заснування	1969
Названо на честь	Генрик Арцтовський
Країна	США
Нагорода від	Національна академія наук США
Сфера зацікавлень	Геліофізика
Категорія лауреатів нагороди

Лауреати

• Мішель Ф. Томсен (2019) — за фундаментальний внесок у розуміння взаємозв'язку між Сонцем та його планетарними тілами, з особливим акцентом на фізику ударів без зіткнень та динаміку планетарних магнітосфер Землі, Юпітера та Сатурна.
• Матс Карлссон та (2017) — за дослідження в галузі радіаційного переносу, магніто-гідродинаміки та фізики плазми, що призвело до значного прогресу в хромосферній діагностиці та розуміння фізичних механізмів, які впливають на хромосферну та корональну динаміку та енергетику через розробка та використання числової моделі атмосфери Сонця під назвою Bifrost .
• (2015) — за його внесок у формування багатьох основних концепцій космічної науки про сонячний вітер та міжпланетне магнітне поле та їх взаємодію з магнітосферами Землі та інших планет на початку космічної ери.
• (2013) — за висвітлення фундаментальних питань фізики сонячної атмосфери та сонячного вітру, включаючи розкриття «Міфу про сонячний спалах», відкриття двонаправленого потоку сонячних електронів і пошук подій повторного перез'єднання на сонячному вітрі.
• Джон В. Гарві (2011) — за великий внесок у розуміння магнітних полів Сонця та його внутрішню структуру, а також за розробку приладів, що зробили ці відкриття можливими.
• Марсія Нейгебауер (2010) — за перші широкомасштабні вимірювання сонячного вітру, що мали вирішальне значення для розуміння фізики геліосфери, та для з'ясування багатьох його ключових властивостей.
• Леонард Ф. Бурлага (2008) — за новаторські дослідження намагніченої плазми сонячного вітру на відстані від 0,3 до 102 а. о.
• (2005) — за новаторські дослідження сонячного та геліосферного магнітних полів у глибокому космосі та планетарних магнітних полях та їх взаємодії з сонячним вітром.
• Роджер К. Ульріх (2002) — за відкриття п'ятихвилинних коливань в сонячній внутрішній атмосфері та систематичну розробку теорії та спостережень для встановлення сьогоднішньої точної стандартної моделі сонячного інтер'єру.
• Артур Дж. Гундгаузен (1999) — за дослідження у галузі сонячної та сонячно-вітряної фізики, особливо в галузі порушень коронального та сонячного вітру.
• Реймонд Г. Робле (1996) — за його внесок у розуміння впливу змінних сонячних входів на атмосферу Землі та іоносферу за допомогою глобальних моделей.
• (1993) — за новаторські дослідження властивостей середовища заряджених частинок Сонця, Землі та інших планет.
• (1990) — За внесок у розуміння сонячної магнітної активності, особливо стосовно генезису та впливу сонячних спалахів.
• (1987) — за демонстрацію існування та природи довгострокових змін сонячних батарей та наслідків цих змін для клімату та людства.
• (1984) — за новаторський розвиток теорії та приладобудування для радіолокаційних досліджень зворотного розсіювання, що відкрило широке поле досліджень в іоносфері.
• (1981) — за фундаментальний внесок у розуміння ролі сонячного випромінювання у фізиці та хімії атмосфер та іоносфери Землі, Марса та Венери.
• Джон Рендольф Вінклер (1978) — за дослідження сонячної модуляції і прискорення частинок високих енергій і відкриття сонячного спалаху гамма-променів і авроральних рентгенівських променів.
• (1975) — за досягнення у відкритті та вивченні екзотичних дрібномасштабних явищ на Сонці.
• Френсіс С. Джонсон (1972) — за новаторські роботи з фізики високої атмосфери та космосу.
• Юджин Ньюмен Паркер (1969) — за всебічний і творчий внесок у теоретичне розуміння взаємодії плазми з сонячним і земним магнітним полем.
• (1969) — на знак визнання його численних і всебічних внесків у сонячну радіоастрономію.

Примітки

1. . National Academy of Sciences. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 19 квітня 2013.
2. . Laboratory for Atmospheric and Space Physics. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 19 квітня 2013.
3. . Space Daily. 25 січня 2011. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 19 квітня 2013.
4. Stolte, Daniel (26 січня 2010). Physicist Honored for Discoveries About the Sun. UANews. Tucson, Arizona. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 4 грудня 2013.
5. Steigerwald, William (30 січня 2008). . National Aeronautics and Space Administration. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 19 квітня 2013.