Герцог Осуна

Герцоги Осуна (duques de Osuna) — гранди Іспанії з роду Тельєс-Хіронів (Téllez-Girón), які за часів (наприкінці XVI — початку XVII століть) володіли найбільшими в країні приватними земельными маєтками після герцогів . На їхніх землях стояли укріплені міста Уруенья на заході Кастилії й Осуна в Андалусії.

Герб герцога Осуна

З кожним поколінням рід розширював свої володіння, допоки у середині XIX століття Маріано Тельєс-Хірон, 12-й герцог Осуна не виявився володарем 39 дворянських титулів, з яких 20 гарантували статус гранда Іспанії. Після смерті 12-го герцога, який втратив свій статок, титули й маєтки Тельєс-Хіронів було розподілено між його родичами.

Походження

Уруенья — родове гніздо Хіронів

Рід Тельєс-Хіронів за чоловічою лінією є гілкою португальського дому да Кунья. Його родоначальник відіграв помітну роль в облозі та взятті Лісабона хрестоносцями. У XII столітті представники цього роду володіли замком Табуа. Мартін Васкеш да Кунья виїхав до Кастилії за часів . Його дружина Тереза належала до роду , прославленого у хроніках іспанського середньовіччя. Нащадки того шлюбу змінили прізвище да Кунья (або Акунья) на Тельєс-Хірон.

До роду Акунья належали графи Валенсія-де-Дон-Хуан і , глава іспанської церкви з 1446 до 1482 року. Його племінник за Енріке IV (1454–1465) по суті одноосібно правив Кастильським королівством. 1472 року отримав титул , який його нащадки мають донині.

Молодший брат Хуана, (1423–1466), використовував свій пост магістра ордена Калатрави для нарощування володінь своєї родини. Зокрема, він передав із розпорядження ордена у приватну власність місто Осуна, а також перебудував під власну резиденцію орденський . Не звертаючи уваги на орденське правило целібату, він прижив й у подальшому узаконив кількох синів, які володіли графством Уруенья та називались (з 1464) графами Уренья (Ureña).

Герцоги Осуна

Родина 9-го герцога Осуна на портреті Гойї

Педро Хірон, 5-й граф Уренья (праонук магістра) виконував різні дипломатичні доручення короля Філіпа II — був послом у Лісабоні й Ватикані, керував від його імені Південною Італією. 1562 року король подарував йому право йменуватись герцогом Осуна. Старшому сину герцога було дозволено мати титул ввічливості — «маркіз Пеньяф'єль». Ходили чутки, що драматург Тірсо де Моліна був його позашлюбним сином.

Могутність роду Тельєс-Хірон сягнула зеніту за (1574–1624). Цей так званий «великий герцог Осуна» у 1611–1616 роках виконував посаду намісника (віце-короля) у Палермо, а у 1616–1620 — у Неаполі. Його секретар Кеведо часто згадує його на сторінках своїх творів. У Неаполі придворним художником Осуни був Хосе де Рібера. Дружиною його сина була герцогиня Уседа — онука . Після повалення останнього і приходу до влади потрапив в опалу та був змушений виїхати до своїх маєтків. Опала Хіронів тривала 30 років.

9-й герцог Осуна 1771 року одружився з 12-ю , після чого ці два титули стали нерозлучними. Родину герцога й герцогині неодноразово зображував Франсіско Гойя. Після смерті 13-го герцога дель Інфантадо його володіння й титули успадкував племінник — 11-й герцог Осуна. Йому спадкував 1844 року Маріано Тельєс-Хірон (1814–1882), 12-й герцог Осуна, 15-й герцог дель Інфантадо, який жив на широку ногу та мав репутацію гульвіси. Від шлюбу з принцесою (у подальшому герцогинею де Круа) дітей не мав.

Розгульне життя 12-го герцога ледь не закінчилось банкрутством. За новими законами спадкування титулів йому мав спадкувати найближчий родич, , однак іспанська корона занепокоїлась надмірним зосередженням титулів у руках останнього. Під тиском монарха суд завершився тим, що герцогство Осуна залишилось у руках Хіронів, а було передано роду Артеага. Була розділена й бібліотека герцога Осунського, що згадується у початкових строках повісті «Кармен».

Спадщина

Маркіза де Санта-Крус, дочка герцога Осуна, на портреті Гойї

Чоловіча лінія дому герцогів Осуна (як і майже всіх інших найбільших герцогських родин Іспанії) наприкінці XX століття припинилась. Нині жива (16-а за ліком) герцогиня Осуна — остання в роду Тельєс-Хіронів. Вона успадкувала титули своїх предків 1931, у віці 5 років.

Від першого шлюбу з дворянином Педро де Соліс-Бомонтом народилась спадкоємиця, яка має титул , свого часу успадкований Хіронами від згаслого роду . Чоловіком герцогині Аркос є маркіз де Кастро-Серна з роду Уллоа.

Друга дочка герцогині Осуна має титул герцогині Пласенсія, успадкований Хіронами від згаслого роду Суніга. Її чоловік — герцог Моріньяно, представник чорної знаті з роду .

Дочки 16-ї герцогині Осуна від другого шлюбу з маркізом де Монтемусо мають титули герцогинь Уседа (титул, створений для старшого сина герцога Лерми) та Медіна-де-Ріосеко (традиційний титул глави роду ).

Володіння

Замок Монтеалегре		Замок графів Оропеса (збудований родом )

Примітки

1. «История всемирной литературы», у 9-ти томах (під ред. Г. П. Берднікова). Москва: Наука, 1985. Т. 3. Стор. 386.

Посилання

• Родовід дому Осуна [ 24 квітня 2008 у Wayback Machine.]