Маріано Тельєс-Хірон (ісп. Mariano Francisco de Borja José Justo Téllez-Girón y Beaufort-Spontin; 19 липня 1814 — 2 червня 1882) — військовий діяч і дипломат Іспанії, відомий гульвіса та марнотратник. Гранд Іспанії. Повне ім'я Маріано Франсіско де Борха Хосе Хусто Тельєс-Хірон Бофор-Спонтін.
Маріано Тельєс-Хірон | |
---|---|
ісп. Mariano Téllez-Girón y Beaufort Spontin | |
Ім'я при народженні | ісп. Mariano Téllez-Girón y Beaufort Spontin |
Народився | 19 липня 1814[2][1][3] Мадрид, Іспанія |
Помер | 2 червня 1882[1] (67 років) Борен[d], Дінан[d], Намюр, Валлонія, Бельгія |
Країна | Іспанія |
Діяльність | дипломат, політик, військовослужбовець |
Знання мов | іспанська |
Членство | Іспанська королівська академія історії |
Титул | d, d, Герцог Осунський, d, d, d, d, d, d, d, d і d |
Посада | d, d, d і d[4] |
Військове звання | d |
Батько | d |
Мати | d |
Брати, сестри | d |
У шлюбі з | d |
Нагороди | |
|
Титули
12-й герцог Осуна, 11-й , 15-й , 14-й , 15-й , 15-й , 16-й , 16-й , 14-й герцог Медіна де Ріосеко, 11-й , 11-й , 12-й ; 14-й маркіз Пеньяф'єль, 16-й маркіз Сантільяни, 17-й маркіз Тавара, 12-й маркіз Терранова, маркіз Сеа, маркіз Гібралеона, маркіз Ломбея, маркіз Захари, маркіз де Ангвесо, маркіз Сенета маркіз Альманара, маркіз Алгесіла; 17-й граф Бенавенте, 8-й граф Фонтанар, 16-й граф Уренья, граф Майорга, граф Баньярес, граф Оліва, граф Майальде, граф Белалькасар, граф Реал де Мансанарес, граф Салданья, граф Сід, граф Мельгар де ла Фронтера, граф Байлен, граф Вільяда.
Життєпис
Походив з роду іспанських грандів. Другий син , герцога Осуни, і Марії Франциски Бофор-Спонтін і Альварес де Толедо. Народився 1814 року в Мадриді. 1820 року помирає батько, після чого разом зі старшим братом виховувався матір'ю та бабусею Марією Жозефою Алонсо Піментель-і-Тельєс-Хірон, графинею Бенавенте. Отримав титул маркіза Терранова. У 1830 році після смерті останнього опинився під опікою бабусі.
1833 року вступив до королівського караульного полк надштатним кадетом, серед його перших обов'язків було супровід траурної карети з тілом щойно померлого короля Фердинанда VII. Невдовзі пожертвував усі власні статки на користь лазарету вищезгаданої Королівської охорони. До середини 1835 року він перебував у загонах з охорони палаців Ель-Ескоріаль, Сан-Ільдефонсо, Ель-Пардо та Алькасар у Сеговії. Водночас в цей час захопився грою в карти.
27 вересня 1835 року був відправлений до Північної армії як ад'ютант головнокомандувача Луїса Фернандеса де Кордови. Невдовзі відзначився у битві при Мендігорії проти карлістів. Протягом наступних років звитяжив в усіх подальших битвах Першої карлістської війни. 1836 року став членом ордену Калатрави. 1837 року нагороджено орденом Сан-Фернандо. Того ж року відзначився в обороні Мадриду від військ карлістів. 1838 року через стан здоров'я пішов у відставку. Невдовзі призначається послом на коронацію королеви Вікторії. Також обирається сенатором до кортесів від Кадісу.
1844 року після передчасної смерті старшого брата Педро успадкував решту родинних титулів та володінь, зокрема ренту в 5 млн песет. Почав розкішне життя. Невдовзі перебирається до Парижу. 1853 року стає послом у Парижі на весіллі Наполеона III та Євгенії де Монтіхо (коханцем матері якої герцог Осуна колись був). З 1856 до 1868 року був надзвичайним послом у Санкт-Петербурзі. Він відмовився від зарплатні, а також узяв усі видатки іспанського посольства на себе. 1860 року був ініціатором торговельної угоди між Іспанією та Росією, але російський імператор Олександр II так й не дав згоди. У 1861 році був нагороджений орденом Золотого руна королеви Ізабелли. 1866 року пошлюбив представницю німецького аристократичного роду Зальм-Зальм. 1868 року після повалення королеви Ізабелли II подав у відставку.
У 1881 році був представником Іспанії на весіллі спадкоємця Німецької імперії Вільгельма Гогенцоллерна. Помер 1882 року у своєму замку Борінг. Виявилося, що він банкрут, мавши борг в 44 млн песет. Вираз «Не будь наче Осуна» (ісп. ni que fueras Osuna) досі відомий у зв'язку з його величезними витратами, використовується для позначення когось, хто є марнотратником. Оскільки померлий не мав спадкоємців, то під тиском короля герцогство Осуна залишилось у руках роду Тельєс-Хірон, а герцогство Інфантадо було передано роду Артеага.
Маєтності
Говорили, що він міг перетнути половину Іспанії, не покидаючи своїх володінь. Він був останнім жителем своєї родини в Аламеда-де-Осуна, невеликому палаці на околиці Барахаса в Мадриді. Він мав важливі сільськогосподарські володіння в Севільї, Гвадалахарі та Естремадурі.
Примітки
- Lundy D. R. The Peerage
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- https://dialnet.unirioja.es/descarga/articulo/7429548.pdf
Джерела
- Marichalar, Antonio de (1999). Riesgo y ventura del duque de Osuna. Ediciones Palabra, S.A. .
- Claes, Marie-Christine (2014). Faste et misère: le château de Beauraing au temps d'un Grand d'Espagne. Namur. .
- Sánchez-González, Antonio (2018). Mariano Osuna, entre la realidad y la leyenda. Universidad de Huelva. ISSN 1130-5029
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mariano Telyes Hiron isp Mariano Francisco de Borja Jose Justo Tellez Giron y Beaufort Spontin 19 lipnya 1814 2 chervnya 1882 vijskovij diyach i diplomat Ispaniyi vidomij gulvisa ta marnotratnik Grand Ispaniyi Povne im ya Mariano Fransisko de Borha Hose Husto Telyes Hiron Bofor Spontin Mariano Telyes Hironisp Mariano Tellez Giron y Beaufort SpontinIm ya pri narodzhenniisp Mariano Tellez Giron y Beaufort SpontinNarodivsya19 lipnya 1814 1814 07 19 2 1 3 Madrid IspaniyaPomer2 chervnya 1882 1882 06 02 1 67 rokiv Boren d Dinan d Namyur Valloniya BelgiyaKrayina IspaniyaDiyalnistdiplomat politik vijskovosluzhbovecZnannya movispanskaChlenstvoIspanska korolivska akademiya istoriyiTituld d Gercog Osunskij d d d d d d d d i dPosadad d d i d 4 Vijskove zvannyadBatkodMatidBrati sestridU shlyubi zdNagorodi Mediafajli u VikishovishiTituli12 j gercog Osuna 11 j 15 j 14 j 15 j 15 j 16 j 16 j 14 j gercog Medina de Rioseko 11 j 11 j 12 j 14 j markiz Penyaf yel 16 j markiz Santilyani 17 j markiz Tavara 12 j markiz Terranova markiz Sea markiz Gibraleona markiz Lombeya markiz Zahari markiz de Angveso markiz Seneta markiz Almanara markiz Algesila 17 j graf Benavente 8 j graf Fontanar 16 j graf Urenya graf Majorga graf Banyares graf Oliva graf Majalde graf Belalkasar graf Real de Mansanares graf Saldanya graf Sid graf Melgar de la Frontera graf Bajlen graf Vilyada ZhittyepisPohodiv z rodu ispanskih grandiv Drugij sin gercoga Osuni i Mariyi Franciski Bofor Spontin i Alvares de Toledo Narodivsya 1814 roku v Madridi 1820 roku pomiraye batko pislya chogo razom zi starshim bratom vihovuvavsya matir yu ta babuseyu Mariyeyu Zhozefoyu Alonso Pimentel i Telyes Hiron grafineyu Benavente Otrimav titul markiza Terranova U 1830 roci pislya smerti ostannogo opinivsya pid opikoyu babusi 1833 roku vstupiv do korolivskogo karaulnogo polk nadshtatnim kadetom sered jogo pershih obov yazkiv bulo suprovid traurnoyi kareti z tilom shojno pomerlogo korolya Ferdinanda VII Nevdovzi pozhertvuvav usi vlasni statki na korist lazaretu vishezgadanoyi Korolivskoyi ohoroni Do seredini 1835 roku vin perebuvav u zagonah z ohoroni palaciv El Eskorial San Ildefonso El Pardo ta Alkasar u Segoviyi Vodnochas v cej chas zahopivsya groyu v karti 27 veresnya 1835 roku buv vidpravlenij do Pivnichnoyi armiyi yak ad yutant golovnokomanduvacha Luyisa Fernandesa de Kordovi Nevdovzi vidznachivsya u bitvi pri Mendigoriyi proti karlistiv Protyagom nastupnih rokiv zvityazhiv v usih podalshih bitvah Pershoyi karlistskoyi vijni 1836 roku stav chlenom ordenu Kalatravi 1837 roku nagorodzheno ordenom San Fernando Togo zh roku vidznachivsya v oboroni Madridu vid vijsk karlistiv 1838 roku cherez stan zdorov ya pishov u vidstavku Nevdovzi priznachayetsya poslom na koronaciyu korolevi Viktoriyi Takozh obirayetsya senatorom do kortesiv vid Kadisu 1844 roku pislya peredchasnoyi smerti starshogo brata Pedro uspadkuvav reshtu rodinnih tituliv ta volodin zokrema rentu v 5 mln peset Pochav rozkishne zhittya Nevdovzi perebirayetsya do Parizhu 1853 roku staye poslom u Parizhi na vesilli Napoleona III ta Yevgeniyi de Montiho kohancem materi yakoyi gercog Osuna kolis buv Z 1856 do 1868 roku buv nadzvichajnim poslom u Sankt Peterburzi Vin vidmovivsya vid zarplatni a takozh uzyav usi vidatki ispanskogo posolstva na sebe 1860 roku buv iniciatorom torgovelnoyi ugodi mizh Ispaniyeyu ta Rosiyeyu ale rosijskij imperator Oleksandr II tak j ne dav zgodi U 1861 roci buv nagorodzhenij ordenom Zolotogo runa korolevi Izabelli 1866 roku poshlyubiv predstavnicyu nimeckogo aristokratichnogo rodu Zalm Zalm 1868 roku pislya povalennya korolevi Izabelli II podav u vidstavku U 1881 roci buv predstavnikom Ispaniyi na vesilli spadkoyemcya Nimeckoyi imperiyi Vilgelma Gogencollerna Pomer 1882 roku u svoyemu zamku Boring Viyavilosya sho vin bankrut mavshi borg v 44 mln peset Viraz Ne bud nache Osuna isp ni que fueras Osuna dosi vidomij u zv yazku z jogo velicheznimi vitratami vikoristovuyetsya dlya poznachennya kogos hto ye marnotratnikom Oskilki pomerlij ne mav spadkoyemciv to pid tiskom korolya gercogstvo Osuna zalishilos u rukah rodu Telyes Hiron a gercogstvo Infantado bulo peredano rodu Arteaga MayetnostiGovorili sho vin mig peretnuti polovinu Ispaniyi ne pokidayuchi svoyih volodin Vin buv ostannim zhitelem svoyeyi rodini v Alameda de Osuna nevelikomu palaci na okolici Barahasa v Madridi Vin mav vazhlivi silskogospodarski volodinnya v Sevilyi Gvadalahari ta Estremaduri PrimitkiLundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Diccionario biografico espanol Real Academia de la Historia 2011 d Track Q41705771d Track Q2720582 https dialnet unirioja es descarga articulo 7429548 pdfDzherelaMarichalar Antonio de 1999 Riesgo y ventura del duque de Osuna Ediciones Palabra S A ISBN 978 84 82393 11 7 Claes Marie Christine 2014 Faste et misere le chateau de Beauraing au temps d un Grand d Espagne Namur ISBN 978 2 87502 052 9 Sanchez Gonzalez Antonio 2018 Mariano Osuna entre la realidad y la leyenda Universidad de Huelva ISSN 1130 5029